Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
«Визнати Н. винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі та стягнути на користь потерпілого відшкодування матеріальної шкоди на суму 300 648 тис. грн. та 7 тис. грн. моральної шкоди».
Такий вирок проголосив суддя Кіцманського районного суду Чернівецької області 44-річному мешканцю Черкаської області в липні 2023 року.
Колегії Чернівецького апеляційного суду та Верховного Суду, які розглянули скарги засудженого, відмовили йому пом’якшити покарання та залишили вирок суду І інстанції без змін.
На початку грудня 2021 року засуджений, раніше вже судимий за корисливі злочини, серед іншого, і за незаконне заволодіння транспортним засобом, пообіцяв пасинку свого знайомого допомогти придбати автомобіль за вигідною ціною.
Вони обговорили допустиму ціну, і тоді він запропонував потерпілому автомобіль марки «Кіа».
Отримавши згоду на покупку, засуджений попросив перерахувати на картковий рахунок його дружини в якості завдатку 137 тис грн., що було еквівалентно 5 тис. доларів США. Після того, як кошти надійшли, він повідомив, що цей автомобіль доведеться довго чекати через тривалу процедуру розмитнення та порадив інший – «Volkswagen Tiguan», на що потерпілий погодився.
Наприкінці грудня засуджений пригнав автомобіль до м. Кіцмань. Потерпілий оглянув його, віддав решту грошей в сумі 6 тис. доларів, які згідно з курсом валюти станом на той день становили 163 648 грн., а засуджений, у свою чергу, залишив йому ключі, свідоцтво про реєстрацію ТЗ та повідомив дату, коли зможе привезти генеральне доручення для переоформлення на покупця.
Потерпілий перевіз автомобіль на територію господарства родички для зберігання, проте у переддень обумовленої зустрічі побачив, що його покупка зникла.
Він звернувся до поліції та дізнався, що машина знаходиться вже у Львові, у його справжнього власника.
Як згодом виявилося, засуджений не мав ані можливості, ані наміру на законних підставах передавати згаданий автомобіль. Тому вирішив збагатитися за рахунок потерпілого шляхом обману.
Він оформив у Львові договір оренди, надавши при цьому паспорт та водійські права на інше ім’я, та деякий час продовжував вчасно сплачувати орендну плату, хоча на той момент вже перегнав машину до Чернівецької області.
Зі слів свідка – власника автомобіля, після того, як засуджений перестав відповідати на дзвінки, він прослідкував за допомогою встановленого GPS трекера місцезнаходження свого транспортного засобу, приїхав за вказаною адресою, зайшов у подвір’я, де нікого не було, сів у свій автомобіль та поїхав.
Обвинувачений у суді визнав вину частково. Стверджував, що кошти, які потерпілий переказав на картку його дружини, не можуть бути визнані об`єктом протиправного посягання та братися до уваги при визначенні ступеню тяжкості злочину та для встановлення розміру завданої матеріальної шкоди, оскільки потерпілий переказав їх жінці не як завдаток, а в рахунок повернення нібито існуючого у його матері боргу.
Визнавав цивільний позов тільки на ту суму, яку він особисто взяв у потерпілого.
Також вважав, що його дії повинні кваліфікуватися не за ч. 3 ст.190 КК України, а за ч. 2 цієї статті, яка передбачає м’якіше покарання. Просив застосувати ст. 75 КК України, тобто, звільнити від відбування покарання з випробуванням.
З такими вимогами він та його захисник зверталися в подальшому до апеляційного суду, який відмовив в задоволенні апеляційної скарги.
В касаційному суді просили скасувати попередні рішення та направити справу до суду І інстанції на новий судовий розгляд.
Утім і Чернівецький апеляційний суд, і Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду погодилися з мотивами судового рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області.
Суди встановили, що винуватість Н. у вчиненні інкримінованого злочину повністю доведена та підтверджується дослідженими у судах доказами.
Між тим, доказів наявності будь-яких боргових зобов’язань у потерпілого, його матері або вітчима перед обвинуваченим чи його дружиною не було, а кошти, які потерпілий переказав на рахунок, наданий засудженим, був здійснений саме з метою виконання домовленості щодо придбання автомобіля.
За цих обставин, суди не знайшли підстав для зміни вироку та пом’якшення покарання обвинуваченому, який вчинив новий злочин в період незнятої та непогашеної судимості
Під час розгляду даної справи відносно засудженого в органах досудового розслідування та судах України перебували й інші кримінальні провадження.
Пресслужба суду
_03_03.png)
