Суд зобов’язав роботодавця поновити на посаді працівника, незаконно звільненого за скороченням

До Чернівецького апеляційного суду звернувся завідувач відділення медичної установи. Свою апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції він мотивував тим, що в квітні минулого року його поновили на посаді, з якої був звільнений ще у 2018 році. Однак, згідно з наказом установи про поновлення, його одночасно звільнили із займаної посади у зв’язку з її скороченням. Не погодившись з наказом в частині його звільнення через порушення процедури звільнення за скороченням посади, він звернувся до суду. Проте районний суд відмовив йому в задоволенні позову.

Апелянт просив суд визнати наказ в частині його звільнення незаконним та скасувати на підставі того, що роботодавець не повідомив його про скорочення посади за 2 місяці до звільнення та не запропонував іншу посаду у цій же установі, а також поновити його на посаді та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів апеляційну скаргу задовольнила з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 756/6746/16-ц (провадження № 61-17594св18) вказано, що «якщо на день прийняття судом рішення про поновлення працівника на роботі підприємство повністю не ліквідоване (не закінчена процедура його ліквідації), відповідачем у справі, на якого покладається обов'язок поновлення на роботі, є підприємство, хоч би і почалася або продовжувалася на цей день ліквідація підприємства. Тому виключно прийняття рішення про ліквідацію підприємства не може бути підставою для відмови в позові про поновлення на роботі і покладення обов'язку здійснити на користь працівника визначені законодавством виплати на іншого суб'єкта, зазначеного у статті 240-1 КЗпП. При цьому у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши скорочену посаду».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16 (адміністративне провадження № К/9901/21219/18) зазначено, що: «у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу – ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано – рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником».

Отже, у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен був поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису – ввести скорочену посаду, що і було би належним виконанням з його боку рішення суду про поновлення працівника на роботі.

Суд у своїй постанові зазначив, що у даному випадку роботодавець на день звільнення позивача не виконав вимоги частини другої ст. 40 КЗпП України та частин 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, оскільки після поновлення на роботі за рішенням суду не запропонував йому наявні вакантні посади в установі на дату звільнення, не звертався до профспілкової організації з письмовим поданням про надання згоди на звільнення, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, також відповідачем не було враховано переважне право на залишення на роботі та не було запропоновано іншу роботу, що є порушенням ст.49-2 КЗпП України.

Враховуючи ту обставину, що звільнення позивача на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України було проведено з порушенням, Чернівецький апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та поновив позивача на займаній до звільнення посаді, стягнувши з установи на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Пресслужба Чернівецького апеляційного суду