Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Справи наказного провадження
Справи позовного провадження
Спори про право власності та інші речові права, з них
Спори про право інтелектуальної власності
Спори, що виникають з договорів,
Спори про не договірні зобов’язання
Спори про захист немайнових прав фізичних осіб
Спори, що виникають із житлових правовідносин
Спори, що виникають із земельних правовідносин
Спори, що виникають із сімейних правовідносин
Спори, що виникають із трудових правовідносин
Справи про визнання необґрунтованими активів та їх витребування
Спори, пов’язані із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»
Звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)
Інші справи позовного провадження
Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи
Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою
Справи про скасування рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою
Справи про усиновлення
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення
Справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі
Справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність
Справи про визнання спадщини відумерлою
Справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку
Справи про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу
Справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб
Спори, що виникають із сімейних правовідносин (усього)
Справи про видачу і продовження обмежувального припису
Інші справи
Окремі інститути цивільного права
Заяви про забезпечення доказів, позову до подання позовної заяви
Заяви про перегляд заочного рішення
Справи в порядку виконання судових рішень у цивільних справах
Справи за скаргами на дії або бездіяльність виконавчої служби
Справи про відновлення втраченого судового провадження
Клопотання про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню /що не підлягає примусовому виконанню
Доручення суддів України/іноземних судів
Заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами
Перегляд судових рішень Великою Палатою Верховного Суду за наявності рішення ЄСПЛ
Застосування процесуального законодавства
Формулювання зміни судового рішення
Справи наказного провадження
Справи позовного провадження
Спори про право власності та інші речові права, з них
80854748 – 20.03.19 - про визнання рішення міської ради та свідоцтва про право власності недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання іпотеки припиненою, визнання права власності на нерухоме майно, юрисдикція ЦПК (враховуючи відсутність прямого визначення у процесуальному законодавстві належності вказаних предметів спору до певної юрисдикції, необхідність своєчасного і правильного розгляду заявлених ТОВ позовних вимог одночасно до різних суб'єктів (юридичних та фізичних осіб), з метою забезпечення повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи дійшла висновку, що заявлені позовні вимоги можуть бути об'єднані в одне провадження. Правильним є висновок апеляційного суду про те, що справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки позовні вимоги, заявлені до 15 грудня 2017 року до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні в порядку цивільного процесуального законодавства, якщо від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог і законом не встановлено розгляду кожної з них за правилами визначеного виду судочинства).
80555795 - 13.03.19 ТОВ пред'явило вимогу до Виконкому про скасування рішень та розпоряджень Міськради, які порушують його право власності на спірні квартири, а також вимогу про скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності фізичних осіб на спірні квартири. Фактично позивач оспорює право зазначених фізичних осіб на спірні квартири. Сам факт, що фізичні особи залучені третіми особами, а не відповідачами, не змінює характеру спору, суті правовідносин та юрисдикції спору (ЦПК)
81139243 – 03.04.19 - про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договорів оренди, суборенди земельної ділянки та скасування державної реєстрації, юрисдикція ГПК (У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з цивільним позовом до фізичної особи про визнання недійсним та скасування розпорядження органу державної влади про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, укладеного між фізичною особою і органом державної влади, та договору суборенди цієї земельної ділянки, укладеного між цією ж фізичною особою і фермерським господарством, а також про зобов'язання фізичної особи повернути цю земельну ділянку у зв'язку з невиконанням вимог законодавства щодо її використання. Прокурор посилався на те, що особою, уповноваженою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах,є відповідач - ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах(замість яких захист інтересів держави в суді у визначених законом випадках здійснюють прокурори), мають розглядатися за правилами господарського судочинства).
81139238 – 27.03.19 – про витребування майна, юрисдикція КПК, (Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили у відкритті провадження у справі у порядку цивільного судочинства на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України).
81573919 – 20.03.19 – про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на землю, відновлення становища, що існувало до порушення, юрисдикція ЦПК (З огляду на висновок ВПВС щодо розгляду цього й аналогічних спорів за правилами цивільного судочинства та вади обґрунтування висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.01.2018 року у справі № 810/2509/17 щодо необхідності вирішення за правилами адміністративного судочинства будь-яких справ, в яких позов поданий прокурором, ВПВС вважає за необхідне відступити від зазначеного висновку КАС у складі ВС. Якщо у результаті прийняття рішення суб'єктом владних повноважень особа набула речове право на нерухоме майно, то вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин, є цивільно-правовим способом захисту права позивача і має розглядатися за правилами цивільного судочинства).
81573923 – 03.04.19 – визнання рішення недійсним, юрисдикція ГПК (Аналізуючи норми права, можна зробити висновок, що на час звернення з позовом до суду у ГПК України були чітко передбачені категорії корпоративних спорів, які мали розглядатися за правилами господарського судочинства. До таких віднесено і справи за спорами учасників щодо участі в органах управління юридичної особи. Із урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими. Суди першої й апеляційної інстанції розглянули справу у порядку цивільного судочинства помилково і неправильно визначили юрисдикційність спору, який виник між сторонами у справі).
81573974 – 27.03.19 – про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, юрисдикція КАС, (ВПВС вже зазначала, що якщо особа звертається до повноважного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідні рішення, зокрема, й про скасування рішення щодо надання відповідного дозволу, то у цих правовідносинах зазначений орган реалізує управлінські функції. А тому спори про оскарження таких його рішень належать до юрисдикції адміністративного суду).
81573967 – 03.04.19 – визнання права власності на квартиру, ЦПК (Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення юрисдикції цих спорів. Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 456/20/26-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 372/3584/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17 та інших, і підстав для відступу від нього не вбачається. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначений спір підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства).
81935337 – 24.04.19 – про визнання права власності на квартиру, юрисдикція ЦПК (ВПВС вважає правильними висновки судів по суті вирішеного спору. За встановлених судами обставин справи, визнання за позивачкою права власності на спірне нерухоме майно є ефективним способом захисту її порушених прав. Висновки судів по суті вирішеного спору узгоджуються з висновками ВПВС, викладеними у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 1609/6643/12 (провадження № 14-107цс19) у тотожних правовідносинах).
81842027 – 15.05.19 – відновлення становища, яке існувало,юрисдикція ГПК (ВПВС вважає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, прийняв правильне рішення про відмову у відкритті провадження в справі, при цьому неправильно застосував норми права).
81935336 – 15.05.19 – визнання недійсними державних актів на право власності на землю та повернення земельних ділянок із чужого незаконного володіння, юрисдикція ЦПК (У справі, яка розглядається, позивач оскаржує розпорядження Тисменицької РДА від 24 жовтня 2012 року № 991 «Про надання дозволу ОСОБА_8 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» та від 28 грудня 2012 року № 1190 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність ОСОБА_8 ». Оскільки прокурор оспорює правомірність як рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і набуття особою права власності на них, суди дійшли правильного висновку про те, що між сторонами існує спір щодо речового права на землю, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
82095796 – 15.05.19 – визнання майнових прав на квартиру, ЦПК (Оскільки відповідач заперечує, не визнає майнових прав позивачки на вказані об`єкти нерухомості, враховуючи, що позивачка виконала в повному обсязі свої зобов`язання щодо оплати об`єктів інвестування, а також, що будинок АДРЕСА_1 закінчений будівництвом і введений в експлуатацію, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про задоволення позову та визнання за позивачкою майнових прав на вищевказані спірні об`єкти. Аналогічні висновки викладені ВПВС у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 761/8259/15-ц (провадження № 14-602цс18) і підстав для відступлення від таких висновків ВПВС не вбачає. Оскаржувані судові рішення відповідають установленим зазначеними вище нормами матеріального та процесуального права принципам і завданням цивільного судочинства, положенням норм процесуального права щодо законності й обґрунтованості).
82095841 – 15.05.19 – визнання права власності на квартиру, ЦПК (За встановлених судами обставин справи визнання за позивачкою права власності на спірне нерухоме майно є ефективним способом захисту її порушених прав. Висновки судів по суті вирішеного спору узгоджуються з ВПВС, викладеними у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 1609/6643/12 (провадження № 14-107цс19), від 24 квітня 2019 року у справі № 1609/10810/12 (провадження № 14-15цс19) у тотожних правовідносинах).
82095849 – 15.05.19 – про визнання незаконними рішень, витребування майна із чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити дії, юрисдикція ЦПК (ВПВС вважає, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства заявлені одночасно з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов`язання вчинити дії і вимоги про визнання незаконними рішень Вишгородської міськради і райради, які, на думку позивача, протиправно позбавили його права спільної сумісної власності на житловий будинок, у якому він є власником квартири, та на внутрішньобудинкове обладнання і мережі. Враховуючи, що позивач звернувся до суду за захистом, на його думку, права спільної сумісної власності на житловий будинок та дахову котельню, апеляційний суд помилково закрив провадження у справі в частині вимог про визнання незаконними рішень Вишгородських міськради і райради, оскільки правовідносини у цій справі є приватноправовими, розгляд яких повинен здійснюватися у порядку цивільного судочинства. А тому немає правових підстав для віднесення цієї справи до справ адміністративної юрисдикції).
82095854 – 15.05.19 – витребування майна, юрисдикція ГПК (Також така постанова вищої судової інстанції може бути іншою процесуальною підставою для звернення з позовом до належного суду, яким, у даному випадку, є господарський суд. Таким чином, з огляду на суб`єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин ВПВС вважає, що спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.)
82316147 – 15.05.19 – визнання недійсним рішення міської ради і договорів оренди, юрисдикція ГПК (ВПВС вважає, що цей спір стосується захисту позивачем його права на здійснення підприємницької діяльності на земельній ділянці, наданій ФОП ОСОБА_5 в оренду на підставі договорів оренди. Тому висновки судів про відсутність юрисдикції щодо розгляду цієї справи у господарського суду є помилковими. Заявлені позовні вимоги слід розглядати за правилами господарського судочинства).
82188568 – 29.05.19 – про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди й суборенди земельної ділянки та скасування державної реєстрації, юрисдикція ГПК (Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах(замість яких захист інтересів держави в суді у визначених законом випадках здійснюють прокурори), мають розглядатися за правилами господарського судочинства).
82316324 – 29.05.19 – про визнання права власності на квартиру, брмсдикція ЦПК (Отже, оскільки позивач звернувся до суду до 19 січня 2013 року, приписи частини четвертої статті 10 Закону України про визнання банкрутом у редакції Закону України N 4212-VI (зі змінами, внесеними Законами України № 5405-VI і № 5518-VI) та пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України у редакції того ж Закону, що набрали чинності 19 січня 2013 року, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Тому цей спір згідно зі статтею 15 ЦПК України мав розглядатися за правилами цивільного судочинства. З огляду на викладене ВПВС вважає необґрунтованими заперечення відповідача щодо юрисдикції суду та погоджується з доводами відзиву позивача на касаційну скаргу і з висновком судів першої й апеляційної інстанцій про те, що справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства).
82328284 – 29.05.19 – про визнання рішень незаконними та їх скасування, юрисдикція ЦПК (Суть позовних вимог ОСОБА_1 зводиться до оскарження рішень Кременчуцької міськради, виконкому Кременчуцької міськради, державного реєстратора виконкому Кременчуцької міськради, якими вирішувалося питання комунальної власності територіальної громади м. Кременчука Полтавської області, чим, на думку позивачки, порушено її право як співвласника спільного майна багатоквартирного будинку. Тобто між сторонами у справі існує спір про право, тобто приватноправовий спір, який підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. ВПВС вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів).
82308714 – 05.06.19 – про зміну управителя фонду фінансування будівництва, зобов`язання вчинити певні дії, юрисдикція ЦПК (Натомість Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05 липня 2012 року № 2, є підзаконним нормативно-правовим актом, який може застосовуватися до спірних правовідносин лише в частині, яка не суперечить законам України та актам, які мають вищу юридичну силу. Таким чином, доводи, наведені в касаційній скарзі, щодо пріоритетності правозастосування норм Закону № 4452-VI до спірних правовідносини не знайшли свого підтвердження).
82637241 – 12.06.19 – про визнання недійсними рішення виконавчого комітету, свідоцтва про право власності, зобов`язання вчинити дії, юрисдикція КАС (За викладених обставин висновки Апеляційного суду Дніпропетровської області в ухвалі від 24 вересня 2018 року про повернення скаржнику її апеляційної скарги є правильними, оскільки ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2018 року підлягала апеляційному оскарженню в порядку КАС України до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (з 03 жовтня 2018 року - Третій апеляційний адміністративний суд).
