Апеляційний суд залишив без змін вирок мешканцю с. Йорданешти, який вбив односельчанина

Трагедія сталася в листопаді 2022 року, близько 19.00 год.

В той вечір, засуджений І., 1981 р.н., проїжджаючи на своєму гужовому возі, зустрів 53-річного потерпілого біля його господарства. Чоловіки перебували між собою в неприязних відносинах.

Під час суперечки, яка виникла між ними, засуджений вдарив потерпілого кулаками по обличчю, внаслідок чого останній впав на землю. Підвівшись, чоловік побіг до свого житлового будинку, але нападник прослідував за ним. Перебуваючи в його помешканні, він наніс ще понад десять ударів руками, ногами та дерев'яним табуретом в область голови та тулуба, спричинивши тим самим потерпілому тілесні ушкодження різного ступеня.

Смерть потерпілого настала від політравми – у нього були виявлені чисельні злами кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів.   

В жовтні 2023 року Глибоцький районний суд Чернівецької області ухвалив вирок,  яким визнав І. винуватим у вчиненні умисного вбивства (ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України) та призначив покарання у виді 9 років позбавлення волі.

Адвокат обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок та закрити кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю в діях його підзахисного складу злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Свою скаргу він обґрунтовував тим, що в І. не було умислу позбавляти життя потерпілого, адже на момент, коли засуджений покидав будинок, останній був живий. Також стверджував, що обвинувачений знаходився в стані сильного душевного хвилювання, зумовленого систематичним жорстоким поводженням і таким, що принижує честь і гідність особи, з боку потерпілого.

Колегія суддів відмовила в задоволенні апеляційної скарги захисника засудженого та визнала вирок суду І інстанції обґрунтованим.

На думку апеляційного суду, місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав стверджувати, що в момент вчинення кримінального правопорушення, або безпосередньо перед його вчиненням, І. перебував у стані сильного душевного хвилювання, чи у будь-якому іншому емоційному стані, котрий істотно впливав на його здатність правильно сприймати явища дійсності.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, саме обвинувачений наніс перший удар потерпілому по голові, внаслідок чого той впав на землю, після чого пішов за ним до його будинку, де продовжив наносити тілесні ушкодження. У подальшому він дав потерпілому води та допоміг помитись, після чого наніс ще один удар ногою. Такі дії обвинуваченого свідчать про відсутність стану сильного душевного хвилювання.

Вказане вище також підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи, призначеної Чернівецьким апеляційним судом за клопотанням сторони захисту, в якому зазначено, що на момент інкримінованих обвинуваченому дій у стані фізіологічного афекту останній не перебував. Як і не перебував в іншому емоційному стані, який міг би суттєво вплинути на його свідомість та діяльність і бути науково-психологічною підставою для висновку про стан сильного душевного хвилювання. Тому ці доводи адвоката засудженого в повній мірі спростовані доказами.

Окрім того, твердження захисника про вчинення потерпілим систематичної протиправної поведінки відносно засудженого І., внаслідок чого він нібито перебував у постійному емоційному напруженні, також не знайшли свого підтвердження, оскільки саме І. у листопаді 2022 року був засуджений вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області за побої та мордування (ч.1 ст.126 Кримінального кодексу України), які він вчиняв відносно потерпілого.  

Більше того, обвинувачений не намагався надати першу медичну допомогу потерпілому, та після того, як покинув місце проживання потерпілого, не викликав швидку допомогу або ж інших осіб, які могли надати таку допомогу, що свідчить про те, що він усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані судом І інстанції за ч.1 ст.115 КК України («Вбивство, тобто, умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині») і не знайшов підстав для перекваліфікації його дій на ст.116 КК України («Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання»), як просив його захисник.

Чернівецький апеляційний суд залишив апеляційну скаргу адвоката засудженого без задоволення, а вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області - без змін.

Пресслужба Чернівецького апеляційного суду