Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Наприкінці березня минулого року мешканці с. Мошанець Дністровського району повідомили старосту села, що їхній односельчанин не з’являється вдома. Жінка звернулася до поліції. Правоохоронці встановили, що до зникнення чоловіка причетний 61-річний житель цього ж села. Під час допиту чоловік зізнався, що напередодні до нього додому приходив давній знайомий. Ввечері у них виникла суперечка, під час якої він наніс своєму опоненту удари табуретом. Після з’ясування стосунків сусід попросився залишитися в нього на ночівлю, а він пішов спати.
Прокинувшись зранку, засуджений побачив, що його гість, сидячи за столом, помер. Тоді він спалив табурет, яким наносив удари, а тіло виніс з будинку і поклав спочатку в саду, а ввечері – перевіз на тачці у посадку за селом, де безуспішно намагався закопати.
Наступного дня чоловік зізнався слідчим, які до нього прийшли, у скоєному та показав місце, де залишив тіло померлого.
Слідство кваліфікувало дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 121 ККУ («Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого»).
Слухання справи відбувалося у Кельменецькому районному суді Чернівецької області. Підсудний не визнавав своєї вини в умисному побитті знайомого та намагався переконати суддю, що він нібито оборонявся, а не нападав, оскільки вважав, що потерпілий хоче його обікрасти. З його слів, у потерпілого у руках був ніж, тому, з метою самозахисту, він почав його бити. Просив суд його виправдати.
Однак покази судово-медичного експерта, які він надав у суді, повністю спростували таку версію.
Дослідженням було встановлено, що наявні на тілі померлого синці свідчать про те, що чоловік робив спроби захиститися від ударів. На відміну від нього, у засудженого жодних тілесних ушкоджень, які б свідчили про самооборону, виявлено не було. Також не було знайдено і слідів рук на ножі, який нібито тримав у руці потерпілий.
Суд ухвалив вирок та призначив покарання.
Засуджений та його захисник не погодилися з рішенням районного суду та подали апеляційні скарги. Апелянти просили вирок скасувати, а кримінальне провадження – закрити за відсутністю складу злочину.
Колегія суддів у повній мірі погодилася із висновком суду І інстанції про доведеність вини, зазначивши у своєму рішенні, що «докази, зібрані стороною обвинувачення та безпосередньо досліджені районним судом, всупереч доводам сторони захисту, є належними, достовірними та допустимими і поза розумним сумнівом доводять винуватість В. у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення».
Чернівецький апеляційний суд залишив апеляційні скарги без задоволення, а вирок суду І інстанції – без змін.
_03_03.png)