82885857 – 26.06.19 – визнання права власності на спірну квартиру,юрисдикція ЦПК (Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення юрисдикції цих спорів. З огляду на викладене ВПВС дійшла висновку, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
82998172 – 05.06.19 – про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку, юрисдикція ЦПК (ВПВС дійшла висновку, що до спірних правовідносин між власником, який набув жиле приміщення за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки, та особами, які мають право користування таким приміщенням, підлягають застосуванню норми статті 40 Закону № 898-IV та статті 109 ЖК УРСР. Також ВПВС у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15 вже висловлювала свою позицію щодо правового висновку Верховного Суду України про застосування норм права в подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16, аналогічним якому є висновок у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1484цс15, та зазначила, що не вбачає підстав для відступу від зазначеного правового висновку).
82998047 – 12.06.19 – визнання незаконним та скасування рішення районної державної адміністрації, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житло, юрисдикція ЦПК (Суд апеляційної інстанції залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області (першої сесії сьомого скликання) від 18 листопада 2015 року «Про надання ОСОБА_1 згоди на приватизацію квартири», розпорядження Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 27 квітня 2016 року № 345 «Про передачу житла у приватну власність ОСОБА_1 » та свідоцтва про право власності на житло серії НОМЕР_1 від 28 квітня 2016 року, виданого Ріпкинською районною державною адміністрацією Чернігівської області на ім`я ОСОБА_1 помилково не взяв до уваги, що їх вирішення безпосередньо пов`язане із вирішенням решти позовних вимог, щодо яких апеляційним судом помилково закрито провадження у справі, оскільки визначення правового статусу квартири на час її приватизації (перебування у державній власності в особі МВС України чи комунальній власності територіальної громади) має принципове значення для правильного вирішення питання про законність передачі її у приватну власність ОСОБА_1. За викладених підстав постанова Апеляційного суду Чернігівської області від 16 травня 2018 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції).
82997486 – 19.06.19 – про визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, юрисдикція ЦПК (Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі. ВПВС вважає обґрунтованими наведені у касаційній скарзі доводи щодо цивільної юрисдикції спору, який виник між сторонами у справі).
82998248 – 26.06.19 – про витребування майна із чужого незаконного володіння, юрисдикція ЦПК (Однак у справі, про перегляд рішень у якій представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав заяву, єдиною та основною вимогою є - витребування майна від добросовісного набувача. Питання недійсності правочину, на підставі якого вибуло майно від власника, на відміну від справи № 51/227, суди не вирішували, оскільки такі обставини вже були встановлені судовим рішенням в іншій справі (№ 916/2545/13), які суди вважали такими, що не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Щодо наданої заявником як приклад неоднакового застосування норм права ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня 2013 року (провадження № 6-12445св13), то суд касаційної інстанції, скасувавши рішення апеляційного суду та передаючи справу на новий апеляційний розгляд, установив порушення судом положень статей 303, 315 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи. Жодних висновків щодо застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах ухвала суду касаційної інстанції не містить, а тому не може бути підтвердженням указаних у заяві представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 обставин, визначених пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент звернення із заявою про перегляд судових рішень). Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 липня 2015 року (провадження № 6-6669св15), скасувавши рішення Апеляційного суду Львівської області від 30 січня 2015 року та передавши справу на новий апеляційний розгляд, указала на порушення цим судом норм процесуального права (статей 212-214, 316 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи) та невстановлення фактичних обставин справи, зокрема щодо належності на праві власності Львівській міській раді, в інтересах якої прокурор пред`явив позов, спірного нежитлового приміщення.
Тому зазначене судове рішення також не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у зв`язку з відсутністю в ньому висновків щодо матеріально-правового регулювання спірних правовідносин).
82998164 – 03.07.19 – про право власності на нерухоме майно, скасування права власності на нерухоме майно та визнання права власності, юрисдикція ГПК (Чернігівська міськрада звернулася до суду з позовом до юридичної особи - ПрАТ «Чернігівоблбуд» та фізичних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, скасування права власності на нерухоме майно та визнання права власності. ВПВС вважає, що апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про закриття провадження у справі в частині вимог до ПрАТ «Чернігівоблбуд», зазначивши, що цей спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Також ВПВС вважає, що апеляційний суд у додатковій постанові належним чином застосував частину п`яту статті 142 ЦПК України та обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог ПрАТ «Чернігівоблбуд» про компенсацію, здійснених ним витрат на професійну правову допомогу, оскільки відповідач не зазначив, в чому саме полягають необґрунтовані дії позивача).
82998171 – 03.07.19 – про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, відновлення становища, яке існувало до порушення, юрисдикція ЦПК (слід зробити висновок про те, що у спірних правовідносинах відповідач не є суб`єктом владних повноважень, оскільки ним не здійснюються публічно-владні чи управлінські функції на підставі законодавства, що виключає розгляд даної справи в порядку адміністративного судочинства. Разом із цим відносини, пов`язані з набуттям та реалізацію громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими. Якщо у результаті прийняття рішення суб`єктом владних повноважень особа набула речове право на нерухоме майно, то вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин, є цивільно-правовим способом захисту права позивача і має розглядатися за правилами цивільного судочинства. При цьому, вказаний у позові суб`єктний склад сторін не впливає на вищевказану правову природу змісту спірних цивільних правовідносин, а отже безпідставними є зворотні посилання у вищевказаному відзиві на касаційну скаргу, в тому числі, в частині щодо відповідного суб`єктного складу сторін у справі в контексті тверджень, що ця справа є адміністративною. З огляду на висновок ВПВС щодо розгляду цього й аналогічних спорів за правилами цивільного судочинства ВПВС у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 765/5081/14-ц (провадження № 14-69цс19) відступила від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеному у постанові від 26 січня 2018 року у справі № 810/2509/17 щодо необхідності вирішення за правилами адміністративного судочинства будь-яких справ, в яких позов поданий прокурором).
84153044 – 21.08.19 – визнання недійсним будівельного паспорта, юрисдикція КАС (Оспорюваний позивачкою будівельний паспорт на будівництво житлового будинку виданий відповідачем як суб`єктом владних повноважень на реалізацію владних управлінських функцій, а тому спір між сторонами щодо оскарження вказаного будівельного паспорта є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства).
83846677 – 29.05.19 – про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, юрисдикція ЦПК (підстави для вирішення питання про усунення невідповідності ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 рокуу справі № 367/2022/15-цвикладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини, які виникли між учасниками справи № 6-11667 ск 15, не є подібними до правовідносин учасників справи № 367/2022/15-ц. А тому в останній не може бути прикладом неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 січня 2016 року у справі № 6-11667 ск 15. Оскільки спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності на підставі рішень Ірпінської міської ради, скасованих у судовому порядку у справі № 1013/4597/2012 через їх незаконність, волі територіальної громади м. Ірпеня на таке вибуття не було. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15, від 23 листопада 2016 року у справі № 916/2144/15, від 2 листопада 2016 року у справі № 522/10652/15-ц і від 5 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15).
84573550 – 11.09.19 – про визнання протиправною відмови у наданні в оренду земельної ділянки та зобов`язання передати земельну ділянку, юрисдикція КАС (При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. ВПВС погоджується з висновками судів, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом позову є публічно-правовий спір. У цих правовідносинах зазначений орган державної влади реалізує управлінські функції, а спори про оскарження таких його рішень належать до юрисдикції адміністративного суду. За таких обставин та з підстав, передбачених указаними нормами процесуального права, суди правильно вважали, що спір, який виник між сторонами у справі, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства).
84573760 – 11.09.19 – про визнання права власності на майно, юрисдикція ГПК (Тобто критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Отже, спір ФОП, що має ознаки господарського та пов`язаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. З огляду на вказане апеляційний суд правильно вважав, що спір, який виник між сторонами у справі, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки пов`язаний з їхньою господарською діяльністю).
84900461 – 09.10.19 – про визнання майнових прав на квартиру, юрисдикція ЦПК (Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справ у спорах фізичної особи з майновими вимогами до боржника, суди повинні враховувати положення пункту 1? розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII, вимоги статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника. Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення юрисдикції цих спорів. Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 456/20/26-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 372/3584/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17 та інших, і підстав для відступу від нього не вбачається. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначений спір підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства).
84911544 – 09.10.19 – про визнання права на приватизацію, передання у власність житлового приміщення, юрисдикція ЦПК (Таким чином не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи, оскільки за своєю правовою природою приватизація житла є правочином, за яким особа безоплатно, у межах норм, установлених законом, набуває у власність житлове приміщення, яке перебуває у її правомірному користуванні. У таких спорах орган місцевого самоврядування реалізує свої повноваження власника державного житлового фонду, тобто перебуває з громадянином не в публічно-правових, а у приватноправових відносинах. Тому справи за позовами про визнання права та зобов`язання вчинити дії, спрямовані на приватизацію житла, розглядаються у порядку цивільного судочинства).
85075672 – 02.10.19 – про визнання рішення недійсним, юрисдикція ЦПК (Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах приватноправового характеру, які виникають із земельних відносин, за відповідності складу сторін спору статті 4 ЦПК України мають розглядатися в порядку цивільного судочинства).
85174502 – 16.10.19 – про визнання майнових прав на квартиру, юрисдикція ЦПК (Оскільки відповідач заперечує, не визнає майнових прав позивача на вказаний об`єкт нерухомості, хоч останній і виконав у повному обсязі свої зобов`язання щодо оплати об`єктів інвестування, а також оскільки будинок АДРЕСА_3 закінчений будівництвом і введений в експлуатацію, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про задоволення позову та визнання за позивачем майнових прав на вищевказаний спірний об`єкт).
85174518 – 16.10.19 – про визнання недійсними та скасування рішень селищної ради, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, витребування земельних ділянок, юрисдикція ГПК (З урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, за участю, зокрема ОСОБА_7 , є господарсько-правовими, оскільки останній є суб`єктом господарювання і цей спір пов`язаний зі здійсненням ним підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці.
Апеляційний суд зробив обгрунтований висновок, що справа в частині позовних вимог, заявлених до ОСОБА_7 , не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим правильно закрив провадження у справі).
85174577 – 16.10.19 – про визнання недійсним одностороннього правочину та відшкодування моральної шкоди, юрисдикція ГПК (Залишивши поза увагою зазначені обставини, суди дійшли помилкового висновку про можливість розгляду справи в порядку цивільного судочинства, оскільки спір, що виник між сторонами, відноситься до компетенції господарських судів України. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, а провадження у справі закрити, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
85412852 – 09.10.19 – про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для комерційної діяльності на новий строк, юрисдикція ГПК (З урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між відповідачем та позивачем як суб`єктом господарювання і цей спір пов`язаний зі здійсненням останнім підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці).
85416975 – 09.10.19 – про визнання недійсним рішення конференції та зобов`язання вчинити дії, юрисдикція ГПК (Отже, суд апеляційної інстанції не обґрунтував свій висновок про те, що МСТ «Ялинка» є громадським об`єднанням відповідно до положень законодавства.
7.20. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо скасування рішення суду та закриття провадження у справі з огляду на необхідність розгляду цього спору в порядку господарського судочинства, обґрунтовано визначивши, що спір між членом (учасником) юридичної особи та цією ж юридичною особою, пов`язаний з діяльністю та управлінням останньої, є корпоративним, а тому відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній на час звернення до суду із цим позовом та розгляду справи судом першої інстанції,підлягає розгляду господарським судом).
85836910 – 23.10.19 – про скасування рішень міської ради та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, юрисдикція ЦПК (Тому з огляду на зміст спірних правовідносин, взаємопов`язаність позовних вимог, субєктний склад спору, наведені в касаційній скарзі доводи про юрисдикцію господарського суду щодо розгляду вимог про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень Миколаївської міської ради не заслуговують на увагу, заявлені вимоги правильно розглянуті за правилами цивільного судочинства).
85869101 – 13.11.19 – про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку, юрисдикція ЦПК (Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спору про право власності на земельну ділянку, оскільки, на думку позивачки, ця ділянка належить їй згідно договору дарування земельної ділянки від 26 жовтня 2007 року, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Тобто цей позов поданий на захист цивільного (речового) права позивачки. Ураховуючи те, що в цій справі оспорюється правомірність набуття фізичною особою права власності на спірну земельну ділянку, що впливає на майнові права та інтереси цієї особи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди правильно розглянули справу в порядку цивільного судочинства).
