Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Класифікатор категорій справ
Цивільне судочинство
Справи наказного провадження
Справи позовного провадження
Спори про право власності та інші речові права, з них
Спори про право інтелектуальної власності
Спори, що виникають з договорів,
Спори про не договірні зобов’язання
Спори про захист немайнових прав фізичних осіб
Спори, що виникають із житлових правовідносин
Спори, що виникають із земельних правовідносин
Спори, що виникають із сімейних правовідносин
Спори, що виникають із трудових правовідносин
Справи про визнання необґрунтованими активів та їх витребування
Спори, пов’язані із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»
Звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)
Інші справи позовного провадження
Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи
Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою
Справи про скасування рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою
Справи про усиновлення
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення
Справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі
Справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність
Справи про визнання спадщини відумерлою
Справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку
Справи про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу
Справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб
Спори, що виникають із сімейних правовідносин (усього)
Справи про видачу і продовження обмежувального припису
Інші справи
Окремі інститути цивільного права
Заяви про забезпечення доказів, позову до подання позовної заяви
Заяви про перегляд заочного рішення
Справи в порядку виконання судових рішень у цивільних справах
Справи за скаргами на дії або бездіяльність виконавчої служби
Справи про відновлення втраченого судового провадження
Клопотання про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню /що не підлягає примусовому виконанню
Доручення суддів України/іноземних судів
Заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами
Перегляд судових рішень Великою Палатою Верховного Суду за наявності рішення ЄСПЛ
Застосування процесуального законодавства
Формулювання зміни судового рішення
Цивільне судочинство
Справи наказного провадження
Справи позовного провадження
Спори про право власності та інші речові права, з них
87053624 – 15.01.20 – про визнання недійсним договору та скасування рішення про державну реєстрацію прав, юрисдикція ЦПК (ВПВС вже висловлювала думку про те, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений, зокрема, владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Тобто, публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо одної не як рівноправні, і в якому одна зі сторін, яка є суб`єктом владних повноважень, може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Отже, спір не є публічно-правовим і з огляду на суб`єктний склад має розглядатися за правилами цивільного судочинства. А тому необґрунтованими є наведені у касаційній скарзі доводи щодо наявності юрисдикції адміністративного суду. ВПВС погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про порушення права позивача на оренду земельної ділянки та наявність підстав для визнання оскарженого договору недійсним. ВПВС відхиляє доводи касаційної скарги про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту та не міг звертатися з позовом про визнання недійсним оскарженого договору, стороною якого він не був. Крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин).
87115556 – 15.01.20 – про визнання недійсним рішення сільської ради, державного акта на право власності на земельну ділянку і скасування його державної реєстрації, юрисдикція ЦПК (Оскільки ФГ «Відродження» з 2015 року припинено, а позивач набув земельну ділянку площею 6,7 га саме як фізична особа член фермерського господарства, то помилковим є посилання у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_1 як член фермерського господарства є суб`єктом господарювання у цих правовідносинах, оскільки суб'єктом господарювання було фермерське господарство, а не його член. Суди попередніх інстанцій правильно розглянули справу в порядку цивільного судочинства, підстав для висновків про те, що суди порушили правила предметної чи суб`єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду не вбачає).
87393442 – 15.01.20 – про витребування майна з чужого незаконного володіння, юрисдикція ГПК (Як убачається зі змісту позовних вимог, ОСОБА_2 , як суб`єкт підприємницької діяльності звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 як суб`єкта підприємницької діяльності за захистом свого порушеного права власності (витребування майна з чужого незаконного володіння), яке є предметом договору про спільну діяльність, укладеного між позивачем та відповідачем 10 березня 2006 року. Отже, як за суб`єктним складом, так і виходячи зі змісту спірних правовідносин, спір між сторонами є спором двох суб`єктів господарювання щодо здійснення господарської діяльності, а отже підлягає розгляду в порядку господарського судочинства).
87393468 – 30.01.20 – про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання виконати обов`язок в натурі, юрисдикція ЦПК (З урахуванням цього суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано визнав таким, що порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 , прийнятий ГУ Держгеокадастру у Сумській області наказ від 04 квітня 2018 року № 394 в частині передачі у комунальну власність Бездрицької сільської ради земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 5924780900:03:002:0064 та цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та зобов`язав ГУ Держгеокадастру у Сумській області на підставі проекту землеустрою, який затверджено наказом управління від 23 червня 2018 року за № 18-4732/16-18-СГ, надати її у власність позивачу).
87485378 – 30.01.20 – про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про державну реєстрацію права власності, юрисдикція ЦПК (У даній справі спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третьою особою) у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача, а отже, існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися за правилами ЦПК України).
87857824 – 15.01.20 – витребування земельної ділянки, відмова, юрисдикція ЦПК (Позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з таким позовом у разі, якщо є об`єктивні обставини, що вказують на наявність значної міри позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки, зокрема: чи мав орендодавець можливість контролювати дії орендаря з державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, оскільки передача земельної ділянки відбулася у день підписання договору оренди, а державна реєстрація лише через чотири роки, та чи мав орендодавець підстави розраховувати, що строк дії договору оренди закінчиться саме у 2017 році).
88138142 – 19.02.20 – право користування земельною ділянкою, юрисдикція ГПК (Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам. Тобто, якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства).
88168781 – 26.02.20 – про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, стягнення вартості привласненого майна і відшкодування шкоди, юрисдикція ГПК (ВПВС вважає, що позивач є носієм корпоративних прав, а відносини між ним і відповідачем щодо членства в адвокатському об`єднанні, діяльності останнього та його припинення є корпоративними. 50. Адвокатське об`єднання є юридичною особою, а спір стосується, зокрема, членства у ньому та пов`язаних з членством прав позивача, який оскаржив управлінські рішення загальних зборів і президії цього об`єднання. Отже, ці вимоги пов`язані зі здійсненням позивачем корпоративних прав й оцінкою діяльності органів управління адвокатського об`єднання. Вирішення спору за такими вимогами належить до юрисдикції господарського суду згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду. З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції).
88187849 – 19.02.20 – усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, юрисдикція ЦПК (Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в її постанові від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/17 про визнання незаконною та скасування (зняття) реєстрації місця проживання вона взяла до уваги, що предметом спірних правовідносин були майнові права на квартиру, а вимоги до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради - похідними від цього предмета. А тому дійшла висновку, що спір має приватноправовий характер і його треба розглядати за правилами цивільного судочинства. Цей висновок в оскарженій постанові у справі № 520/5442/18 обґрунтовано застосував апеляційний суд).
88062860 – 04.03.20 про визнання відмови протиправною й зобов`язання вчинити певні дії, юрисдикція КАСУ (Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно застосував практику Верховного Суду, зокрема висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність розгляду цієї справи у порядку адміністративного судочинства).
88495566 – 26.02.20 – про витребування майна, юрисдикція ЦПК (ВПВС бере до уваги доводи касаційної скарги згідно з якими всі спірні приміщення були призначені для функціонування санаторію та ним використовувалися. Подальше відчуження спірних приміщень на користь відповідачів не впливає на приналежність цих приміщень до майна санаторію на час їхнього набуття ТзОВ «Авіком» на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2005 року про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі № 40/343-50/746. Відмінність підстав набуття юридичними особами-відповідачами прав на спірні приміщення (частини нежитлових приміщень санаторію) від підстав набуття таких прав фізичними особами-відповідачами за обставин справи № 522/3777/17 не підтверджує наявність юрисдикції господарського суду у частині вимог до юридичних осіб, як про це помилково зазначив суд апеляційної інстанції в оскарженому рішенні. З урахуванням наведеного ВПВС вважає, що ефективний судовий захист інтересів держави буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи за правилами цивільного судочинства. Такий розгляд відповідає принципу юридичної визначеності, оскільки не допускає роз`єднання позовних вимог про витребування спірних приміщень, що є складовими майна санаторію, залежно від суб`єктного складу учасників спору, а також вплине, зокрема, на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин. Вказане спростовує висновки суду апеляційної інстанції, а також доводи відзивів на касаційну скаргу про наявність підстав для закриття провадження у справі у частині позовних вимог до юридичних осіб. Враховуючи надану оцінку аргументам учасників справи та висновкам суду апеляційної інстанції, ВПВС вважає що, закривши провадження у справі у частині вимог до відповідачів-юридичних осіб, цей суд порушив норми процесуального права. Тому постанову Одеського апеляційного суду від 8 травня 2019 року слід скасувати, а справу передати до цього суду для продовження розгляду у відповідній частині).
