2022 рік

Рішення Великої Палати Верховного Суду (у кримінальних справах), ухвалені у 2022 році

Кримінальне провадження з обвинувальним актом

(у розрізі статей Кримінального кодексу України)

1) порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

https://reestr.court.gov.ua/Review/103562094 - постанова ВПВС від 16.02.2022 року.

Особа 1 та його захисник Шахторін А. С. звернулися в порядку ч. 3 ст. 463 КПК до Великої Палати Верховного Суду  із заявами про здійснення провадження за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 цього Кодексу, посилаючись на те, що всупереч законодавчим приписам обвинувачення Особи 1вирішальною мірою ґрунтується на його визнавальних показаннях, здобутих унаслідок жорстокого поводження та катування в період затримання 23 березня 2008 року; суди першої, апеляційної й касаційної інстанцій залишили це поза увагою, неповно здійснили провадження, не дали належної оцінки всім доказам і неправомірно визнали винним у розбої.

У своїй постанові Велика Палата зазначила, що немає правових підстав для задоволення заяв Особи 1 та захисника Шахторіна А. С. про перегляд оспорюваних вироку та ухвал за виключними обставинами, оскільки ЄСПЛ не визнавав рішення національних судів у справі Особи 1 такими, що по суті суперечать Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція), й не ставив під сумнів результат кримінального провадження на національному рівні, адже за змістом рішення міжнародної судової установи засуджений акцентовано не скаржився на недодержання Україною його права на справедливий суд. Порушення конвенційних прав заявника не є наслідком судових рішень у його справі, не пов′язане з їх змістом чи процедурою ухвалення.

2) https://reestr.court.gov.ua/Review/104987662 постанова ВПВС від 22.06.2022 року.

Захисник Вань І.Р. подала заяву в інтересах Особи 2 про перегляд вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2010 року, ухвал Апеляційного суду Тернопільської області від 09 березня 2011 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від  24  січня 2012 року, посилаючись на констатоване ЄСПЛ у справі «Особа 2 проти України» порушення статті 8 Конвенції щодо заявника, ставить питання про скасування вироку і ухвал судів апеляційної та касаційної інстанцій та закриття кримінальної справи на підставі пункту 2 статті 213 КПК України.

У своїй постанові Велика Палата зазначила, що ЄСПЛ не робив висновку про порушення національними судами таких конвенційних прав Особи 2, які б могли вплинути на загальну справедливість судового розгляду та поставити під сумнів законність оспорюваних рішень. Натомість Суд указав на достатню обґрунтованість ухвали суду касаційної інстанції щодо оскаржуваного доказу з огляду на процесуальну поведінку заявника та обставини цієї справи.

Також,  ЄСПЛ не визнавав рішення національних судів у справі Особи 2 такими, що по суті суперечать Конвенції, і не ставив під сумнів результат кримінального провадження на національному рівні, адже за змістом рішення міжнародної судової установи заявник хоч і скаржився на недодержання Україною його права на справедливий суд, проте його скарга в цій частині була визнана неприйнятною.

Крім того, у рішенні ЄСПЛ не міститься висновку про те, що в основі констатованих порушень статті 8 Конвенції лежали такі недоліки, які б ставили під сумнів результат провадження в цілому або що їх було спричинено ухваленими стосовно Особи 2 рішеннями, котрі й надалі зумовлюють шкідливі наслідки, які не можна усунути в інший спосіб, ніж як скасування оспорюваних судових рішень.

Таким чином, ЄСПЛ хоч і констатував порушення статті 8 Конвенції щодо заявника на стадії досудового розслідування кримінальної справи, однак таке порушення не вплинуло на загальну справедливість судового розгляду, також Суд не встановив порушень вимог закону та статті 6 Конвенції національними судами під час розгляду справи щодо Особи 2 по суті, у зв’язку із чим відсутні підстави для визнання судових рішень щодо заявника незаконними та їх скасування.

Адміністративні правопорушення

1) справи про порушення митних правил, які підлягають розгляду в судовому порядку (у розрізі статей Митного кодексу України, КУпАП, передбачені іншими законодавчими чи нормативними актами);

https://reestr.court.gov.ua/Review/105565340 - постанова ВПВС від 27.07.2022 року.

У заяві про перегляд постанови Апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2013 року Особа 1 на підставі констатованого ЄСПЛ у справі «Краєва проти України» порушення за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції просить скасувати оскаржене судове рішення. Зазначає, що апеляційним судом не були взяті до уваги та не досліджені докази, які ставлять під сумнів наявність в її діях складу інкримінованого правопорушення, а при призначенні покарання не було враховано її матеріальний стан.

ВПВС у постанові вказала, що констатований ЄСПЛ характер порушень, їхня правова природа, стадія провадження, на якій вони були допущені і на якій можуть бути виправлені, з огляду на постановлені у цій справі рішення та процесуальні повноваження Великої Палати дають підстави вважати, що їх виправлення можливе шляхом застосування такого заходу індивідуального характеру, як повторний апеляційний перегляд справи щодо заявниці.

За змістом частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Тому, Велика Палата дійшла висновку, що заява Особи 1 підлягає частковому задоволенню, а постанова Апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2013 року – скасуванню з передачею справи про адміністративне правопорушення на новий апеляційний розгляд.