86036709 – 20.11.19 – про визнання майнових прав на нерухоме майно, юрисдикція ЦПК (Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи у спорах фізичної особи з майновими вимогами до боржника, суди повинні враховувати положення пункту 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII, вимоги статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника. Порушення господарським судом справ про банкрутство боржника до 19 січня 2013 року не впливає на визначення юрисдикції цих спорів, і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства).
86105174 – 20.11.19 – про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про його державну реєстрацію, юрисдикція ЦПК (Суд першої інстанції не дослідивши зазначені докази та не спростувавши доводи ТОВ НВА «Перлина Поділля» щодо відсутності Книгизаписів на земельну ділянку,вказав на наявність реєстраційного напису на договоріоренди від 16 квітня 2010 року, що на думку суду, беззаперечно свідчить про державну реєстрацію цього договору).
86207485 – 27.11.19 – про скасування рішення про державну реєстрацію прав оренди земельної ділянки, юрисдикція ЦПК (Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за умови відповідності складу сторін спору статті 4 ЦПК України підвідомчі судам загальної юрисдикції. Вказаний спір має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Тобто оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, зокрема право на оренду конкретних земельних ділянок. З огляду на характер спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої й апеляційної інстанцій зробили помилкові висновки про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства).
86243059 – 11.09.19 – про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, юрисдикція ЦПК (З огляду на викладене, враховуючи те, що суд касаційної інстанції не повноважний встановлювати факти та досліджувати докази, які є у матеріалах справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення апеляційного суду необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Не має можливості встановлювати чи вважати доведеними обставини, які не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, Велика Палата Верховного Суду вважає неприйнятними доводи касаційної скарги, спрямовані на встановлення інших обставин стосовно початку перебігу позовної давності, ніж ті, які встановили суди першої й апеляційної інстанцій).
86468656 – 03.12.19 – про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та визнання права власності, юрисдикція ЦПК (З такими висновками погодитися неможливо, оскільки вони спростовані тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права, а відтак не дослідили питання щодо позовної давності, про застосування якої до усіх вимог заявляла представник відповідача ОСОБА_1. Суд діє за принципами змагальності і рівності сторін. Фізична особа як слабша сторона спору потребує уваги суду до вирівнювання її можливостей до можливостей органу влади, яким є прокуратура).
86566265 – 18.12.19 – про визнання рішення недійсним, юрисдикція ГПК (Отже, суди дійшли помилкового висновку про розгляд спору в порядку цивільного судочинства, оскільки спір щодо законності приватизації комунального майна підлягає розгляду в порядку господарського судочинства).
81139235 – 13.03.19 – про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, юрисдикція ЦПК (Спір виник з приводу порушення права власності позивача на нерухоме майно внаслідок дій Банку і приватного нотаріуса Вдовіної Л. Л. з реєстрації такого права за Банком на підставі договору про іпотечний кредит, укладеного ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк». Приватний нотаріус оскаржуваним рішенням зареєстрував за Банком право власності на предмет іпотеки за договором про іпотечний кредит - нерухоме майно після звернення стягнення, хоч і в інший спосіб (шляхом продажу) на цей самий предмет іпотеки на підставі рішення суду. Тобто Банк двічі звернув стягнення на предмет іпотеки двома різними способами, що прямо суперечить умовам договору про іпотечний кредит. Вказане свідчить про існування між сторонами спору про право, що виник з договірних відносин. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов спрямований на захист майнового права позивачки і зазначена категорія справ відноситься до спорів щодо права на предмет іпотеки, тобто про право цивільне, має приватноправовий характер і, як наслідок, підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства. Оскільки спірні правовідносини пов'язані із захистом права власності позивачки та з належним виконанням умов цивільного договору (договору про іпотечний кредит), ВПВС вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства).
81287663 – 10.04.19, про скасування реєстрації права власності, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії, юрисдикція ЦПК (Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, ВПВС дійшла висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки суду апеляційної інстанції про належність розгляду справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими, оскільки стосуються набутого права власності на об'єкти нерухомого майна, що потребує встановлення судом обставин його набуття та виходить за межі компетенції адміністративних судів, а тому підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
81573947 – 03.04.19 – скасування рішення державного реєстратора на об’єкт нерухомого майна, ЦПК (Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень. З установлених судами обставин у справі, яка розглядається, вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань та реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартиру позивачки, а отже, існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а стосується захисту її приватного інтересу, оскільки спір щодо реєстраційних дій, вчинених на підставі укладеного договору, стосується спору про право цивільне, в межах якого можуть бути вирішені й питання, пов'язані з реєстрацією прав власності на квартиру. Оскільки спірні правовідносини пов'язані із захистом права власності позивачки та виконанням умов договору іпотеки, ВПВС вважає, що цей спір не є публічно-правовим та правильно вирішений судами за правилами цивільного судочинства).
81841929 – 03.04.19 – визнання недійсним і скасування реєстрації та права власності на нерухоме майно, ЦПК (Спір виник з приводу порушення права власності позивача ОСОБА_16 як одного із власників майнових паїв КСП «Полонина» на нерухоме майно внаслідок дій іншого власника майнових паїв ОСОБА_15 і Відділу державної реєстрації та Тячівського РПТІ з реєстрації такого права на підставі судового рішення, яким фактично виділено йому із складу пайового фонду майно у натурі як окремому власнику. Вказане свідчить про існування спору між власником майнових паїв та власником майна, виділеного із пайового фонду щодо права на виділення в натурі конкретного майна з пайового фонду КСП «Полонина». Таким чином позов спрямований на захист майнового права позивача від порушень зі сторони іншого власника майна. Зазначена категорія справ відноситься до спорів щодо права виділення майнового паю в натурі власниками майнових паїв колективних сільськогосподарських підприємств та їх розподілу, тобто має приватноправовий характер і підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства. ВПВС вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства).
81877468 – 03.04.19 – про визнання права на об’єкт нерухомого майна, ЦПК (Установивши під час розгляду справи, що відповідачем ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» не виконувалися належним чином взяті за договором зобов`язання, а також, враховуючи, що будинок АДРЕСА_2 закінчений будівництвом і введений в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків позивачем, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачем майнових прав на вищевказані спірні об`єкти. Аналогічні висновки по суті вирішеного спору зробила ВПВС у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18). Оскаржувані судові рішення відповідають установленим зазначеними вище нормами матеріального та процесуального права принципам і завданням цивільного судочинства, положенням норм процесуального права щодо законності й обґрунтованості).
81877591 – 24.04.19 – про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, юрисдикція ЦПК (ОСОБА_13 вказувала про відсутність підстав для оформлення права власності за ТОВ «Кей-Колект», з огляду на незаконність дій приватного нотаріуса через порушення вимог Законів № 1952-IV та№ 898-IV, а також невідповідність порядку набуття іпотекодержателем права власності на спірне житлове приміщення умовам укладеного договору іпотеки. Спір між сторонами виник з приводу порушення права власності позивачки на житлове приміщення внаслідок дій ТОВ «Кей-Колект» під час реалізації прав, передбачених договором іпотеки, та дій приватного нотаріуса щодо реєстрації такого права за іпотекодержателем, пов`язаними з діями останнього, тому ВПВС вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства).
82095850 – 15.05.19 – про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, визнання незаконним рішення, юрисдикція ЦПК (Вимоги ОСОБА_1 стосувалися визнання за ним права власності на земельну ділянку в порядку набувальної давності, що є вимогою про визнання права цивільного, майнового. Рішення Новобасанської сільради від 23 січня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою оскаржується лише в частині визначення розміру земельної ділянки, щодо якої ОСОБА_1 надано такий дозвіл. Крім того, фактично існує спір про право на спірну земельну ділянку, на яку претендують дві фізичні особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2. З урахуванням наведених норм процесуальних законів, можна зробити висновок, що здійснення захисту цивільного права, як і встановлення його існування, не віднесено до компетенції адміністративного суду. З огляду на вказане суди першої й апеляційної інстанцій правильно розглянули спір у порядку цивільного судочинства).
82308698 – 05.06.19 – про визнання недійсними наказу, свідоцтва та рішення про державну реєстрацію, юрисдикція ЦПК (Позивачка обґрунтувала позов порушенням її права користування спірною земельною ділянкою. Тобто існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державного реєстратора як суб`єкта владних повноважень, а стосується захисту її приватного інтересу. Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів).
82637237 – 12.06.19 – про скасування державної реєстрації права власності, юрисдикція ЦПК (У постанові ВПВС від 05 грудня 2018 року у справі № 757/1660/17-ц (провадження № 14-396цс18) викладено правовий висновок, відповідно до якого розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.
Таким чином, суди правильно визначили юрисдикційну належність цього спору до справ цивільного судочинства).
82738614 – 12.06.19 – про скасування рішення і визнання його протиправним, юрисдикція КАС (З аналізу наведених норм убачається, що Сновська міська рада Сновського району Чернігівської області під час прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснювала владні управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. З огляду на положення зазначених норм права суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що цей спір має розглядатися саме в порядку адміністративного судочинства).
82885749 – 26.06.19 – про визнання протиправним і скасування р-ня держ.реєстрації на земельну ділянку, юрисдикція ЦПК (ОСОБА_2 просить визнати недійсним рішення Старосамбірської міськради, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку, та скасувати реєстрацію права власності на цю земельну ділянку за третьою особою. Тобто фактично вирішується питання про правомірне набуття ОСОБА_1 прав власника майна та позбавлення його права власності на землю внаслідок визнання недійсним рішення, на підставі якого таке право набуте. У такому разі вирішення позовних вимог, спрямованих на втручання у право власності особи, яку визначено як третю особу у справі, не відповідає процесуальному статусу сторін цивільного процесу).
82885792 – 26.06.19 – про визнання недійсним рішення екзаменаційної комісії, юрисдикція КАС (ВПВС відхиляє як необґрунтований аргумент позивача на користь розгляду справи за правилами цивільного судочинства. Наявність у держави в особі її органів можливості взяти участь у певних цивільних правовідносинах як рівноправний учасник останніх не виключає те, що через її органи держава в інших відносинах діє як суб`єкт владних повноважень, здійснює публічно-владні управлінські функції. Одним з напрямків здійснення таких функцій є робота екзаменаційної комісії, рішення якої є обов`язковими для суб`єктів оціночної діяльності рішеннями суб`єкта владних повноважень. Тому спірні правовідносини не є цивільними).
83000771 – 26.06.19 – про скасування свідоцтва про право власності, актів приймання-передачі, визнання недійсними договорів про спільне володіння та оренди основних засобів, скасування державної реєстрації земельних ділянок та протоколів зборів пайовиків, юрисдикція ЦПК (Вирішення зазначеного спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосується набутого права власності на об`єкт нерухомого майна, що потребує встановлення судом обставин правомірності його набуття та виходить за межі компетенції адміністративних судів, а тому підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. ВПВС погоджується з указаними висновками суду першої інстанції в нескасованій частині та апеляційного суду та враховує при цьому, що рішення судів першої й апеляційної інстанцій оскаржуються відповідачем, отже у касаційному порядку переглядаються оскаржувані рішення у частині задоволення позову, а у частині відмови в задоволенні позову рішення судів не переглядаються).
82998165 – 03.07.19 – про скасування рішення державного реєстратора, визнання права оренди на земельну ділянку, юрисдикція ГПК (Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами або органами державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам. З огляду на положення зазначених норм права, ВПВС приходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ця справа має розглядатися за правилами господарського судочинства, а тому правильним є висновок судів попередніх інстанцій щодо закриття провадження в цій справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України. Аналогічні висновки викладені у постановах ВПВС від 13 березня 2018 року в справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження №14-262цс18) та від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження №14-282цс18). ВПВС не знайшла підстав для відступлення від правових позицій, викладених у вказаних постановах).
82885617 – 03.07.19 – про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання його звільнити, юрисдикція, юрисдикція ЦПК (Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, ВПВС дійшла висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки суду апеляційної інстанції про належність розгляду справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими, оскільки стосуються набутого права власності на об`єкт нерухомого майна, що потребує встановлення судом обставин правомірності його набуття та виходить за межі компетентності адміністративних судів, а тому цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
82998253 – 03.07.19 – про визнання дій нотаріуса неправомірними та скасування рішення про реєстрацію, юрисдикція ЦПК (У справі, що розглядається, спір виник з приводу порушення права власності позивача на квартиру внаслідок дій Банку, який звернувся за реєстрацією такого права за ним на підставі договору іпотеки. Враховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності позивача та з належним виконанням договору іпотеки, ВПВС вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства).