88739760 – 07.04.20 – про визнання незаконними та скасування рішень, визнання державних актів недійсними, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, юрисдикція ЦПК (Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення).
88952196 – 18.03.20 – про визнання недійсними рішень, юрисдикція ЦПК (Велика Палата Верховного Суду зауважує, що, виконуючи вказівки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суди використали концепцію негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем. Так, суди першої й апеляційної інстанцій побудували аргументацію неповноважності загальних зборів працюючих співвласників, рішення яких оскаржив позивач, зокрема, на тому, що: сторони не заперечували відсутність на цих зборах працюючих співвласників; підприємство не надало доказів того, що у вказаних зборах взяли участь працюючі співвласники, і того, що на підприємстві були інші працівники, ніж ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; а у матеріалах справи відсутні докази того, хто саме був присутнім на зазначених зборах, і наявності у присутніх часток у підприємстві та майнових сертифікатів. Крім того, суди попередніх інстанцій допустили логічну помилку, коли для обґрунтування наявності у зазначених осіб статусу працюючих співвласників підприємства вказали на відсутність доказів незаконності прийняття їх на роботу. Велика Палата Верховного Суду вважає, що, не встановивши згідно з вимогами Статуту наявність у позивача, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 статусу працюючих співвласників, необхідного для участі у загальних зборах працюючих співвласників, не виявивши, що у таких зборах, рішення яких оскаржив позивач, брали участь конкретні особи, які не мали на це права, відсутні підстави для висновку про порушення порядку скликання та проведення тих зборів, визначення необхідного кворуму для ухвалення відповідних рішень. Отже, підстави для визнання їх недійсними відсутні. З огляду на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, за відсутності встановлених обставин, які мають значення для задоволення позовних вимог, Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу обґрунтованою. А тому рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 19 листопада 2015 року й ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2016 року слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові).
89083214 – 04.03.20 – про витребування майна з чужого незаконного володіння, юрисдикція ГПК (Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір відповідно до приписів чинного на час відкриття провадження у справі процесуального законодавства підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тому апеляційний суд правильно скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у цій справі).
89257160 – 26.02.20 – про скасування запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, юрисдикція ЦПК (Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами Турицької І. М. про те, що позов стосується оцінки дій державного реєстратора як суб’єкта владних повноважень, і про те, що цю справу слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. Незалежно від того, кого вказала відповідачем позивачка, такий спір за його суттю не є публічно-правовим, і щодо нього адміністративний суд юрисдикції не має. Тому суди першої й апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спір слід вирішувати за правилами цивільного судочинства).
89257161 – 18.03.20 – про визнання права власності, юрисдикція ГПК (Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір стосовно переведення на позивача за первісним позовом прав і обов`язків учасника товариства шляхом визнання за ним права власності на частку у статутному капіталі товариства є таким, що виник з корпоративних відносин. Тому стосовно такого спору юрисдикцію має господарський суд).
89251545 – 01.04.20 – про визнання незаконною та скасування реєстрації права власності, юрисдикція ЦПК (До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру за іншою, ніж позивачка, особою є вимогою про захист позивачкою права власності на цей об`єкт від порушення особою, за якою це право зареєстроване на момент звернення позивачки до суду. Отже, суди першої й апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спір має приватноправовий характер, а з огляду на суб`єктний склад сторін цього спору його слід вирішувати за правилами цивільного судочинства.).
89251553 – 07.04.20 – про визнання права власності, виділення частки та стягнення компенсації, юрисдикція ЦПК (Зважаючи на те, що судам належить дати оцінку зібраним у справі доказам у сукупності, належним чином мотивувати свої рішення і в залежності від цього вирішити заявлені у справі вимоги, Велика Палата Верховного Суду вважає, що вирішення питання про відступ від висновку Верховного Суду України, викладеного у його постанові від 13 січня 2016 року № 6-2925цс15, є передчасним).
89238381 – 05.05.20 – скасування розпорядження, юрисдикція ЦПК (Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами касаційної скарги, що справу необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства та вважає правильними висновки апеляційного суду про відсутність підстав для закриття провадження у справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки, як зазначив суд, існує спір про право, так як позивач звернувся за захистом свого приватного інтересу. Отже, спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
89238394 – 05.05.20 – про визнання права власності на частку в статутному капіталі, юрисдикція ГПК (корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, зокрема приватного підприємства. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у пунктах 23 - 26 постанови від 11 червня 2019 року у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19), відступати від яких не вбачається підстав. Оскільки у цій справі предметом спору є право власності на частку у статутному капіталі приватного підприємства, то спір є корпоративним і відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України відносяться до юрисдикції господарських судів).
89537005 – 28.04.20 – про визнання права державної власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, юрисдикція ЦПК (Відтак, враховуючи характер спірних правовідносин, а також наявність прямої вказівки закону на вид судочинства, у якому має розглядатись така категорія справ, спір у цій справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред`явлення позову про витребування майна, як такого, що, на думку позивача, не підлягало приватизації, у тому числі до фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, не змінює правову природу юридичного спору та не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства).
89819774 – 19.05.20 – визнання протиправним відмови у наданні ЗД, юрисдикція КАС (ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки в оренду, а не за захистом наявного в нього майнового права на цю земельну ділянку. Про наявність існуючого речового права позивача або інших осіб на земельну ділянку в позовній заяві не зазначено, судами існування такого права не встановлене. Отже, судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми права та правильно визначено, що цей спір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства).
89903954 – 19.05.20 – витребування майна з чужого незаконного володіння, юрисдикція ЦПК (Таким чином, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ним фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що постанову Харківського апеляційного суду слід залишити без змін).
89977772 – 16.06.20 – про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, юрисдикція ЦПК (Оскільки між позивачами та відповідачем існує спір щодо усунення перешкод у користуванні частиною прибудинкової території багатоквартирного будинку, такий спір щодо права користування слід вирішувати за правилами цивільного судочинства. А тому висновок апеляційного суду щодо юрисдикції спору є обґрунтованим, а аргументи Полтавської міської ради щодо наявності в адміністративного суду юрисдикції для розгляду спору є помилковими).
90021620 – 19.05.20 – про визнання права власності, юрисдикція ЦПК (У частині 1 статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. За викладених обставин суди дійшли помилкового висновку про те, що цей спір в частині позовних вимог до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Донецькій області, Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та належить до компетенції господарських судів).
90458957 – 23.06.20 – про визнання у порядку спадкування прав засновника селянського (фермерського) господарства та права постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення такого господарства, юрисдикція ЦПК (Ураховуючи наведене, з моменту створення СФГ «СПАС» відбулася фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього перейшли до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем. Відповідно з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання. З огляду на наведену оцінку аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції Велика Палата Верховного Суду виснує, що суди, ухваливши по суті правильні рішення у частині, що переглядається у касаційному порядку, неправильно застосували норми матеріального права. Тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, змінивши з урахуванням висновків, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду, мотивувальні частини рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2017 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року стосовно відмови у задоволенні вимоги про визнання за позивачкою в порядку спадкування за законом після смерті засновника права постійного користування спірною земельною ділянкою).
