Суд зобов’язав замовницю меблів, яка відмовлялася сплатити їх повну вартість, розрахуватися з виконавцем робіт

Вже згодом свою відмову жінка пояснювала тим, що після облаштування меблів вона ніби то виявила у них недоліки. Які саме – не пояснила. Однак повертати вже встановлене у неї вдома замовлення та отримати назад сплачений аванс – відмовилася. Як і відхилила пропозицію майстра виправити дефекти, про які не заявляла при прийнятті робіт. Більше того, на прохання майстра повністю розрахуватися, жінка пригрозила звернутися до інспекції з питань захисту прав споживачів, після чого на зв'язок не виходила.

Це змусило виробника меблів звернутися до правоохоронних органів.

А оскільки вказані спірні правовідносини підлягали судовому розгляду в порядку цивільного судочинства, чоловік подав позов про стягнення боргу за договором підряду.

Рішенням суду першої інстанції позов був частково задоволений. Суд стягнув з відповідачки 38 500 грн., які становили різницю між вартістю виконаного замовлення та сплаченим нею авансом в розмірі 39 500 грн.

Відповідачка, в свою чергу, оскаржила це рішення суду в апеляційному порядку. У своїй скарзі вона посилалася на те, що вони з позивачем не досягли всіх істотних умов договору, кошторис «на виготовлення меблів» та ескізи до нього були складені в односторонньому порядку, але вона їх не підписувала та не узгоджувала, як і акт прийому-передачі із зазначенням кількісних та якісних характеристик. Доказів, що саме передав їй позивач по завершенню робіт, не встановлено. Більше того, меблі вона придбала не за договором підряду, а за договором купівлі-продажу, тому передані нею кошти вважала вартістю придбаних кухонних меблів.

Як встановив суд, позивач здійснював господарську діяльність з виготовлення меблів на замовлення. Жінка звернулася до нього з проханням виготовити кухонну стінку, меблі у ванну кімнату та дві шафи – в мансарду та коридор. Сторони погодили заміри, їх розміри та комплектацію. Позивач зробив ескізи, склав кошторис та видав прибутковий касовий ордер. Замовниця, у свою чергу, сплатила аванс.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що сторони дійсно уклали договір підряду, а тому суд першої інстанції вірно задовольнив вимоги позивача та стягнув з відповідачки борг на його користь.

Варто зазначити, ця ситуація, в підсумку, могла би мати й інший результат, якби замовниця меблів, як споживач послуг, у разі виявлення недоліків у виконаній роботі, звернулася до виробника з однією із вимог, передбачених Законом України "Про захист прав споживачів" (ч.3, 4 ст.10 Закону), а саме, щодо :

• зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);
• безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;
• відшкодування завданих збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;
• реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору;
• розірвання договору та відшкодування збитків (за наявності у роботі істотних недоліків).

У разі отримання відмови у поновленні виконавцем робіт порушеного права або якщо б скарга до Держпродспоживслужби не дала би бажаного результату, вона також мала право на звернення до суду.   

Слід зауважити, що згідно зі ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Всупереч цьому, відповідачка обрала інший спосіб вирішення спору.

Це в результаті призвело до того, що, окрім стягнутої судом різниці між авансом та повною вартістю замовлення, жінці доведеться ще й відшкодувати позивачу понесені ним витрати, пов’язані з його зверненням до суду – судовий збір та витрати на правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанції.

А це ще понад 11 тис. грн. додаткових коштів.

Пресслужба Чернівецького апеляційного суду