83482786 – 03.07.19 – про визнання договору дарування недійсним і скасування державної реєстрації права власності, юрисдикція ЦПК (Верховного Суду також вважає, що очевидна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування статей 3, 16, 234 ЦК України з метою охорони прав та інтересів кредитора і забезпечення реальної можливості визнання недійсними договорів, вчинених на шкоду майновим правам та інтересам кредиторів, та для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень, а тому справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. ВПВС вважає, що відсутні правові підстави для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, а також з метою формування єдиної правозастовної практики у подібних правовідносинах зазначає таке).
84152989 – 07.08.19 – про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку, визнання права оренди земельної ділянки, юрисдикція ЦПК (З огляду на викладене позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно належить розглядати в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, тому наведені в касаційній скарзі доводи у цій частині є помилковими. Підстав для висновків, що суди порушили правила предметної чи суб`єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду не вбачає).
84152994 – 21.08.19 – про скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання вчинити певні дії, юрисдикція КАС (Тобто з огляду на суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у цій справі, спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень. За таких обставин цей спір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства).
84092721 – 04.09.19 – про зобов`язання скасувати реєстраційну дію, юрисдикція ЦПК (Спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а стосується захисту його приватного інтересу, оскільки спір щодо реєстраційних дій стосується спору про право цивільне, в межах якого можуть бути вирішені й питання, пов`язані з правомірністю відступлення прав іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним з позивачем. Крім того, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стопченко К.О. не здійснював відносно позивача публічно-владних управлінських функцій, що виключає адміністративну юрисдикційнійсть справи. Ураховуючи суб`єктний склад цієї справи й те, що спірні правовідносини пов`язані з виконанням умов цивільно-правових угод, а саме: кредитного договору, договору іпотеки, а також договору факторингу (купівлі-продажу прав вимоги за договором іпотеки), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такий спір не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися судами за правилами ЦПК України).
84092468 – 28.08.19 – про скасування рішення державного реєстратора, юрисдикція ЦПК (Предметом позову у цій справі є рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухому майно було внесено запис про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 . Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що ОСОБА_5. не є власником зазначеного будинку, а подані нею документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно. ВПВС вважає недоречним обґрунтування доводів касаційної скарги правовим висновком ВПВС, викладеним у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17 (провадження № 11-403апп18), за яким розгляд позовних вимог особи (яка не була заявником щодо реєстраційних дій) до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у відповідному державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки державним реєстратором вчинені істотні порушення процедури реєстрації, тому спірні відносини мають публічно-правовий характер. ВПВС відступила від зазначеного вище правового висновку в постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16(провадження № 11-377апп18). Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що цей спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства).
84275096 – 11.09.19 – про визнання майнового права на об`єкт нерухомого майна, юрисдикція ЦПК (встановивши, що будинок закінчений будівництвом і введений в експлуатацію, ОСОБА_1 виконала свої договірні зобов`язання, а саме повністю оплатила вартість об`єкта будівництва, тобто вчинила дії спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт, а відповідач заперечує та не визнає таких прав позивача, суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову та визнання майнових прав за позивачем на об`єкт інвестування).
84788874 – 02.10.19 – про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису, юрисдикція ЦПК (У справі, що розглядається, спір виник з приводу порушення права власності позивачки на квартиру внаслідок дій приватного нотаріуса щодо реєстрації такого права за ТОВ «Кей-Колект».
Враховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності позивачки та з належним виконанням договору іпотеки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства, оскільки стосується майнового права позивачки та виник із реалізації відповідачем умов договору іпотеки. Тобто спір фактично виник між позивачем та ТОВ «Кей-Колект». Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно).
84899448 – 09.10.19 – про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, юрисдикція ЦПК (Оскільки ОСОБА_1 пред`явив позов до ТОВ «Вінницька ОМТС», стосовно якого порушено справу про банкрутство до 19 січня 2013 року, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що вимоги ОСОБА_1 підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. З огляду на викладене апеляційний суд обґрунтовано вказав, що цей спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Справа має розглядатися у порядку цивільного судочинства).
84900489 – 09.10.19 – про скасування рішення, встановлення факту безпідставної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації, витребування та повернення майна, юрисдикція ЦПК (Спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а стосується захисту його приватного інтересу, оскільки спір щодо реєстраційних дій стосується спору про право цивільне, в межах якого можуть бути вирішені й питання, пов`язані з правомірністю відступлення прав іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним з позивачем. Ураховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності позивача та з належністю виконання договорів кредиту й іпотеки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства).
84900507 – 09.10.19 – про визнання майнового права на об`єкт інвестування, юрисдикція ЦПК (Посилання у касаційній скарзі на те, що ця справа повинна розглядатися виключно Господарським судом Київської області, який порушив провадження про банкрутство стосовно ТОВ фірми «Консоль ЛТД», є безпідставним, оскільки останнє є третьою особою у справі, а тому порушення стосовно нього справи про банкрутство не впливає на визначення юрисдикції вказаної справи. З урахуванням предмета та обсягу позовних вимог, суб`єктного складу спору справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства і законно розглянута загальними судами).
84975970 – 11.09.19 – про визнання недійсним і скасування рішення учасника та рішення загальних зборів, скасування державної реєстрації, визнання права на частку в майні, юрисдикція ЦПК (Хоча ОСОБА_1 не був учасником товариства та відповідно до положень статей 1218, 1219 ЦК України і не успадкував цього статусу після смерті батька, проте ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 16 червня 2017 року фактично встановлено відсутність корпоративних правовідносин між СТОВ «Агрофірма Маяк» та спадкоємцем ОСОБА_6 ОСОБА_1 , а також визначено, що у даному випадку останній може захистити свої права в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, ОСОБА_1 як спадкоємець (правонаступник) ОСОБА_6 має перешкоди у захисті своїх прав та інтересів у порядку господарського судочинства. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасування ухвали Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2019 року та направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду).
85174522 – 16.10.19 – про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання вчинити дії з приведення у попередній стан самовільно реконструйованого нерухомого майна, юрисдикція КАС (При цьому Управління як суб'єкт владних повноважень перебуває з особою, яка здійснила самочинне будівництво, в адміністративних відносинах, оскільки діє на виконання своїх владних управлінських функцій, спрямованих на захист інтересів держави. Спори, які виникають за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими. За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
85174585 – 16.10.19 – про визнання протиправним і скасування рішень органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити певні дії, юрисдикція ЦПК (У справі, що розглядається, суть позовних вимог ОСОБА_1 зводиться до оскарження рішень Ради, якими, зокрема, вирішувалося питання передання йому у власність земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,04 га, право власності на яку він набув на підставі рішення суду та зареєстрував право власності на цей об`єкт нерухомого майна. Тобто між сторонами у справі існує спір про право, тобто приватноправовий спір, який підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства).
85415070 – 23.10.19 - визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності, юрисдикція ЦПК (У справі, що розглядається, суть позовних вимог зводиться до оскарження рішення виконкому Вишнівецької ради, яким вирішувалося питання оформлення права власності на підвальні приміщення, та на підставі якого видано оспорюване свідоцтво про право власності на майно та проведено державну реєстрацію права власності, чим, на думку позивача, порушено його право як співвласника спільного майна багатоквартирного будинку. Отже, між сторонами у справі існує спір про право, тобто приватноправовий спір, який підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства).
85467893 – 04.09.19 – про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, юрисдикція ЦПК (у спірних правовідносинах ОСОБА_1 не діє як підприємець. А тому за суб`єктним складом сторін спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства).
86206228 – 07.08.19 – про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними свідоцтва про право власності на квартиру і запису у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, юрисдикція ЦПК (вимога про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради від 21 січня 2009 року № 14 «Про оформлення права комунальної власності на квартиру» безпосередньо пов`язана з оспоренням прокурором права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на цей об`єкт. Тому суди попередніх інстанцій правильно розглянули вказану вимогу за правилами цивільного судочинства, а відповідний довід касаційної скарги про наявність юрисдикції адміністративного суду є необґрунтованим. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає, що комунальна установа, в оперативному управлінні якої перебував житловий фонд, могла проводити його приватизацію. Суди попередніх інстанцій вважали доведеним факт перебування квартири в оперативному управлінні КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» і застосували Положення про порядок та умови приватизації об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затверджене рішенням Харківської обласної ради від 5 липня 2007 року № 318-V, відповідно до якого дозвіл на відчуження та приватизацію майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області надається рішенням обласної ради, а не розпорядженням органу приватизації установи, в оперативному управлінні якої перебуває житлове приміщення).
86243119 – 20.11.19 – про зобов`язання вчинити певні дії, юрисдикція КАСУ (Переглядаючи рішення судів, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на дуалістичний характер повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування, як власних, так і делегованих, а саме, що одні повноваження є владними, інші - такими, що спрямовані на реалізацію цими органами повноважень власника, управителя, знаходяться поза межами публічно-правової сфери. Отже правовідносини, які склалися між сторонами в справі № 461/12052/15-ц та у справі, яка розглядається, є різними, що обумовлює і відмінність зроблених Великою Палатою Верховного Суду в цих справах висновків з приводу їх юрисдикційної належності. Враховуючи наведене, а також суб`єктний склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, характер спору, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що цей спір є публічно-правовим, а тому його віднесено до юрисдикції адміністративних судів).
86401182 – 20.11.19 – про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії, юрисдикція ЦПК (Тобто зазначений позов обґрунтовано наявністю існуючого речового права на земельну ділянку, а саме - права користування земельною ділянкою, на якій розташовано нерухоме майно, що належить позивачам на праві власності, та щодо якої існує невизначеність з її цільовим призначенням. Оскільки суб`єкт владних повноважень відмовив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні певних дій щодо земельної ділянки, користувачем якої вважають себе позивачі, та які (дії) пов`язані з набуттям ними права власності на цю земельну ділянку, то у цьому випадку обраний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спосіб захисту приватного права спрямований на захист їх цивільних прав і інтересів в отриманні спірної земельної ділянки. І саме від встановлення обставин, з якими позивачі пов`язують виникнення в них речового права на спірну земельну ділянку, залежить правильне вирішення спору. З огляду на предмет і підстави поданого позову та характер спірних правовідносин, помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
86401188 – 11.12.19 – про зобов’язання вчинити певні дії, юрисдикція ЦПК (У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій начальника УДВС ГТУЮ у м. Києві та зобов`язання вчинити певні дії, оскільки його перевірка на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2016 року матеріалів виконавчого провадження № 22676216, за результатами якої 08 квітня 2016 року винесено постанову, є неповною та необ`єктивною. Тобто на виконання рішення, ухваленого у порядку цивільного судочинства).
80854722 – 13.03.19 – позов органу міської ради про відновлення самовільно демонтованого приміщення коридору – адміністративна юрисдикція (метою звернення з позовом у цій справі є не перехід речового права на об'єкт нерухомості, а приведення місць загального користування у будинку (коридору, сходової клітки та подвір'я) у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, спрямованих на захист суспільних інтересів. Позивач не скаржилася на порушення речових прав, і суди це питання не досліджували. Забезпечення, зокрема, схоронності комунального житлового фонду є обов'язком позивача, оскільки у такому збереженні є публічний інтерес територіальної громади, для реалізації якого на виконання передбачених чинним законодавством повноважень діє позивач.
Позивач звернулася до суду як суб'єкт владних повноважень на виконання управлінських функцій з контролю у сфері житлово-комунального господарства, оскільки відповідачка не усунула порушень в добровільному порядку)
80854685 – 20.03.19 – позов ОСББ про приведення у попередній стан самочинно розширеної та перепланованої квартири - цивільна юрисдикція (ОСББ за своїм правовим статусом є особою приватного права (створена в добровільному порядку шляхом її заснування власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку на підставі домовленості між собою), метою діяльності якої є реалізація інтересів визначеного кола приватних осіб та вирішення замість них питань у сфері отримання комунальних послуг та послуг утримання будинку і його прибудинкової території, вирішення інших господарських завдань, а тому є учасником у цивільному/господарському обороті та не відноситься до суб'єктів публічного права. Таким чином, спір, що виник, стосується дотримання правил користування приміщеннями у житловому будинку, де його учасниками є, з однієї сторони, особа, що здійснює функції та несе відповідальність за утримання, експлуатацію та ремонт цього нерухомого майна, а з іншої - власник приміщення у цьому будинку, який зробив перебудову у своєму житлі, відносини між якими є цивільно-правовим та не вирішуються в порядку КАС України. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про віднесення вказаної справи до юрисдикції адміністративних судів є помилковим).