90458955 – 16.06.20 – про визнання недійсними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним договору іпотеки та витребування земельної ділянки, юрисдикція ГПК (суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права щодо юрисдикції та помилково розглянули за правилами цивільного судочинства вимоги про скасування рішення нотаріуса та про витребування спірної земельної ділянки, які належать до юрисдикції господарського суду).
90458941 – 30.06.20 – зобов`язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, юрисдикція ГПК (Враховуючи вищезазначене, правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між ТОВ «Еліта» та ОСОБА_1 саме як суб`єктом господарювання і цей спір пов`язаний зі здійсненням останньою підприємницької діяльності на земельній ділянці, а отже підлягає розгляду в порядку господарського судочинства).
87053622 – 15.01.20 – про визнання незаконним і скасування наказу, визнання договору оренди недійсним, юрисдикція ЦПК (ВПВС неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах, З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надана. Отже, оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави чи захист її інтересів у спірних правовідносинах, треба розглядати за правилами господарського судочинства, З огляду на викладене, враховуючи суб`єктний склад сторін спору, його слід розглядати за правилами цивільного судочинства).
87053626 – 15.01.20 – скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди, юрисдикція ГПК (ВПВС звертає увагу, що вона вже неодноразово висловлювалася щодо юрисдикції суду у спорах, пов`язаних з переданням земельних ділянок у власність чи користування для ведення фермерського господарства. Велика Палата Верховного Суду також вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що рішення суду першої інстанції про необхідність розгляду цієї справи за правилами господарського судочинства узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц. Крім того, визначаючи юрисдикцію суду у цій справі, слід враховувати висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в її постанові від 20 червня 2018 рокуу справі № 317/2520/15-ц, оскільки за обставинами справи додатково виділеними земельними ділянками користувалося ФГ «Минця Михайла Яковича»).
87180096 – 15.01.2019 – про визнання договору оренди недійсним, юрисдикція ЦПК (ВПВС зауважує, що станом на час звернення з апеляційною скаргою Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не функціонувала і не функціонує на цей час. Відсутність на цей час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів).
87334761 – 15.01.20 – про визнання незаконними наказів та їх скасування, визнання договорів оренди землі недійсними, скасування їх реєстрації та повернення земель, юрисдикція ЦПК (Якщо на час відкриття провадження у справі (10 жовтня 2018 року) щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
87393407 – 15.01.20 – про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації, юрисдикція ЦПК (З огляду на викладене, враховуючи характер спірних правовідносин, зокрема те, що ОСОБА_1 вдруге звернувся за отриманням земельної ділянки з метою створення фермерського господарства, суб`єктний склад сторін у даних правовідносинах, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження в цій справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
87393409 – 15.01.20 – про скасування наказу та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування реєстрації та повернення земельної ділянки, юрисдикція ЦПК (враховуючи характер спірних правовідносин, зокрема те, що ОСОБА_1 вдруге звернувся за отриманням земельної ділянки з метою створення фермерського господарства, суб`єктний склад сторін у цих правовідносинах спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суди дійшли помилкового висновку про закриття провадження в цій справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
87641523 – 12.02.20 – визнання права на приватизацію ЗД, юрисдикція ЦПК (ВПВС також відхиляє доводи касаційної скарги щодо звернення позивача до Степненської сільської ради Полтавського району Полтавської області з метою вирішення цього спору, оскільки, як зазначалося вище, відмова КЕВ м. Полтави від підписання акта погодження меж земельних ділянок не порушує право ОСОБА_1 на приватизацію спірної земельної ділянки. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, тому з урахуванням положень частини другої статті 410 ЦПК України рішення Апеляційного суду Полтавської області в частині вирішення спору по суті слід залишити без змін).
87951305 – 19.02.20 – про визнання недійсним договору оренди землі, припинення договору суборенди та повернення землі, юрисдикція ЦПК (З викладеного вбачається, що в цій справі спірна земельна ділянка була надана в оренду ОСОБА_1 як громадянину України на підставі договору оренди землі від 15 лютого 2012 року, укладеного між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 як фізичною особою. Таким чином, з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про його підвідомчість судам господарської юрисдикції).
87951309 – 26.02.20 – про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про його державну реєстрацію, юрисдикція ЦПК (З огляду на викладене позов у частині вимог про скасування державної реєстрації оспорюваного договору оренди належить розглядати в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, тому наведені в касаційній скарзі доводи у цій частині є помилковими. Оскільки суди попередніх інстанцій не забезпечили належної обґрунтованості судових рішень, дослідили не всі зібрані у справі докази,необґрунтовано відхилили клопотання ТОВ НВА «Перлина Поділля» про призначення судової почеркознавчої експертизи, ВПВС вважає, що рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 13 квітня 2017 року слід скасувати, а справу - направити на новий розгляд до суду першої інстанції).
88138150 – 19.02.20 – про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсними договорів, скасування їх державної реєстрації, юрисдикція ЦПК (ВПВС зауважує, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що прокурор подав позовну заяву ще 11 липня 2017 року, тобто задовго до реєстрації ОСОБА_1 фермерського господарства як фізичної особи-підприємця. Тому з огляду на те, що на дату подання позову ОСОБА_1 фермерське господарство не зареєстрував, спір, однією зі сторін якого є ОСОБА_1 як громадянин, якому надана земельна ділянка, треба розглядати за правилами цивільного судочинства. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги про необхідність вирішення цієї справи за правилами цивільного судочинства та відхиляє як необґрунтований аргумент СТзОВ «Мрія» про розгляд справи господарським судом).
88265299 – 19.02.20 – про визнання договору оренди недійсним, юрисдикція ЦПК (У поданому до суду за правилами цивільного судочинства позові ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений ОСОБА_2 з ФГ «Волков В. В.» 15 лютого 2016 року. Тобто, спір стосується правочину, вчиненого суб`єктами цивільних правовідносин, і не є корпоративним, оскільки не пов`язаний із відносинами щодо виникнення, зміни та припинення корпоративних прав ОСОБА_1 , а також не пов`язаний зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням будь-якої юридичної особи. З огляду на викладене вище Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про наявність підстав для визнання оскарженого договору оренди недійсним).
88265311 – 25.02.20 – про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу та дублікату договору дарування, усунення перешкод у користуванні власністю, зобов`язання зняти з реєстраційного обліку, відшкодування матеріальної шкоди, юрисдикція ЦПК (Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди виходили із того, що він не надав доказів наведеним вище твердженням, а лист нотаріуса про те, що вона не засвідчувала оскаржувану довіреність, суди відмовилися взяти до уваги, не обґрунтувавши підстав для такої відмови. ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що, оскільки цей лист стосувався суті спору, а також безпосередньо дійсності оскаржуваного договору, суди не повинні були відкидати цей доказ у такий загальний та зневажливий спосіб (§ 30 рішення ЄСПЛ).
88062443 – 04.03.20 – визнання оренди нежитлового приміщення, юрисдикція ЦПК (З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду вказує, що оскільки вимоги про скасування зазначеного рішення Виконавчого комітету Шепетівської міської ради щодо надання жилого приміщення та про визнання недійсним ордера на вселення у це житлове приміщення безпосередньо пов`язані з оспорюванням позивачем права користування ОСОБА_1 цим об`єктом, то такий приватноправовий спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства з огляду на те, що його вирішення впливає на права та обов`язки цієї фізичної особи).
88075799 – 04.03.20 – про визнання протиправною відмови у наданні земельної ділянки в оренду, юрисдикція КАСУ (Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відмова особі в наданні земельної ділянки в користування через неподання нею необхідних документів, зокрема проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки. Про наявність існуючого речового права позивача або інших осіб на земельну ділянку в позовній заяві не зазначено, судами існування такого права не встановлене. Отже, судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовані норми права та правильно визначено, що цей судовий спір не має ознак приватноправового і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність розгляду цієї справи у порядку адміністративного судочинства).