80854645 – 20.03.19 – позов ради про знесення самочинного будівництва юрисдикція ЦПК (позов пред'явлено міською радою з підстав порушення ОСОБА права власності територіальної громади м. Харкова. На думку позивача, зведенням спірної прибудови та незаконним зайняттям земельної ділянки комунальної власності, що розташована біля багатоквартирного будинку, відповідач порушив права міської ради на цю земельну ділянку та приватні права інших осіб. Тобто цей позов про знесення самочинного будівництва обумовлено не реалізацією передбачених законами України повноважень суб'єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а захистом права комунальної власності, що свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин. Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин. Натомість міська рада в межах наданих їй законами повноважень такого контролю не здійснювала, відповідних рішень, обов'язкових для виконання відповідачем, не приймала, приписів про усунення порушень не видавала, а спір, який є предметом цього судового розгляду, пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права. Крім того, міська рада у позові послалася на те, що такі повноваження (здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності) належать до відання виконавчих органів міських рад.
Таким чином, з урахуванням положень частини третьої статті 6, пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, цей спір не відноситься до кола спорів, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. З метою уникнення ситуації юридичної невизначеності ВПВС вважає за потрібне звернути увагу на те, що в постановах ВПВС від 10 та 11 квітня 2018 року у справах № 1519/2-787/11 та № 161/14920/16-а відповідно Верховний Суд відступив від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 15 листопада 2016 року у справі № 21?1959а16, про те, що за змістом статті 177 ЦК України об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав, а тому спори за позовами органів державного архітектурно-будівельного контролю про зобов'язання знесення самочинного будівництва підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, оскільки такі спори не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язані з вирішенням питань щодо речових прав.
У цих постановах ВПВС викладено висновки про те, що спори, які виникають за участю суб'єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими, а тому спори за зверненням суб'єкта владних повноважень (виконавчого органу міської ради, органу державного архітектурно-будівельного контролю) про знесення самочинного будівництва підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Разом з тим підстави позову, суб'єктний склад та обставини у цій справі відрізняються від установлених у постановах ВПВС від 10 та 11 квітня 2018 року у справах № 1519/2-787/11 та № 161/14920/16-а, тобто відмінність висновків про юрисдикційну належність спору у зазначених справах та у справі, яка розглядається, обумовлена принциповою відмінністю характеру інтересу, на захист якого ініційовано судовий розгляд у цих справах)
81329476 – 20.03.19 - про визнання майнових прав на об'єкт інвестування, юрисдикція ЦПК (Законом України від 2 жовтня 2012 року № 5405-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» (який набрав чинності одночасно із Законом № 4212-VI) розділ Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII у редакції Закону № 4212-VI доповнено пунктом 1?, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності. Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи у спорах фізичної особи з майновими вимогами до боржника, суди повинні враховувати положення пункту 1? розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII, вимоги статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.
Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення юрисдикції цих спорів. Аналогічний висновок викладено у постановах ВПВС від 14 лютого 2018 року у справі № 456/20/26-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 372/3584/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17 та інших, і підстав для відступу від нього не вбачається. З огляду на викладене ВПВС дійшла висновку, що зазначений спір підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства).
81877469 – 03.04.19 – про визнання майнових прав, ЦПК (За будь-яких обставин, участь третіх осіб у справі, а також їх правовий статус не може бути визначальним при визначенні юрисдикційності справи, оскільки суб`єктна юрисдикція визначається відповідно до правового статусу сторін спору, а предметна - за змістом правовідносин, які виникли між сторонами. Посилання у касаційній скарзі на те, що ця справа повинна розглядатися виключно Господарським судом Київської області, який порушив провадження про банкрутство стосовно ТОВ фірми «Консоль ЛТД», є безпідставним, оскільки остання є третьою особою у справі, а тому порушення стосовно неї справи про банкрутство не впливає на визначення юрисдикції вказаної справи. З урахуванням предмета та обсягу позовних вимог, суб`єктного складу спору справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства і законно розглянута загальними судами).
82316170 – 29.05.19 – про зобов`язання знести самовільно збудований житловий будинок, юрисдикція КАС (ВПВС вважає, що спори, які виникають за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими. Висновок судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі в частині вимог позову Інспекції ДАБК в Одеській області, правонаступником якої є Департамент ДАБІ в Одеській області, з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, є правильним. Отже, у цій частині між сторонами виник публічно-правовий спір, який підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства).
82316171 – 29.05.19 – визнання майнового права на об’єкт незавершеного будівництва, юрисдикція ЦПК (Тому порушення справи про банкрутство у 2012 році не впливає на визначення юрисдикції вказаної справи. З урахуванням предмета та обсягу позовних вимог, суб`єктного складу спору справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства і законно розглянута загальними судами).
82420686 – 15.05.19 – про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва, визнання протиправними дій нотаріуса та скасування державної реєстрації, юрисдикція ЦПК (У справі, яка переглядається, об`єктом спору є нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстроване за ТОВ «Уманьпиво». Позивачка вважає спірне приміщення самочинним будівництвом, яке перешкоджає здійснювати користування належною їй власністю, та наполягає на тому, що право власності за зазначений об`єкт зареєстровано за ТОВ «Уманьпиво» неправомірно. Таким чином, спірні правовідносини обумовлені незгодою позивачки з існуванням нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , у переобладнаному вигляді, в зв`язку з чим оспорює і правомірність набуття ТОВ «Уманьпиво» права власності на спірне нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , що впливає на майнові права та інтереси цієї особи. Отже, спір у справі має приватноправовий характер, тому незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, ВПВС, дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, відповідно не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства).
82998252 – 26.06.19 – про виділення майнових паїв, юрисдикція ЦПК (Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального права - як статті 15 ЦПК України, так і статті 12 ГПК України у редакціях, чинних на час подання позову, з огляду на суб`єктний склад сторін та зміст правовідносин.
84152946 – 07.08.19 – про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, юрисдикція ЦПК (Велика Палата Верховного Суду перевірила необхідність розгляду цих вимог у порядку цивільного судочинства, оскільки основною підставою позову є захист Міськрадою права на самочинно забудовану земельну ділянку у межах населеного пункту).
84573761 – 11.09.19 – про визнання майнових прав на об`єкти інвестування, юрисдикція ЦПК (Установивши під час розгляду справи, що відповідач - ТОВ фірма «Консоль ЛТД» не виконало належним чином узятих за договором зобов`язань, хоч позивачі і сплатили пайові внески в повному обсязі, тобто вчинили дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачами майнових прав на спірні квартири. Оскаржувані судові рішення відповідають установленим зазначеними вище нормами матеріального та процесуального права принципам і завданням цивільного судочинства, положенням норм процесуального права щодо законності й обґрунтованості).
84788670 – 02.10.19 – про демонтаж прибудови, юрисдикція КАСУ (Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини у цій справі є публічно-правовими, а тому спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, як обґрунтовано встановив суд апеляційної інстанції).
84941742 – 04.09.19 – про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, юрисдикція ЦПК (З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими заперечення ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» щодо юрисдикції суду та погоджується з доводами позивачки, викладеними у запереченні на касаційну скаргу, і з висновком судів першої й апеляційної інстанцій про те, що справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства).
85174497 – 16.10.19 – про усунення перешкод у здійсненні права власності та зобов`язання вчинити дії, юрисдикція ЦПК (суд першої інстанції правильно вважав спір публічно-правовим і таким, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому обґрунтовано закрив провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства).
85295677 – 21.08.19 – про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом приведення самочинно реконструйованої квартири у відповідність до технічної документації, юрисдикція ЦПК (З огляду на суб`єктний склад учасників спору, предмет і підставу позову, а також характер спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства).
85443508 – 23.10.19 – про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, юрисдикція ЦПК (Ураховуючи зазначене та зважаючи на суб`єктний склад спору, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що спір за позовом ЗАТ «Київгума» до ТОВ «Укрінформсервіс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
Спори про право інтелектуальної власності
80116150 - 30.01.19 порушення авторських прав, юрисдикція ЦПК, (для задоволення вимоги ОСОБА_3 досить встановлення самого факту використання твору відповідачем та факту незазначення ОСОБА_3 як автора, оскільки відповідач заперечує авторство останнього і вважає автором твору третю особу - ОСОБА_4. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що факт використання ПП у 2013 році твору образотворчого мистецтва та розміщення його у випусках власної програми не потребує доказування у цій справі, оскільки він встановлений рішенням Господарського суду Рівненської області, яким задоволено позов ТОВ про припинення використання твору. Встановлення кількості порушень особистого немайнового права та точних дат таких порушень не є обов'язковим для задоволення позову в частині цієї позовної вимоги. ВПВС погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання ПП опублікувати повідомлення про порушення останнім авторських прав ОСОБА_3)
80854707 – 13.03.19 - про визнання недійсними свідоцтв на знаки для товарів та послуг і зобов'язання до вчинення дій, право на апеляційне оскарження ухвал, юрисдикція (право на апеляційне оскарження ухвал суду учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення щодо суті спору й окремо від такого рішення. Аргументи учасників процесу стосовно наявності підстав для закриття провадження у справі мають розглядатися судом, якому такі аргументи заявлені, зокрема і на стадії апеляційного оскарження рішення, ухваленого щодо суті спору. Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строкута запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 293 ЦПК України у редакції, чинній на час нового розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у частині другій статті 293 ЦПК України у вказаній редакції)
86002044 – 20.11.19 – про припинення порушення прав інтелектуальної власності на знаки для товарів, юрисдикція ЦПК (Відтак Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір, ініційований у суді на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, за своїм суб`єктним складом підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
спори про суміжні права
80523618 - 27.02.19 спори між учасниками споживчого товариства або між споживчим товариством і його членом, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності цього товариства, є такими, що виникають з корпоративних відносин. (Звертаючись до суду із позовом до СТ про визнання позачергових загальних зборів пайовиків споживчого товариства такими, що не відбулися, та визнання їх рішень недійсними, ОСОБА посилалася на порушення її прав як члена цього споживчого товариства на участь у його загальних зборах, у тому числі й права обирати та бути обраною до керівних органів товариства. Тобто між юридичною особою та її учасником (членом) виник спір, пов'язаний з діяльністю та управлінням цією юридичною особою. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що цей спір виник з корпоративних відносин, а тому справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства)
79834965 - 30.01.19 частина позовних вимог пов'язана з корпоративними відносинами – ГПК, а відносини за договором купівлі-продажу нерухомого майна господарського товариства, укладеним між цим господарським товариством та фізичною особою та за договором дарування цього майна, укладеним між двома фізичними особами, а також спір між фізичними особами про усунення перешкод у користуванні власністю, не належать до корпоративних спорів і є цивільними
80112293 - 13.02.19 розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, корпоративні права, юрисдикція – ГПК (Хоча між ОСОБА_3 та ТОВ «Сервком» і виникли правовідносини за цивільно-правовим договором, проте цей договір стосується розпорядження корпоративними правами. ВПВС відхиляє доводи касаційної скарги щодо відсутності корпоративних відносин За змістом положень пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій), статті 167 ГК України учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору. Із урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Аналогічний правовий висновок зробила ВПВС у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 911/3494/16 (провадження № 12-44гс18), від 18 грудня 2018 року у справі № 911/1437/17 (провадження № 12-226гс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 331/2533/17(провадження № 14-315цс18), і підстав для відступу від нього не вбачається)
79834965 - 30.01.19 частина позовних вимог пов'язана з корпоративними відносинами – ГПК, а відносини за договором купівлі-продажу нерухомого майна господарського товариства, укладеним між цим господарським товариством та фізичною особою та за договором дарування цього майна, укладеним між двома фізичними особами, а також спір між фізичними особами про усунення перешкод у користуванні власністю, не належать до корпоративних спорів і є цивільними.
80854653 – 27.03.19 – вимоги ТОВ до Фермерського господарства як до покупця та до фізичних осіб, як до поручителів, про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, юрисдикція ЦПК (за правилами ГПК України у редакції, що була чинною на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не передбачалося можливості розгляду справи в порядку господарського судочинства в одному провадженні як стосовно вимог до покупця - юридичної особи, так і поручителів - фізичних осіб, які є сторонами договорів, укладених на забезпечення виконання основного зобов'язання, та кожен з яких окремо має солідарні з позичальником зобов'язання, що випливають з договору купівлі-продажу та договорів поруки)
81047552 – 27.03.19 - про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів, юрисдикція ЦПК (Оскільки ОСОБА_3 подав позов 11 липня 2017 року, тому суди повинні були керуватись положеннями статей. Які були чинні на момент розгляду справи. Тому позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення коштів ґрунтуються на цивільно-правових угодах, а не виникають з корпоративних правовідносин, як зазначили суди першої й апеляційної інстанцій. Спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства).
81287597 – 10.04.19, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, юрисдикція ЦПК (До суду з позовом звернувся позивач - фізична особа, яка ставила питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між двома юридичними особами, і яка хоч і не була стороною цього договору, проте є заінтересованою особою, оскільки вважає, що укладеним договором порушено її права та законні інтереси. Отже, виходячи з вищезазначених положень норм ЦПК України та ГПК України в редакціях, чинних на час розгляду справи судами, спір, що виник між сторонами, де позивачем є фізична особа, а відповідачами - юридичні особи, щодо недійсності договору купівлі-продажу за суб'єктним складом є цивільно-правовим, а його розгляду підлягає суду загальної юрисдикції).
82157203 – 03.04.19 – про стягнення заборгованості, про визнання зобов`язань частково припиненими та визнання відсутнім права на стягнення коштів юрисдикція ЦПК (ВПВС вважає необґрунтованими наведені в касаційній скарзі ПП «Голден-Фарм» доводи про віднесення вимог первісного позову ПАТ «Банк Форум» до нього як іншої юридичної особи у порядку господарського судочинства, адже порука є похідною від основного зобов`язання, позовні вимоги взаємопов`язані між собою і не можуть розглядатися за правилами різних видів судочинства. ВПВС вважає, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, заявлені до 15 грудня 2017 року, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. Аналогічні висновки неодноразово викладені ВПВС у постановах від 13 березня 2018 року № 14-40цс18, 21 березня 2018 року № 14-41цс18, 25 квітня 2018 року № 14-74цс18, 20 червня 2018 року № 14-224цс18, від 12 вересня 2018 року № 14-269цс18, та інших і підстав для відступу від них не вбачається).
81691834 – 24.04.19 – про визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі недійсним, юрисдикція ГПК (З огляду на зазначені приписи ГПК України та Господарського кодексу України ВПВС вважає, що спори між учасниками товариства щодо відчуження частки у статутному капіталі цього товариства є такими, що виникають з корпоративних відносин. А тому такі спори охоплюються юрисдикцією господарського суду (див. також пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 911/1437/17) і мають розглядатися за правилами господарського судочинства незалежно від того, чи кваліфікує позивач відповідний договір як підроблений. 22 З огляду на вказане ВПВС погоджується з висновком судів першої й апеляційної інстанцій про те, що ця справа має розглядатися за правилами господарського судочинства, та вважає заперечення позивача щодо юрисдикції суду необґрунтованими).
82095844 – 15.05.19 – про відшкодування збитків та стягнення заборгованості, закриття провадження (З аналізу статей 293 та 324 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) вбачається, що процесуальним законодавством не передбачалося можливості касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності, після її перегляду в апеляційному порядку (пункт 5 частини першої статті 293 ЦПК України у вказаній редакції), а також ухвали апеляційного суду, яка не перешкоджала подальшому провадженню у справі.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року подана з підстав недотримання судами також правил юрисдикції, що не передбачено статтями 293 та 324 ЦПК України, тому касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, у зв`язку з чим касаційне провадження у справі належить закрити).
82095856 – 15.05.19 – про вставлення факту укладання договору, юрисдикція ЦПК (Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення юрисдикції цих спорів і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства. Аналогічний правовий висновок зробила ВПВС у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 456/20/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17, від 13 березня 2019 року у справі № 740/5146/17 (провадження № 14-588цс18) і підстав для відступу від нього не вбачається. Оскільки ОСОБА_1 пред`явив позов до ФГ «Садко Р. І.», стосовно якого порушено справу про банкрутство до 19 січня 2013 року, суди зробили помилковий висновок про закриття провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки вимоги ОСОБА_1 підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства).
82095857 – 15.05.19 – про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна із чужого незаконного володіння, зобов`язання вчинити дії, юрисдикція ЦПК (У справі, що розглядається, спір виник з приводу витребування позивачем - Одеською міською радою, в інтересах якої до суду звернувся прокурор, як суб`єктом права комунальної власності свого майна із чужого незаконного володіння теперішнього власника - ТОВ «Аракс-Груп», а також реєстрацію права за яким здійснила Реєстраційна служба. Вказане свідчить про існування спору між особою, яка вважає себе власником допоміжного приміщення (горища) площею 106,8 кв. м, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і, яка на момент подання позову не володіє цим майном, та його фактичним набувачем і особою, яка, на думку прокурора, незаконно володіє майном, оскільки придбала його в особи, що не мала права його відчужувати (скасовано судове рішення, яким ОСОБА_4 визнано попереднім власником указаного об`єкта). Тобто цей позов спрямовано на захист права власності. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства).
82095847 – 15.05.19 – про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, юрисдикція ГПК (Вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог щодо незаконності розпорядження Березанської РДА від 06 вересня 2004 року № 833, а за правилами цивільного судочинства - в іншій частині позовних вимог порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності. За викладених обставин суди дійшли помилкового висновку про те, що цей спір в частині вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської РДА від 06 вересня 2004 року № 833 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та належить до компетенції господарських судів).
82316169 – 15.05.19 – про стягнення коштів, юрисдикція ЦПК (ВПВС не погоджується з викладеними у касаційній скарзі доводами відповідача щодо наявності підстав для розгляду справи за правилами господарського судочинства. Крім того, необґрунтованими є і доводи касаційної скарги про те, що суди першої й апеляційної інстанцій не виконали вказівки касаційного суду під час нового розгляду справи. ВПВС звертає увагу на те, що, вирішуючи питання про юрисдикцію суду у цій справі, суди встановили правовий статус позивача у спірних правовідносинах, визначилися з характером цих відносин і надали оцінку доказам, на необхідність належного дослідження яких вказав суд касаційної інстанції).
82188546 – 29.05.19 – визнання договорів купівлі-продажу недійсними та визнання права власності, юрисдикція ГПК (позивачкою заявлено позовні вимоги до арбітражного керуючого ОСОБА_2, оскільки ТОВ «Мир» у зв`язку з банкрутством ліквідовано у 2007 році. Арбітражний керуючий за правовим статусом є самозайнятою фізичною особою, яка призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Тобто за суб`єктним складом сторони у справі є фізичними особами. Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про розгляд справи в порядку господарського судочинства).
82738731 – 19.06.19 – про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, визнання права власності та зобов`язання вчинити дії, юрисдикція ЦПК (Одеська міська рада у липні 2016 року звернулася з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ухвалене 21 березня 2005 року, тобто більше ніж через 11 років. На час звернення з цією скаргою була чинною редакція абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України, відповідно до якої встановлено преклюзивний річний строк на апеляційне оскарження судових рішень органом місцевого самоврядування незалежно від причин поважності пропуску такого строку, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження. Аналіз судової практики, здійснений на підставі інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, за релевантністю судових рішень, прийнятих Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в аналогічних справах, свідчить про те, що суд касаційної інстанції дотримується правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 22 лютого 2017 року № 6-2054цс16. Так, і в справі, переданій на розгляд ВПВС, і в аналогічних справах, що переглядалися судами касаційної інстанції, прийнято судові рішення, які свідчать про єдність судової практики (справи № 1326/3235/12, 2-2858/07, 607/13963/15-ц, 2?1376/2006, 2-156/08, 2-4155/07 та багато інших). В усіх зазначених справах суд касаційної інстанції виходив із того, що за положеннями абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК органи державної влади або місцевого самоврядування позбавлені права апеляційного оскарження судового рішення зі спливом річного строку з моменту його проголошення і в цьому випадку апеляційний суд без урахування поважності причин пропуску строку зобов`язаний відмовити у відкритті провадження у справі. Більш того, у цих судових рішеннях містяться посилання на висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року № 6-2054цс16).
82997478 – 26.06.19 – про стягнення коштів, ГПК (Ураховуючи, що у справі, яка переглядається, спір виник при виконанні договору поставки, укладеного між ТОВ «Зенмех» і ФОП ОСОБА_1 , відтак суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що розгляд цієї справи повинен відбуватися за правилами господарського, а не цивільного судочинства).
84153027 – 21.08.19 – про стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодування оплати за спожиті комунальні послуги, юрисдикція ЦПК (як за суб`єктним складом, так і виходячи зі змісту спірних правовідносин спір між сторонами не є спором двох суб`єктів господарювання, а отже підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Посилання у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема щодо оцінки наданих позивачем доказів у суді апеляційної інстанції, зводяться виключно до переоцінки встановлених у справі обставин, вирішення питання про достовірність або недостовірність доказів, перевагу одних доказів над іншими, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Такого висновку дійшли Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц. висновок суду про стягнення з відповідачки на користь позивача пені у розмірі, що більше ніж утричі перевищує суму простроченого зобов`язання, не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи. ВПВС вважає можливим зменшити розмір пені до 40 тис. грн, що відповідатиме принципу пропорційності у цивільному судочинстві).
84573555 – 07.08.19 – про стягнення коштів, юрисдикція ЦПК (Оскільки позивачі не бажали ставати учасниками відповідача, а зміни до складу його учасників не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не набрали чинності для позивачів, Велика Палата Верховного Суду з огляду на приписи статті 55 Закону України «Про господарські товариства», які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, вважає, що спір у цій справі не є корпоративним. Тому обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 761/27538/17).
85174524 – 16.10.19 – про стягнення заборгованості, юрисдикція ЦПК (На час звернення у листопаді 2017 року до суду з цим позовом відповідач втратив статус ФОП, тому у спірних правовідносинах він виступає як фізична особа - власник нерухомого майна, а не суб`єкт підприємницької діяльності. Розглянувши спір у порядку цивільного судочинства, суди не порушили правил предметної та суб`єктної юрисдикції).
85174513 – 16.10.19 – про зобов`язання вчинити певні дії, юрисдикція ЦПК (Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацію громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно- правовими).
85415092 – 16.10.19 – про стягнення заборгованості, юрисдикція ЦПК (Велика Палата Верховного Суду вважає, що фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов`язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах були відкриті у господарському суді до настання таких обставин. Крім того, у разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства. Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 593/793/14-ц і від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункти 70-71). Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідачка втратила статус підприємця 15 січня 2015 року, про що у касаційній скарзі вказує позивач, який звернувся до суду 10 жовтня 2016 року. Тому Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що цю справу треба розглядати за правилами господарського судочинства. Як за предметним, так і за суб`єктним критерієм, враховуючи припинення відповідачкою підприємницької діяльності до дня звернення до суду з цим позовом, спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства).
85415095 – 23.10.19 – про стягнення грошових коштів, юрисдикція ЦПК (З огляду на вказане можна зробити висновок, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, не є такими, що виникли під час укладання правочину при здійсненні господарської діяльності. Розглянувши справу в порядку цивільного судочинства, суди не порушили правила предметної чи суб`єктної юрисдикції).
85541621 – 12.06.19 – про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, юрисдикція ЦПК (З огляду на вказані приписи Велика Палата Верховного Суду вважає, що законодавство, чинне на момент прийняття оскарженого рішення, вимагало визначати прибережні захисні смуги у межах населених пунктів з урахуванням будь-якої містобудівної документації у цій сфері (а не на підставі «відповідного проекту», як зазначає у касаційній скарзі ОСОБА_2 ) та виходячи з конкретних умов забудови, які склалися на місцевості (у цій справі - виходячи з існування фактичної забудови спірної земельної ділянки). З огляду на викладене, враховуючи те, що суд касаційної інстанції не повноважний встановлювати факти, як і змінювати оцінку доказів у справі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої й апеляційної інстанцій, встановивши належність спірної земельної ділянки до земель, на які поширювалася чітка заборона на передання їх у приватну власність з метою будівництва й обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд, правильно застосували приписи ЗК України і ВК України щодо цільового призначення спірної земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що задля гарантування правової визначеності вона має відступати від попередніх висновків Верховного Суду України лише за наявності для цього належної підстави. Суди першої й апеляційної інстанцій застосували цей висновок Верховного Суду України, про що чітко зазначили у рішеннях. Тому довід касаційної скарги щодо неврахування висловленого у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14 висновку є явно необґрунтованим. Велика Палата Верховного Суду вважає, що з огляду на обставини справи № 487/10128/14-ц немає підстав відступати від висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавство України надає ОСОБА_2 після завершення цього судового процесу додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Вона не позбавлена можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до ОСОБА_1 , в якої придбала спірну земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 (див. також пункт 93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц). З огляду на це Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що ОСОБА_2 не має підстав вважати, що в її ситуації, як вона вказує у касаційній скарзі, мали місце «помилки» лише з боку Миколаївської міської ради. А крім того, законодавство України надає і ОСОБА_2 , і ОСОБА_1 зазначені вище ефективні засоби відновлення їхніх прав, якими вони на цей час, виходячи зі змісту матеріалів справи, не скористалися. Закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина друга статті 59 ЗК України), а надання громадянам у користування земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг - переліком цілей, не пов`язаних із житловим будівництвом (частина четверта статті 59, пункт "г" частини другої статті 61, частина третя статті 62 ЗК України, частина третя статті 85, пункт 4 частини другої статті 89, частина перша статті 90 ВК України), і встановив обмежений режим діяльності на відповідних ділянках (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).