89257159 – 01.04.20 – про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим і визнання права користування земельною ділянкою, юрисдикція ГПК (Таким чином, за змістом наведених вище положень законодавства, а також статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство, а тому й правовідносини щодо права користування такою земельною ділянкою є господарськими. Оскільки фермерські господарства є суб`єктами господарювання, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, належать до юрисдикції господарських судів).
89252048 – 01.04.20 – про визнання недійсними договорів оренди та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди, юрисдикція ЦПК (Отже, спір у цій справі є приватноправовим. А з огляду на суб`єктний склад учасників спору його слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Тому необґрунтованими є наведені у касаційній скарзі доводи щодо наявності юрисдикції господарського суду, зокрема і щодо необхідності врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 грудня 2018 року в адміністративній справі № 820/3668/16 з огляду на відмінний предмет спору. Велика Палата Верховного Суду вважає явно необґрунтованим довід касаційної скарги про те, що апеляційний суд вийшов за межі позову та розглянув спір з інших підстав, ніж підстави, наведені позивачем. Цей суд розглянув справу саме у межах заявлених вимог і з огляду на наведені позивачем обставини (підстави позову).
89252084 – 12.05.20 – про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, юрисдикція ЦПК (Таким чином, з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку про необхідність розгляду справи в порядку цивільного судочинства).
90458952 – 23.06.20 – про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки, юрисдикція ЦПК (Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню повністю з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову - в частині зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку позивачу).
90458943 – 23.06.20 – про розроблення землеустрою, ЦПК (Спір стосується права позивачів на використання земельної ділянки, на яку, на їх думку, вони мають переважне право як члени ФГ «Олена», та інших фізичних осіб, яким ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (вважаючи що право землекористування припинилося зі смертю ОСОБА_17 ) надало дозвіл на розроблення документації із землеустрою на спірну земельну ділянку. Такі ознаки притаманні цивільним правовідносинам (які з урахуванням суб`єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді), а не адміністративним. Таким чином, виник спір про цивільне право, і подальше оспорювання права власності на спірні земельні ділянки не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) належність права землекористування, що за своєю природою є цивільним).
87857852 – 05.02.20 – про демонтаж самочинно збудованих об`єктів та про визнання права власності, юрисдикція ЦПК і КАСУ (Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір, який є предметом цього розгляду, є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта містобудування. Справа за позовом такого суб`єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про демонтаж самочинно збудованого об`єкта, відповідно до наведеного вище припису закону належить до юрисдикції адміністративних судів. Як зазначалось вище, предметом зустрічного позову є визнання права власності, тобто саме цивільні правовідносини. Ці позовні вимоги виходять зі спору про право, яке, на думку позивачів за зустрічним позовом, не визнається первісним позивачем. Саме тому цей спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства. Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції (в частині первісного позову) про скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження в цій справі відповідно до частини першої статті 310 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття ухвали). В частині зустрічного позову такі висновки є помилковими).
88601612 – 18.03.20 – про демонтаж самочинно розширеної частини балкона, юрисдикція КАСУ (ВПВС вже неодноразово доходила висновку про те, що спори за аналогічних правовідносин є публічно-правовими, і їх слід вирішувати за правилами адміністративного судочинства. Аналогічний підхід щодо адміністративної юрисдикції суду Велика Палата Верховного Суду застосовує і в справах за позовами органів архітектурно-будівельного контролю про знесення об`єктів самочинного будівництва, коли цей суб`єкт владних повноважень реалізовує надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва й усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої й апеляційної інстанцій порушили правила юрисдикції, а тому касаційну скаргу слід задовольнити частково: рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 7 травня 2019 року слід скасувати, а провадження у справі – закрити).
88739757 – 07.04.20 – про визнання права власності на нерухоме майно, юрисдикція ЦПК (Оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до помилкового закриття провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Ательє «Головні убори» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно, постанова Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2019 року підлягає скасуванню з направленням справи у цій частині для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. При цьому, ураховуючи те, що рішення суду першої інстанції по суті спору апеляційним судом не переглядалося, Велика Палата Верховного Суду позбавлена процесуальної можливості перегляду цього рішення в касаційному порядку).
89252052 – 18.03.20 – про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, юрисдикція ЦПК (Вказівка апеляційного суду на те, що позивач, будучи директором ТзОВ «Натаір», є «ФОП», не впливає на визначення юрисдикції. Суд апеляційної інстанції не досліджував докази наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця. А крім того, наявність такого статусу в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах. Таким чином, висновок апеляційного суду про необхідність вирішення спору позивача з міською радою та виконавчим комітетом за правилами господарського судочинства є помилковим).
Спори про право інтелектуальної власності
88952216 – 18.03.20 – визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та витребування майна із чужого незаконного володіння, юрисдикція ГПК (Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції правильно вважав, що вказаний спір є таким, що підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому обґрунтовано закрив провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства).
89180559 – 01.04.2020 – про визнання договору купівлі-продажу недійсним, юрисдикція ГПК (Водночас лише та обставина, що фізична особа - підприємець не відобразила наявність у неї такого статусу в тексті укладеного договору, не змінює характеру набутих нею прав та обов`язків як таких, що виникли з господарських правовідносин, якщо такі правовідносини мають ознаки здійснення їх у межах господарської діяльності. Відтак висновки судів попередніх інстанцій про розгляд справи судом загальної юрисдикції не відповідають наведеним вище нормам процесуального права, а отже, й оскаржувані судові рішення є такими, що постановлені з порушенням норм процесуального права).
поставки
дарування
довічного утримання
88376290 – 04.03.20 – про стягнення вартості донарахованого об`єму природного газу, юрисдикція ЦПК (апеляційний суд вважав доведеним, що споживачем природного газу є ФОП ОСОБА_1 і припинення її підприємницької діяльності з 19 травня 2014 року не змінює її статусу як суб`єкта підприємницької діяльності у спірних правовідносинах. ВПВС не погоджується із такими твердженнями апеляційного суду, оскільки спірні правовідносини виникли за період, коли ОСОБА_1 не була суб`єктом підприємницької діяльності. При цьому апеляційний суд не встановив здійснення нею у зазначений період підприємницької діяльності у приміщенні магазину, до якого здійснювалося постачання природного газу. Отже, висновок судів про приналежність спору між сторонами до господарської юрисдикції є помилковим. ВПВС дійшла висновку про задоволення касаційної скарги ПАТ «Закарпатгаз», скасування ухвали Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2019 року і постанови Закарпатського апеляційного суду від 17 липня 2019 року та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі).
Позика (розписка)
87393398 – 15.01.20 – про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів, юрисдикція ЦПК (ВПВС вважає необґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність закриття провадження у справі у частині позовних вимог до ТОВ «РЕД». ВПВС неодноразово висловлювала правову позицію щодо того, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, заявлені до 15 грудня 2017 року, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. з огляду на суб`єктний склад сторін, предмет та характер спірних правовідносин спір у цій справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про його підвідомчість судам господарської юрисдикції).
87453500 – 31.01.20 – про стягнення коштів, юрисдикція ЦПК (ВПВС дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що між сторонами по справі, які є фізичними особами, відсутні належним чином оформлені договірні відносини щодо купівлі-продажу корпоративних прав ПП «Західтренд», отже, суди дійшли обґрунтованого висновку, що кошти в розмірі 356 000 грн відповідач отримав від позивача без достатньої правової підстави. ВПВС вважає вірним висновок судів про те, що вищевказаний суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, характер цих спірних правовідносин, які виникли між сторонами вказує на те, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
90458956 – 23.06.20 – про стягнення заборгованості за кредитним договором, юрисдикція ЦПК (Велика Палата Верховного Суду зауважує, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тільки якщо суд встановить, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідною вимогою спливла, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що, на відміну від спору з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку, у спорі з декількома належними відповідачами, до яких позивач звернув солідарну вимогу, будь-хто з них може заявити суду про застосування позовної давності як до вимог, які звернуті до нього, так і до вимог, які звернуті до інших відповідачів, в яких є солідарний обов`язок).
90458954 – 16.06.20 – про стягнення заборгованості за договорами про надання споживчого кредиту, нова позиція (Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від її попередніх висновків лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так : суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач переконував суд, що направив відповідне повідомлення (вимогу) як позичальнику, так і його поручителю. Проте суди вказали, що всупереч умовам кредитних договорів позивач відправив ці повідомлення (вимоги) рекомендованими листами, а не цінними листами з описом вкладення та повідомленням про вручення. Тому суди не змогли встановити, як те, чи справді позивач відправив відповідачам відповідні повідомлення (вимоги), так і те, чи були останні вручені адресатам. Враховуючи наведене, порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами. Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок судів першої й апеляційної інстанцій про те, що початок перебігу шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, слід визначати за датою сплати останніх платежів за кредитними договорами. суди попередніх інстанцій на підставі зібраних доказів питання відповідальності поручителя перед позивачем за виконання всіх прострочених частин основного зобов`язання, визначених періодичними платежами, не вирішили, як і не визначили те, чи сплив строк, встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, щодо відповідної частини таких платежів. Зазначене унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. щодо помилковості визначення в резолютивній частині судового рішення заборгованості не лише у валюті кредитного зобов`язання, але й у гривневому еквіваленті стягнутої в іноземній валюті суми коштів (постанова від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц), щодо відсутності у кредитодавця права нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення коштів за кредитним договором (постанова від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
90458942 – 30.06.20 – про стягнення заборгованості за договором позики, юрисдикція ЦПК (Інші доводи касаційної скарги щодо використання отриманих в позику коштів не в інтересах сім`ї та щодо відсутності заборгованості взагалі Велика Палала Верховного Суду відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки фактичних обставин справи, які встановлені судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів. Велика Палата Верховного Суду як суд касаційної інстанції обмежена в повноваженнях щодо переоцінки фактичних обставин справи в силу вимог статті 400 ЦПК України).
87485380 – 31.01.20 – стягнення заборгованості, юрисдикція ЦПК (ВПВС вважає за необхідне зазначити, що апеляційний суд вдався до тлумачень норм матеріального права, замість з`ясування та встановлення фактичних обставин у справі, зокрема обсягу та своєчасності виконання сторонами своїх зобов`язань, надання належної оцінки всім доказам та доводам сторін. За таких обставин судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним й обґрунтованим).
87640690 – 12.02.20 – стягнення заборгованості за договором, юрисдикція ЦПК (Предметом спору є вимога позивачки до відповідача виконати своє зобов`язання, яке виникло на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги щодо повернення отриманих коштів, її позовні вимоги обґрунтовано виключно положеннями Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини позики. Оскільки договір про надання поворотної фінансової допомоги від 21 січня 2015 року не впливає на корпоративні права ОСОБА_1 , то цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
89316420 – 05.05.20 – про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно, юрисдикція ГПК (Відповідно до ухвали Господарського суду Волинської області від 01 березня 2010 року у справі № 04/38-48 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Кажан люкс» затверджено мирову угоду між сторонами спору, за умовами якої, зокрема, відповідач - ТОВ «Кажан люкс» на погашення заборгованості передає ОСОБА_1 у тому числі і нежитлове приміщення № 11 , частину складсько-торгового комплексу (літ. «А-2») загальною площею 24,8 кв. м, розташовану у АДРЕСА_3 . Тобто зазначене майно перейшло у власність ОСОБА_1 у результаті господарського спору, який виник при здійсненні ним господарської діяльності. Спір з ОСОБА_1 , який набув право власності на предмет іпотеки як ФОП і у результаті здійснення підприємницької діяльності, заявлений юридичною особою, за своїм суб`єктним складом і відповідно до вимог ЦПК України та ГПК України, що були чинними на час відкриття провадження у справі, мав розглядатися за правилами господарського судочинства).
89819777 – 19.05.20 – про стягнення грошових коштів, процентів за користування, трьох відсотків річних та звернення стягнення на предмет іпотеки, юрисдикція ЦПК (наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. питання щодо виконання виданого кредитору виконавчого документа у разі, коли такий обов`язок боржника за таким виконавчим документом відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням (через виконання боржником, іншою особою тощо) підлягають вирішенню в порядку, передбаченому частиною другою статті 432 ЦПК України).
90458929 – 23.06.20 – про звернення стягнення на предмет іпотеки, юрисдикція ЦПК (Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення. Як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушень порядку повідомлення іпотекодавця про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності вдаватись до вирішення питання про безспірність вимог ТОВ «Кредитні ініціативи». З огляду на зазначене відсутні підстави для розгляду питання про відступлення від висновків щодо застосування норм права, сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Кредитні ініціативи», послався на те, що останнє реалізувало своє право щодо звернення стягнення на предмет іпотеки позасудовим способом захисту, зокрема шляхом отримання виконавчого напису нотаріуса. При цьому суд виходив із правомірності зазначеного виконавчого напису та відсутності підстав для повторного звернення стягнення на предмет іпотеки).
зміна процентної ставки
реструктизація заборгованості
валюта виконання зобов’язання
наявність невиконаного рішення про стягнення боргу
наявність вироку та договірні відносини
87857851 – 15.01.20 – про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, юрисдикція ЦПК (Так, оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність вчинення нотаріусом виконавчих написів).
88815836 – 14.04.20 – про визнання договору поруки припиненним, юрисдикція ГПК (Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком. За таких обставин та з підстав, передбачених указаними нормами процесуального права, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано закрив провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції господарського суду).
припинення поруки
внаслідок спливу строку
припинення поруки за окремими платежами
Недійсність та нікчемність договору іпотеки
Ціна предмету іпотеки
Способи звернення стягнення на предмет іпотеки:
внаслідок спливу строку
Способи звернення стягнення на предмет застави
87393444 – 15.01.20 – про визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу про проведення електронних торгів, акта державного виконавця, свідоцтва про придбання майна та державної реєстрації права власності, юрисдикція ЦПК (частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об?єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні).
88570839 – 25.03.20 – про стягнення гарантованої суми вкладу, 3 % річних та інфляційних витрат, юрисдикція КАСУ (ВПВС вважає, що правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер. Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону № 4452-VI не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. . З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ця справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства).
90021622 – 19.05.20 – визнання дій протиправними, юрисдикція ЦПК (. Отже, уповноважена особа Фонду правомірно включила вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до сьомої черги вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра». Відтак, позов ОСОБА_1 Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає).
Повернення вкладу
Банківський рахунок
- про відшкодування шкоди
87485374 – 31.01.20 – про стягнення коштів, юрисдикція ЦПК (Вказаний документ судами не досліджувався у сукупності з іншими доказами у справі, і відповідно висновки судів щодо заподіяння шкоди внаслідок вказаної ДТП саме позивачу є передчасними. ВПВС вважає, що вирішення питання щодо суб`єктної та предметної юрисдикції цього спору є похідним від визначення сторін спору).
87902768 – 19.02.20 – про зобов`язання повернути майно та відшкодування майнової шкоди, юрисдикція ЦПК (Зі змісту позовної заяви, її прохальної частини не вбачається вимоги вирішити публічно-правовий спір. Заявлені позовні вимоги є майновими, а спір, який виник між сторонами у справі, на переконання ВПВС, є виключно приватноправовим, враховуючи суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та норми матеріального і процесуального права, які їх регулюють. З огляду на вказане суди помилково вважали зазначений спір публічно-правовим і таким, що підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Вирішення зазначеного спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, виходить за межі їхньої компетенції, оскільки підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
89252075 – 28.04.20 – про відшкодування шкоди, визнання протиправним розпорядження та заборону вчиняти дії, юрисдикція ЦПК (До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. ВПВС вважає помилковими висновки судів першої й апеляційної інстанцій щодо необхідності розгляду заявленої позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди в адміністративному суді та погоджується з доводами касаційної скарги про те, що спір за цією вимогою треба розглядати за правилами цивільного судочинства).