За змістом абзацу другого частини другої статті 178 ЦК України обмежено оборотоздатні об`єкти можуть бути визначені як в окремому законі, присвяченому оборотоздатності об`єктів, так і в інших законах, зокрема кодексах, які визначають правовий режим певних об`єктів.
Отже, з огляду на приписи статті 59, підпунктів «ґ», «е» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України тощо цивільний оборот земельних ділянок, які знаходяться у прибережних захисних смугах є обмеженим законодавчо).
85743708 – 08.11.19 – стягнення коштів, юрисдикція ЦПК (Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі щодо позовних вимог ПАТ «Універсал банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України за період з липня 2012 року по травень 2015 року, щодо відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення зазначених коштів за період із червня по липень 2015 року, а в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат касаційна скарга доводів не містить, то судові рішення в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_4 про стягнення 3 % річних за період до фактичного виконання грошового зобов`язання 21 квітня 2015 року підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють обчислення перебігу позовної давності, до вимог про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України).
86036699 – 20.11.19 – про стягнення коштів, юрисдикція ГПК (Ураховуючи суб`єктний склад сторін та характер спірних правовідносин, висновки апеляційного суду про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, є правильним).
86105190 – 20.11.19 – про зобов’язання вчинити певні дії, юрисдикція КАСУ (При цьому в порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах не передбачено звернення позивача з окремим позовом, ні в порядку адміністративного, так і іншого виду судочинства. Тобто, у даному випадку, якщо ОСОБА_1 вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинених на виконання постанови Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 липня 2017 року, яка була ухвалена в адміністративній справі № 629/4236/15, або порушення його прав, свобод чи інтересів, то він повинен був звернутися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти позов в порядку цивільного судочинства).
86241638 – 20.11.19 – про стягнення заборгованості, юрисдикція ЦПК (Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір, ініційований у суді на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до ПСП «Колос»).
86241645 – 27.11.19 – про стягнення несплаченого грошового забезпечення, юрисдикція ЦПК (Велика Палата Верховного Суду вважає, що непослідовність національних судів створила позивачеві перешкоди у реалізації права на судовий захист. Тому з огляду на наведену вище аргументацію доходить висновку, що розгляд цього спору має завершитися за правилами цивільного судочинства).
86401317 – 11.12.19 – про стягнення заборгованості та визнання недійсним одностороннього зарахування зустрічних грошових вимог, юрисдикція ГПК (Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про закриття провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним одностороннього зарахування зустрічних грошових вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за договором позики від 09 червня 2017 року та договором купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «СЗ Кодимський» від 21 травня 2015 року, оскільки зазначені вимоги виникають із договору купівлі-продажу корпоративних прав, а тому відповідно пункту четвертого частини першої статті 20 ГПК України підлягають розгляду в порядку господарського судочинства).
86401318 – 11.12.19 – про стягнення заборгованості за кредитним договором, юрисдикція ЦПК (ВПВС вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог до одного з поручителів, який є юридичною особою. Відтак, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що цей спір в частині вимог позивача до поручителя-юридичної особи має розглядатися за правилами цивільного судочинства. А тому касаційна скарга у цій частині є обґрунтованою).
86435699 – 11.12.19 – про стягнення заборгованості, юрисдикція ЦПК (Велика Палата Верховного Суду вважає, що захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника й поручителя в межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір, ініційований у суді на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до ТОВ ВКФ «Меридіан»).
поставки
дарування
довічного утримання
79472890 – 23.01.19 договір оренди нежитлового приміщенні сторони уклали як фізичні особи, цивільна юрисдикція (Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (див. висновки ВПВС, сформульовані, зокрема, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 5 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 216/181/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 401/3856/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17).
Таким чином, сама лише наявність в орендаря та орендодавця статусу фізичної особи-підприємця, як про це стверджує орендар у касаційній скарзі, не свідчить про те, що, укладаючи договір оренди, вони діяли саме в такому статусі.
Суди встановили, що договір оренди сторони спору укладали як фізичні особи, а не як суб'єкти господарювання. Вказане спростовує доводи орендаря про те, що договір оренди був укладений фізичними особами-підприємцями).
82316325 – 29.05.19 – про зобов'язання звільнити приміщення, юрисдикція ЦПК (У справі, яка переглядається, суб'єктом правовідносин є ОСОБА_1 як фізична особа, яка звернулася до суду за захистом, на її думку, свого порушеного права як іпотекодержателя нерухомого майна.
Спірні правовідносини пов`язані із належним виконанням договору іпотеки, якими є фізична особа - іпотекодержатель та фізична особа - власник нерухомого майна, який є іпотекодавцем, враховуючи суб'єктний склад правовідносин, ВПВС вважає, що судами правильно розглянуто справу за правилами цивільного судочинства. Помилковим є посилання у касаційній скарзі на те, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки договір оренди майна укладено між відповідачами як суб`єктами підприємницької діяльності. Підстав для висновків, що суди порушили правила предметної чи суб`єктної юрисдикції, ВПВС не вбачає).
82637251 – 12.06.19 – про дострокове розірвання договорів оренди землі, юрисдикція ЦПК (У матеріалах справи відсутні будь-які відомості та судами не встановлено, що на спірних земельних ділянках знаходиться будь-яке майно ТОВ «Вишевичі», яке можна вважати активом боржника, що в подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника.
Тобто позовні вимоги до відповідача є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не є пов'язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вишевичі», а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
82997467 – 19.06.19 – про дострокове розірвання договору оренди землі, юрисдикція ЦПК (У матеріалах справи відсутні будь-які відомості та судами не встановлено, що на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яке майно ТОВ «Вишевичі», яке можна вважати активом боржника, що в подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника. Тобто позовні вимоги до відповідача є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не є пов'язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вишевичі», а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
82997487 – 19.06.19 – про дострокове розірвання договору оренди землі, юрисдикція ЦПК (Разом із тим ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ТОВ «Вишевичі» про дострокове розірвання договору оренди. При цьому жодних позовних вимог майнового характеру, тобто таких вимог, які підлягають вартісній оцінці, до відповідача не заявлялося. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості та судами не встановлено, що на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яке майно ТОВ «Вишевичі», яке можна вважати активом боржника, що в подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника. Тобто позовні вимоги до відповідача є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не є пов'язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вишевичі», а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
82997471 – 26.06.19 – про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди, суборенди земельної ділянки та скасування державної реєстрації, юрисдикція ГПК (Отже, якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства. Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстроване, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (постанови ВПВС від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц та від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц). Таким чином, суд апеляційної інстанцій зробив правильний висновок, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ОСОБА_1 після отримання у користування, в тому числі й зазначеної земельної ділянки площею 14,2449 га, створено нове фермерське господарство (ФГ «Приоскільне») із земель сільськогосподарського призначення загальною площею 158,0579 га та до складу земель якого увійшла і спірна земельна ділянка. За таких обставин спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства).
84092411 – 28.08.19 – про дострокове розірвання договору оренди землі, юрисдикція ЦПК (З матеріалів справи не вбачається, а судами не встановлено, що на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яке майно ТОВ «Вишевичі», яке можна було б вважати активом боржника, що у подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника. Таким чином, позовні вимоги до відповідача є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не пов`язаний зі здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вишевичі», а отже, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
84899440 – 09.10.19 – про стягнення коштів за користування земельною ділянкою, юрисдикція ГПК (За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України. На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне роз`яснити Дніпродзержинській міськраді, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду).
надання послуг
79413257 - 23.01.19 стягнення заборгованості за спожитий природній газ з колишнього працівника міліції, юрисдикція ЦПК (Позивач - ТОВ «Полтавагаз збут» (юридична особа), звернулося до суду з позовом до фізичної особи ОСОБА_3, споживача послуг з газопостачання, про стягнення заборгованості.
Отже за суб'єктним складом, суттю та змістом заявлених позовних вимог спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. ОСОБА_3 є споживачем природного газу та перебуває у договірних відносинах з ТОВ «Полтавагаз збут» згідно з типовим договором, укладеним відповідно до статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання. 7 листопада 2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію», згідно з яким відповідач мав право на пільги з оплати житлово-комунальних послуг, а новий Закон України «Про національну поліцію» такі пільги не передбачає. Установлено, що до листопада 2015 року відповідачу нараховувалася 100 % пільга за спожитий газ як колишньому працівнику МВС України, після чого йому нараховувалася лише 50 % пільга як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. З грудня 2015 року по червень 2016 року включно відповідач за спожиті послуги з газопостачання не сплачував, заборгованість станом на 1 грудня 2016 року становила 6 тис. 598 грн 21 коп.)
79988757 - 06.02.19 вимоги про скасування протоколу комісії щодо розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією, не підлягають судовому розгляду (Складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПКЕЕ є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов'язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов'язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому ВПВС зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таку правову позицію висловлено в постановах ВПВС від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18. З огляду на викладене ВП ВС дійшла висновку, що такі вимоги не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про скасування протоколу щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕ та визнання дій комісії щодо розгляду зазначеного акта неправомірними, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права)
79250503 - 16.01.19 закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що договір добровільного страхування позивач уклав як фізична особа - підприємець (ФОП), тому цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства
82885766 – 29.05.19 – про визнання дій і бездіяльності протиправною, юрисдикція ЦПК (З огляду на надану оцінку аргументам учасників справи та висновкам судів першої й апеляційної інстанцій, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, а також беручи до уваги відсутність у Великої Палати Верховного Суду повноважень закрити апеляційне провадження у справі, відкрите за апеляційною скаргою на ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, яка не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення щодо суті спору й окремо від такого рішення, постанову Апеляційного суду Донецької області від 11 липня 2018 року про закриття провадження у справі слід скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції).
79472739 – 23.01.19 справи про оскарження актів розслідування випадків і хронічних професійних захворювань розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки спір стосується життя і здоров'я фізичної особи, що є її особистим немайновим правом, захист якого здійснюється, зокрема, за нормами цивільного законодавства (стаття 275 ЦК України), або виникають із трудових правовідносин, а також відшкодування моральної чи майнової шкоди, спричиненої спадкоємцям особи, що померла, при виконанні трудових обов'язків.
79958109 - 23.01.19 вимоги до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, позовна давність не застосовується, юрисдикція - ЦПК (спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105-ХІVповинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Зазначений спір стосується здійснення страхової виплати на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, на таку вимогу позовна давність не поширюється, а наведені у касаційній скарзі доводи про те, що до цієї вимоги застосовується передбачена у частині першій статті 233 КЗпП України спеціальна позовна давність у три місяці, є помилковими. Аналогічні висновки викладено у постанові ВПВС від 5.12.18 року у справі № 210/5258/16-ц).
81013820 – 13.03.19 - про відшкодування шкоди та стягнення суми грошової допомоги, юрисдикція КАС, (Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 перебував на публічній службі в розумінні п. 15 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому спірні правовідносини між сторонами щодо вимог про виплату грошової допомоги та відшкодування шкоди внаслідок отриманого захворювання в результаті проходження публічної служби за своєю суттю є публічно-правовим спором, який повинен вирішуватися у порядку адміністративного судочинства. ВПВС вказує, на те, що ОСОБА_3 перебував на публічній службі в розумінні п. 15 ст. 3 КАС України, а тому спірні правовідносини між сторонами щодо відшкодування шкоди та виплати грошової допомоги внаслідок отриманого захворювання в результаті проходження публічної служби за своєю суттю є публічно-правовим спором відповідно до ст.17 КАС України.)