89251594 – 12.05.20 – про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, юрисдикція ЦПК (Крім того касаційна скарга не містить доводів стосовно помилковості висновку суду першої інстанції, залишеного без змін постановою суду апеляційної інстанції, про непідсудність справи в частині вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Полтаваобленерго» про визнання незаконним дій та відшкодування моральної шкоди Солом`янському районному суду м. Києва, оскільки місце знаходження відповідача територіально не відноситься до Солом`янського району м. Києва. Велика Палата Верховного Суду вважає відповідний висновок попередніх судів правильним, а оскаржувані судові рішення у цій частині такими, що ухвалені з дотриманням норм процесуального права).
89909376 – 28.04.20 – про відшкодування шкоди, юрисдикція ГПК (Зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з підпунктом 8 пункту 2 розділу І Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі». Оскільки Велика Палата Верховного Суду залишила без змін постанову апеляційного суду про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який закрив провадження у справі, із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції).
90355790 – 05.06.20 – про зобов’язання вчинити певні дії, КАС (що спори стосовно оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його робочих органів і їхніх правонаступників про обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням є публічно-правовими. А тому їх слід розглядати за правилами адміністративного судочинства).
90458917 – 07.07.20 – визнання договору недійсним, відшкодування шкоди, юрисдикція ЦПК (З огляду на викладене, встановивши, що у передбачений попереднім договором строк сторони не уклали договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що платіж, переданий ОСОБА_1 ОСОБА_3 за попереднім договором, є авансом та підлягає поверненню власникові в розмірі 320 тис. грн, що еквівалентно 40 тис. доларів США. Отже висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності стягнення на користь ОСОБА_1 інфляційних нарахувань з урахуванням їх правової природи є помилковими, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені шляхом застосування судом апеляційної інстанції еквівалента іноземної валюти та перерахунку суми з урахуванням зміни курсу гривні до зазначеного в еквіваленті долара США. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, зокрема, неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (стаття 412 ЦПК України). За таких обставин постанова Апеляційного суду Житомирської області від 26 квітня 2017 року в частині вирішення позовної вимоги про стягнення інфляційних нарахувань підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові. У решті постанову Апеляційного суду Житомирської області від 26 квітня 2017 року слід залишити без змін).
спори про відшкодування шкоди за невиконання судових рішень
88062861 – 04.03.20 – про відшкодування шкоди завданою органами державної влади, юрисдикція КАСУ (Натомість спір у цій справі (№ 757/63985/16) стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства, оскільки не врахували, що спір стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства).
88570901 – 25.03.20 – про визнання дій незаконними, відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями і бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, юрисдикція КПК (У цій справі, обґрунтовуючи свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди та розмір такої шкоди, ОСОБА_1 зазначив, що з 26 січня 2007 року по 19 листопада 2012 року (п`ять років і десять місяців) перебуваючи під слідством та судом, він безперервно перебував під підпискою про невиїзд з міста Харкова (кримінальна справа № 22060055). Зокрема, з 30 липня 2008 року по 24 серпня 2011 року (37 місяців) за обвинуваченням у злочині, передбаченому частиною третьою статті 212 КК України. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач належним чином не обґрунтував та не довів належними та допустимими доказами протиправності дій працівників прокуратури Харківської області щодо нього. Посилання позивача на навмисні злочинні дії працівників прокуратури Харківської області відносно нього також не доведені жодними належними доказами. Разом із цим ОСОБА_1 не зазначив, чим він керувався при розрахунку суми моральної шкоди, завданої йому такими діями. Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161 гс 18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (постанова № 14-316 цс 19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14?447 цс 19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду).
87454069 – 29.01.20 – про скасування рішення та протоколу, визнання незаконними дій щодо утримання пенсії, зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії, юрисдикція КАСУ (Позовними вимогами ОСОБА_1 у цій справі є визнання незаконними дій щодо утримання коштів у розмірі 20 відсотків від пенсії щомісячно, визнання незаконним та скасування протоколу від 26 січня 2016 року щодо утримання вказаних коштів, зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії у повному обсязі,відповідачем за якими є Головне Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тобто уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачу. ВПВС вважає, що вказаний спір стосовно недоотриманих сум пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин, пов`язаних зі здійсненням відповідачем як суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу, тому він повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства).
до засобів масової інформації
87857830 – 12.02.20 – про стягнення надмірно виплаченої субсидії, юрисдикція ЦПК (Оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на бюджетні кошти у вигляді субсидії, наданої йому Управлінням соцзахисту у розмірі 14 658,39 грн, та стягнення з відповідача згаданої суми як набутої без достатньої правової підстави, то цей спір має приватноправовий, а не публічно-правовий характер. Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 370/108/17 (провадження № 11-196апп18), від 30 січня 2019 року у справі № 756/6441/16-ц (провадження № 14-484цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 727/5743/15-ц, (провадження № 14-78цс19), і підстав для відступу від неї не вбачається. За таких обставин апеляційний суд правильно розглянув справу в порядку цивільного судочинства. Підстав для висновків, що суд апеляційної інстанції порушив правила предметної чи суб`єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду не вбачає).
87902105 – 19.02.20 – про про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, юрисдикція ЦПК (Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Позивачі оскаржують дії відповідача щодо зняття їх з місця реєстрації проживання без їхньої згоди у зв`язку з тим, що приватним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким право власності на ці будинки перейшло до ТОВ «Вест Транс», оскільки вважають їх незаконними. Отже, предметом спірних правовідносин є право користування житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , вимоги ж до відділу державної реєстрації є похідними від них. Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
87857830 – 12.02.20 – про стягнення надмірно виплаченої субсидії, юрисдикція ЦПК (Оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на бюджетні кошти у вигляді субсидії, наданої йому Управлінням соцзахисту у розмірі 14 658,39 грн, та стягнення з відповідача згаданої суми як набутої без достатньої правової підстави, то цей спір має приватноправовий, а не публічно-правовий характер. Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 370/108/17 (провадження № 11-196апп18), від 30 січня 2019 року у справі № 756/6441/16-ц (провадження № 14-484цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 727/5743/15-ц, (провадження № 14-78цс19), і підстав для відступу від неї не вбачається. За таких обставин апеляційний суд правильно розглянув справу в порядку цивільного судочинства. Підстав для висновків, що суд апеляційної інстанції порушив правила предметної чи суб`єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду не вбачає).
87902105 – 19.02.20 – про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, юрисдикція ЦПК (Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Позивачі оскаржують дії відповідача щодо зняття їх з місця реєстрації проживання без їхньої згоди у зв`язку з тим, що приватним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким право власності на ці будинки перейшло до ТОВ «Вест Транс», оскільки вважають їх незаконними. Отже, предметом спірних правовідносин є право користування житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , вимоги ж до відділу державної реєстрації є похідними від них. Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
89909377 – 12.05.20 – про зобов`язання вчинити дії, юрисдикція КАС (Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що правовідносини стосовно отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми мають управлінський характер і складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника. Спір стосовно права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір треба розглядати за правилами адміністративного судочинства.)
88138144 – 26.02.20 – про визнання недійсним рішення установчих зборів і скасування державної реєстрації, юрисдикція ЦПК (У справі, яка переглядається, позивач не є власником квартири та/або нежитлового приміщення ОСББ «Соборності-19», не є його членом, оспорює створення цієї юридичної особи, оскільки вважає, що останнє потягло за собою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на якій також розташовано КП «Єдність», яке обслуговує житловий будинок, у якому і знаходиться належна позивачу на праві власності квартира, зазначаючи, що цим порушені його права користування нерухомим майном. Обраний позивачем спосіб захисту не є підставою для зміни предметної юрисдикції, оскільки статус позивача, як фізичної особи, яка не пов`язана корпоративними відносинами з ОСББ «Соборності-19», і конкретний спосіб захисту обирається позивачем відповідно до вимог статті 13 ЦПК України, тоді як суд може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, відповідно до вимог статті 5 ЦПК України. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, якщо фізична особа, яка не є членом ОСББ, не є співвласником майна членів ОСББ, не є власником чи користувачем нерухомого майна у будинку, у якому діє ОСББ, створення якого оспорюється, при цьому оспорює правомірність створення цього ОСББ, то такий спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства).
Землі сільськогосподарського призначення
Землі житлової та громадської забудови
Землі природно-заповідного фонду та ін. природоохор. призначення
Землі оздоровчого призначення
Землі рекреаційного призначення
Землі історико-культурного призначення
Землі лісогосподарського призначення
Землі водного фонду
Способи захисту прав на земельні ділянки
Перехід права на земельну ділянку, порядок користування
Плата за користування землею (в т.ч. без наявності договору)
Виділення земельної ділянки, земельної частки (паю)
Позовна давність у земельних спорах
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами
Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, сільських, селищних, міських рад
поділ майна подружжя
90228540 – 16.06.20 – частки із спільного майна, юрисдикція ЦПК (Із суб`єктного складу учасників справи вбачається, що позивачем є банк - кредитор, а відповідачами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є подружжям. Спір стосується не визначення часток учасника господарських товариств, а визначення частки одного з подружжя у майні, яке банк вважає спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 . Тому за вказаних правовідносин не застосовується правова позиція Верховного Суду України щодо виділення частки зі статутного фонду учасника господарського товариства, а лише у частині визначення складу спільної сумісної власності подружжя у контексті прав на частку у майні господарського товариства в одного із подружжя).
про розірвання шлюбу
про стягнення аліментів
про встановлення батьківства або материнств
про позбавлення батьківських прав
про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за межі України, про визначення місця проживання дитини, про статус дитини
87857793 – 05.02.20 – про стягнення вартості частки підприємства, юрисдикція ГПК (Отже, ураховуючи те, що ОСОБА_1 є таким, що вибув зі складу членів підприємства, та спір у цій справі виник з корпоративних відносин між учасниками МП «Старт»щодо стягнення вартості частки підприємства, яка належить ОСОБА_1 , то цей спір є господарсько-правовим і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства).
88952169 – 18.03.20 – про зобов`язання видати документи, необхідні для призначення пільгової пенсії: встановлення факту наявності трудового стажу та зобов`язання видати уточнюючу довідку для призначення пенсії; визнання неправомірною відмови відповідача видати вказані довідки, юрисдикція ЦПК (Апеляційний суд вказав і на те, що, отримавши від Шосткинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області відмову в усній формі у призначенні пенсії, не подав до цієї особи письмову заяву та документи про призначення такої пільгової пенсії, що також вказує на наявність невирішеного за правилами адміністративного судочинства публічно-правового спору. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач фактично просив у порядку цивільного судочинства визнати його право на пільгову пенсію всупереч встановленому законодавством порядку підтвердження відповідного трудового стажу для призначення пільгової пенсії. Отже, позовна заява в частині встановлення факту трудового стажу для призначення пенсії не може розглядатися у порядку цивільного судочинства).
90458903 -30.06.20 – недійсним рішення наглядової ради, позасудовий захист (у цій справі керівник Товариства оспорює рішення наглядової ради Товариства з питань корпоративного управління, такий спір не пов`язаний із трудовими правовідносинами, а зазначені рішення наглядової ради не підлягають оскарженню у судовому порядку. При цьому, Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, та спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду).
87115553 – 15.01.20 – про визнання наказу про звільнення незаконним, юрисдикція ГПК (ВПВС, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. ВПВС погоджується з висновками судів, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції. Однак не можна погодитися з висновками про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 Кодексу № 2597-VIII, а до цього - статтею 23 Закону № 2343-XII. За встановлених обставин у цій справі суди повинні були передати справу до Господарського суду міста Києва, на розгляді якого пребуває справа № 910/6968/16 про банкрутство ДП «Укрветсанзавод»).
87827009 – 12.02.20 – про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, юрисдикція ЦПК (У даному випадку прийняття та звільнення з роботи директора загальноосвітнього навчального закладу не є публічно-правовими відносинами, оскільки не є пов`язаними з реалізацією публічної влади. Зазначений спір є спором про право, а не спором між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, тому цей спір належить до цивільної юрисдикції, оскільки за змістом та характером спору, що є вирішальним під час віднесення справи до цивільної чи адміністративної юрисдикції, правовідносини між сторонами є трудовими).
88138146 – 26.02.20 – про визнання незаконним, скасування рішення та поновлення на роботі, позасудовий спосіб захисту (Спір, що виник, належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язаний з питаннями членства у громадській організації, а тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності.
Аналогічні висновки у подібних правовідносинах зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 431/1490/17 (провадження № 61-19св18), яку обґрунтовано врахував суд першої інстанції в силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України. За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про закриття провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
Спори про притягнення до дисциплінарної відповідальності
87951359 – 19.02.20 – про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, юрисдикція ГПК (ВПВС вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства, оскільки не врахували, що спір стосується саме правомірності припинення повноважень виконавчого органу товариства. За таких обставин ВПВС вважає, що касаційна скарга СТОВ «Поділля» підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України. На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України ВПВС вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови він може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією).
88187850 – 19.02.20 – про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, юрисдикція ГПК (З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції).
89251582 – 18.03.20 – про стягнення вихідної допомоги, компенсації за невчасно виплачену вихідну допомогу, трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості з виплати вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги, компенсації за невчасно виплачений середній заробіток, трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості з виплати середнього заробітку, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, юрисдикція ЦПК (Однак Велика Палата Верховного Суду не відступала від висловленого у зазначеній постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 іншого висновку Верховного Суду України про те, що припис частини другої статті 625 ЦК України до трудових правовідносин не застосовується. Трудове законодавство передбачає спеціальні правила відповідальності роботодавця за порушення відповідних норм, зокрема можливість стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні).
виплата допомоги з тимчасової непрацездатності
виплата одноразової грошової допомоги
87393415 – 22.01.20 – про скасування акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, юрисдикція ЦПК (При цьому комісія у складі зазначених осіб не здійснювала владних управлінських функцій на підставі законодавства, а розслідувала причини виникнення хронічного професійного захворювання, про що 30 травня 2014 року склала відповідний акт за формою П-4, який не є рішеннями суб`єкта владних повноважень, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному суді. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з позицією якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про розгляд позовних вимог про скасування оскаржуваного акта в порядку цивільного судочинства).
88952164 – 18.03.20 – про скасування розшуку автомобіля, юрисдикція КПК (Власнику майна, яке є об`єктом розшуку в кримінальному провадженні, доступні встановлені КПК можливості оскарження пов`язаних із цим рішень, дій або бездіяльності уповноважених службових осіб органів досудового розслідування до суду кримінальної юрисдикції. Такі скарги підлягають розгляду з дотриманням гарантій змагальної судової процедури, а в разі доведення їх законності й обґрунтованості суд наділений повноваженнями ухвалити рішення, необхідні для захисту права власності. Таким чином, вимоги ОСОБА_1 , що випливають з прийнятого у кримінальному провадженні рішення правоохоронного органу про розшук належного їй транспортного засобу і внесення такої інформації до відповідної інформаційно - пошукової системи, підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства).
87527945 – 31.01.20 – про захист прав споживачів, юрисдикція КАСУ (Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки про те, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України. Спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладамиВПВС вважає, що правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер. Отже, позовні вимоги, заявлені позивачем до ПАТ «КБ «Надра» в особі Фонду, які за своєю природою випливають зі спору щодо правильності нарахування та виплати Фондом коштів за відповідним вкладом в межах гарантованої суми відшкодування, є вимогами саме до Фонду, що підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю).
87951360 – 26.02.20 – про захист прав споживачів фінансових послуг, юрисдикція КАСУ (Отже, позовні вимоги, заявлені позивачами, які за своєю природою випливають зі спору щодо правильності нарахування та виплати Фондом коштів за відповідним вкладом в межах гарантованої суми відшкодування, є вимогами саме до Фонду, що підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Ураховуючи викладене, ВПВС вважає , що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства).
88187848 – 19.02.20 – про захист прав споживачів, юрисдикція КАСУ (Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини стосовно отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми мають управлінський характер і складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника. Спір стосовно права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір треба розглядати за правилами адміністративного судочинства).
89822237 – 05.05.20 – про захист прав споживачів, юрисдикція КАСУ (У цій справі у постанові від 12 квітня 2018 року ВПВС, вирішуючи питання юрисдикційності спору, зробила висновок, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Аналогічний висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 за позовом фізичної особи до Фонду, уповноваженої особи Фонду про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії. Разом із цим, Велика Палата Верховного Суду скасувала оскаржувані судові рішення та направила справу на новий судовий розгляд. При цьому вважала, що суди попередніх інстанцій зробили передчасний висновок про відмову у задоволенні позову, не встановивши фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.)
90458888 – 30.06.20 – про захист прав споживачів, юрисдикція ЦПК (Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання
У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, ніж той, який передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц (пункт 88), від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 93), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 27.3)).
Оскільки суди попередніх інстанцій не забезпечили належної обґрунтованості судових рішень, не дослідили належно всі зібрані у справі докази, які стосуються предмета спору, що унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 листопада 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 22 січня 2019 року слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції).
90458966 – 30.06.20 – про зняття арешту з майна, юрисдикція КПК (З огляду на висновки щодо аргументів касаційної скарги слід залишити її без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 15 березня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, якими відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, - без змін).
90458915 – зняття арешту з майна, юрисдикція ЦПК (Велика Палата Верховного Суду зауважує, що, оцінюючи доводи відповідача про необхідність закриття провадження у справі, апеляційний суд зазначив, що підстави для цього немає, бо позивач звернувся до суду не зі скаргою на дії державного виконавця, а з позовною заявою про звільнення майна з-під арешту, обравши належний спосіб захисту порушеного права. Хоча відсутня інформація про те, що суд першої інстанції розглянув клопотання відповідача про закриття провадження у справі, а суд апеляційної інстанції стосовно цього клопотання належно не мотивував його висновок, підстави для закриття провадження у справі немає з огляду на мотиви, наведені у цій постанові.Оскільки відповідач подав касаційну скаргу у червні 2017 року, Велика Палата Верховного Суду переглядає оскаржені рішення судів першої й апеляційної інстанцій на підставі приписів ЦПК України у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX. Зважаючи на надану оцінку аргументам учасників справи та висновкам судів першої й апеляційної інстанцій, Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу частково обґрунтованою. Отже, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 15 травня 2017 року слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову).
Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи
Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою
Справи про скасування рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою
87454063 – 30.01.20 – встановлення факту, що має юридичне значення, юрисдикція КАСУ (Разом з тим, якщо вирішення спору має розглядатися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, то згідно з вимогами частини першої статті 377, пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України провадження у цивільній справі підлягає закриттю. Таким чином, якщо при розгляді заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначено, що існує спір про право і справа має розглядатися за правилами того судочинства, за яким подано цю заяву, проте в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду).
88138152 – 19.02.20 – встановлення факту, що має юридичне значення, юрисдикція КАСУ (Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що цю справу не можна розглядати за правилами цивільного судочинства у поряду окремого провадження. Враховуючи наведені вище висновки, ВПВС вважає, що ухвалу від 22 березня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області постановив із додержанням норм процесуального права. Тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення).
87393400 – 15.01.20 – про визнання грошових коштів та валютних цінностей безхазяйними, вилучення безхазяйного майна в дохід бюджету, позасудовий розгляд справи (з огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що грошові кошти та валютні цінності які позивач просить визнати безхазяйними, такими не є, а також правильно зазначено, що законодавством установлений інший (позасудовий) порядок передачі грошових коштів, вилучених уповноваженими органами в ході проведення попереднього слідства та дізнання, в дохід держави, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку цивільного судочинства).
Справи про визнання спадщини відумерлою
Справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку
Справи про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу
Справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб
Спори, що виникають із сімейних правовідносин (усього)
87485405 – 31.01.20 – про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, юрисдикція ГПК (При цьому позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 не підписував акт прийому-передачі основних засобів (вказаної СТО - 1) від філії Одеського ДП ЗАТ «Укрпрофздоровниця» «Курорттеплоенерго» до санаторію ім. Пирогова ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України «Укрпрофздоровниця».Крім того, позивач вказував, що СТО належить йому і він використовував його для здійснення підприємницької діяльності. ВПВС вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства).
88376289 – 04.03.20 – на дії ВДВС, юрисдикція КАСУ (З урахуванням вищенаведеного колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Враховуючи викладене вище, скарга ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про накладення на нього штрафу не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися адміністративним судом. Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
89238388 – 05.05.20 – на бездіяльність Державної казначейської служби України, юрисдикція КАСУ (ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення ДКС України, яка є суб`єктом владних повноважень отже, судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовані норми права та правильно визначено, що цей судовий спір має ознаки публічно-правового і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства).
89238389 – 05.05.20 – на дії та рішення державного виконавця Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, юрисдикція КАСУ (Таким чином, з огляду на суб`єктний склад сторін, предмет та характер спірних правовідносин спір у цій справі в іншій частині, окрім оскарження постанов про стягнення витрат виконавчого провадження, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про його підвідомчість судам адміністративної юрисдикції).
89819773 – 19.05.20 – на дії ВДВС, юрисдикція КАСУ (Велика Палата Верховного Суду зазначила, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законодавством умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в Законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Така пряма вказівка, зокрема, міститься у частині другій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка набула чинності 05 жовтня 2016 року, та відповідно до якої внесені зміни в ЦПК України. Ця редакція нормативного документа підлягає застосуванню у справі відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України).
90359316 – 23.06.20 – на дії ВДВС, юрисдикція КАС (скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства, як правильно вважав суд першої інстанції, оскільки усі оскаржувані заявником постанови стосуються стягнення судових витрат, витрат виконавчого провадження та стягнення штрафів, накладених державним виконавцем).
80522357 - 27.02.19 на дії прокурора щодо направлення запиту про факт перебування позивача на лікуванні, юрисдикція КАС (ВПВС погоджується з доводами касаційної скарги та висновками суду першої інстанції і вважає, що спір в частині вимоги про визнання неправомірною бездіяльності керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області щодо розгляду звернення позивача про надання копії запиту має розглядатися за правилами адміністративного судочинства (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові ВПВС від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18).
Спори про визнання незаконними дій прокурора щодо збирання конфіденційної інформації про особу, вчинені прокурором з метою представництва інтересів держави в іншій судовій справі, а також спори про визнання незаконною бездіяльності прокурора щодо ненадання інформації у відповідь на звернення, подане згідно із Законом України «Про звернення громадян», мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.)
87951334 – 19.02.20 – визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку, судові витрати (Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, починаючи з 2015 року, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. При цьому Велика Палата Верховного Суду врахувала заперечення представника позивачки щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, загальні засади цивільного законодавства та критерії такого відшкодування. Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові ВПВС від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших).
Не розглядається в судах
90458909 – 30.06.20 – про визнання інформації недостовірною та відкликання довідки, не підлягає розгляду в судах (Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати. . Однією з підстав для закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду виснує, що касаційну скаргу слід задовольнити: рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 15 лютого 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2019 року скасувати, а провадження у справі – закрити).
_03_03.png)