81047547 – 27.03.19 – про часткове визнання протиправним та скасування акта проведення спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком, юрисдикція ЦПК (Справи про оскарження актів розслідування випадків і хронічних професійних захворювань розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки спір стосується життя і здоров'я фізичної особи, що є її особистим немайновим правом, захист якого здійснюється, зокрема, за нормами цивільного законодавства (стаття 275 ЦК України), або виникають із трудових правовідносин. Такі висновки ВПВС висловлені також у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 826/4176/18(провадження № 11-1302апп18), від 12 грудня 2018 року у справі № 2а-2555/11/2670 (провадження № 11-833апп18) та від 23 січня 2019 року у справі № 522/24781/16-ц (провадження № 14-467цс18).
84573546 – 21.08.19 – про встановлення факту нещасного випадку при виконанні службових обов`язків, визнання незаконними та скасування актів, зобов`язання провести розслідування, юрисдикція ЦПК (З огляду на існування юрисдикційного конфлікту та імперативний припис частини п`ятої статті 170 КАС України Велика Палата Верховного Суду вважає, що ця справа має бути розглянута за правилами цивільного судочинства).
84573554 – 07.08.19 – про визнання права на частку у спільній частковій власності та про заборону вчинення дій, юрисдикція ГПК (З огляду на все викладене вище необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Вимоги цієї позовної заяви має вирішувати суд у порядку, визначеному Законом України про визнання банкрутом, за правилами господарського судочинства).
Позика (розписка)
79382745, 79958186 - 16.01.19 передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України (У постанові від 02 липня 2014 року (справа № 6-79цс14) Верховний Суд України не погодився із висновками суду касаційної інстанції, який залишив без змін рішення апеляційного суду про стягнення основного боргу, процентів за користування позикою в розмірі облікової ставки НБУ та 3 % річних від простроченої суми в іноземній валюті - доларах США, зробив висновок, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня. Відтак у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобов'язання, передбачені, зокрема, у статті 1048 ЦК України, та при застосуванні статті 625 ЦК України.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові ВПВС від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18. Враховуючи викладене, а також зміст договору позики, яка вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України). ВПВС вважає за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року в справі № 6-79цс14, а також у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 308/3824/16-ц. Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то ВПВС зазначає, що нею висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18. ВПВС вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні).
81925944 – 24.04.19 – про визнання недійсними кредитних договорів, договорів іпотеки та поруки, скасування рішень про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, юрисдикція ЦПК (розгляд вимог про визнання недійсним кредитного договору, укладеного між юридичними особами та одночасно про визнання недійсним договору поруки, укладеного на його забезпечення, за яким поручителем виступає фізична особа, з огляду на похідність позовних вимог, а також з урахуванням того, що визнання правочину недійсним пов`язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом, зокрема спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення без визначення самостійних підстав для цього, то такий спір за участі у ньому поручителів - фізичних осіб міг бути розглянутий в порядку цивільного судочинства. Отже, суд апеляційної інстанції помилково закрив провадження у справі в частині позовних вимог ПФ «Капітал-Сервіс», ТОВ «Вевсо», ПП «Італія-Моторс», ПП «Фірма «Євро-Авто» до ПАТ «Златобанк» про визнання недійсними кредитних договорів, договорів іпотеки та поруки, скасування рішень про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, адже предметом спору є в тому числі й договори поруки, сторонами у яких є фізичні особи, вимоги є похідними від основного зобов`язання, позовні вимоги взаємопов`язані між собою і не можуть розглядатися за правилами різних видів судочинства).
82885718 – 26.06.19 – про стягнення заборгованості, юрисдикція ЦПК (З аналізу наведених вище норм матеріального права слід дійти висновку, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право - і дієздатністю, та не обмежує їх. Отже, наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах. Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВПВС від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10 (провадження № 14-17цс18), від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц (провадження № 14-150цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17 (провадження № 12-43гс19), і підстав для відступу від такої правової позиції не вбачається. Наведеного суд першої інстанцій не врахував та не встановив існування між ОСОБА_2 та ДП «Інгаз» саме господарських правовідносин за договором позики, що давало б можливість стверджувати про приналежність спору між ними до господарської юрисдикції. Апеляційний суд виправив помилку суду першої інстанції та дійшов правильного висновку про скасування ухвали цього суду і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті спору. Відтак, постанова Апеляційного суду Донецької області підлягає залишенню без змін з урахуванням мотивування, викладеного вище).
85174584 – 16.10.19 – про стягнення боргу, юрисдикція ЦПК (Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір, ініційований у суді та розглянутий судами першої й апеляційної інстанцій на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
86241675 – 27.11.19 – про договір позики, юрисдикція ЦПК (З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано стягнув з відповідача відсотки за користування позикою у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, як це було передбачено у договорі позики. При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правомірність нарахування на суму основної заборгованості індексу інфляції, оскільки позивач скористався своїм процесуальним правом обирати валюту зобов`язання та пред`явив позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 31 травня 2015 року. Відтак, з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним).
86401145 – 04.12.19 – про визнання правочинів недійсним та скасування рішення про реєстрацію прав, юрисдикція ГПК (Позивач - ПОВ «Серфінг Системс ЛП» та відповідачі - ТОВ «Люнакс» і ТОВ «Мегатрейд 2017» є юридичними особами. Предметом спору у справі є правомірність договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ «Люнакс» і ТОВ «Мегатрейд 2017», на підставі яких ТОВ «Мегатрейд 2017» набуло право власності на об`єкти нерухомого майна, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду).
стягнення заборгованості за кредитним договором в т.ч. процентів, пені
79776455 - 06.02.19 визначення розміру заборгованості за кредитним договором з урахуванням умов договору про давність, штрафні санкції
79472746 - 23.01.19 під час вирішення спору про звернення стягнення на предмет застави суди не перевірили належним чином доводів відповідача щодо розміру заборгованості, що призвело до неправильних висновків по суті вирішеного спору (Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах; відповідні приписи закріплені й у ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року), визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні спорів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо)
80783101 - 06.03.19 нарахування 3 % річних та інфляційних втрат до грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищен. в суд порядку ОП КЦС ВС (Натуральним є зобов'язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку).
81139249 – 27.03.19 - про стягнення заборгованості за кредитним договором, юрисдикція ЦПК (ВПВС вважає необґрунтованими наведені в касаційній скарзі ФОП ОСОБА_5 доводи про віднесення вказаної справи в частині вимог ПАТ «УкрСиббанк» до неї як ФОП до юрисдикції господарського суду. Отже, суд апеляційної інстанції правильно розглянув справу в частині позовних вимог юридичної особи до ФОП, адже порука є похідною від основного зобов'язання, позовні вимоги взаємопов'язані між собою і не можуть розглядатися за правилами різних видів судочинства. Велика Палата Верховного Суду вважає, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, заявлені до 15 грудня 2017 року, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. ВПВС вважає, що цей спір у частині вимог юридичної особи до поручителя ФОП ОСОБА_5 правильно розглянутий апеляційним судом на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, за правилами цивільного судочинства, тому відсутні підстави для віднесення справи в цій частині до юрисдикції господарського суду. Також є безпідставним посилання ФОП ОСОБА_5 на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1593цс16. Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції Верховного Суду України щодо неможливості розгляду взаємопов'язаних вимог у порядку цивільного судочинства).
81287785 – 27.03.19 - про стягнення заборгованості за кредитним договором, юрисдикція ЦПК (Вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог до боржника та одного з поручителів, які є юридичними особами, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до двох інших поручителів, які є фізичними особами та кожен з них несе солідарну з боржником відповідальність, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій), оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності. З огляду на вказане ВПВС вважає обґрунтованими наведені в касаційній скарзі ПАТ «АктаБанк» доводи щодо необхідності розгляду справи у частині позовних вимог до юридичних осіб у порядку цивільного судочинства).
81573930 – 10.04.19 – про стягнення заборгованості за кредитним договором та про визнання недійсними кредитного договору, договорів застави і поруки, купівлі-продажу, юрисдикція ЦПК (Вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог до боржника, який є юридичною особою, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до поручителя, який є фізичною особою та несе солідарну з боржником відповідальність, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій), оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності. ВПВС вважає помилковими наведені в касаційній скарзі доводи щодо необхідності розгляду справи у частині позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ФГ «Барселона» у порядку господарського судочинства та у зв'язку з цим закриття провадження у справі в цій частині позову. ВПВС вважає, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, заявлені до 15 грудня 2017 року, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог).
81574008 – 20.03.19 – про стягнення коштів, нова позиція ВПВС (Банк нараховував та виплатив проценти за користування коштами, розміщеними на поточному рахунку позивачки, з 13 червня 2016 року (дня повернення депозиту) до дня видачі їй коштів за ставкою 0,1% відповідно до умов укладеного між ними договору банківського рахунка та вимог статті 1070 ЦК України, то судові рішення підлягають скасуванню в частині вирішення позову про стягнення процентів за користування вкладом за цей період за ставкою 9 % з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги. ВПВС погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з банку пені відповідно до положень частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», проте не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справі № 6?2829цс16 (щодо нарахування суми відповідальності в іноземній валюті) та від 11.05.2016 року у справі № 6-37цс16, від 7.12.2016 року у справі № 6-362цс16, від 13.09.2017 року у справі № 6-1881цс16 (щодо застосування частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у поєднанні з положеннями постанов Правління НБУ, якими встановлювались певні обмеження щодо здійснення виплат коштів банками), з огляд у на таке. висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивачки пені у розмірі, що більше ніж удвічі перевищує суму простроченого зобов'язання, не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи.)
81691871 – 24.04.19 – про стягнення заборгованості за кредитним договором, юрисдикція ЦПК (ВПВС вважає, що захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника й поручителя в межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього. ВПВС вважає, що цей спір, ініційований у суді на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
82600003 – 05.06.19 – стягнення заборгованості, юрисдикція ЦПК (У разі пред'явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині відповідних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань).
82738569 – 19.06.19 – про стягнення заборгованості за кредитним договором, юрисдикція ЦПК (Позовні вимоги у цій справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд вплине, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин. Отже, цей спір слід в цілому розглядати за правилами цивільного судочинства).
82885761 – 29.05.19 – про стягнення заборгованості, юрисдикція ЦПК (З огляду на вказані приписи ВПВС не вважає порушенням принципу змагальності реалізацію апеляційним судом права відмовити за невмотивованістю у задоволенні клопотання позичальника про витребування у позивача оригіналу договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, придбаного самим позичальником. Вона не скористалася правом заявити таке клопотання до початку розгляду справи по суті у суді першої інстанції, а в апеляційному суді не надала відомостей ні про неможливість отримання оригіналу вказаного договору у позивача нею особисто чи її представником, ні про те, які саме обставини у цій справі може підтвердити саме оригінал договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. Тому відмова апеляційного суду у задоволенні зазначеного клопотання є обґрунтованою).
82885799 – 12.06.19 – про стягнення коштів, юрисдикція ГПК (З огляду на зазначені приписи ВПВС вважає, що спори між учасником товариства та самим товариством стосовно права позивача на отримання частини прибутку відповідача є такими, що виникають з корпоративних відносин, а вирішення цих спорів належить до юрисдикції господарського суду. Тому ВПВС погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що цю справу слід розглядати за правилами господарського судочинства, та вважає заперечення позивача щодо юрисдикції суду необґрунтованими).
82885779 – 26.06.19 – про стягнення заборгованості за кредитним договором, юрисдикція ЦПК (критеріями розмежування справ цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. ВПВС вважає, що захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника й поручителя в межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього. Таким чином, ВПВС вважає, що цей спір, ініційований у суді на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
82997469 – 19.06.19 – про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних внаслідок невиконання грошового зобов`язання, юрисдикція ЦПК (Справа про застосування відповідно до статті 625 ЦК України заходів відповідальності за порушення грошового зобов`язання, підтвердженого чинним судовим рішенням, навіть якщо учасником цього зобов`язання є суб`єкт владних повноважень, розглядається залежно від суб`єктного складу у порядку цивільного чи господарського судочинства. Аналогічний висновок зробила ВПВС у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) у подібних правовідносинах. Спір у справі, що розглядається, не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки за вищевказаних обставин цей спір має приватноправовий характер і підлягає судовому розгляду в межах цивільної юрисдикції).
82997492 – 26.06.19 – про стягнення коштів, юрисдикція ЦПК (Враховуючи, що сторонами цього спору є первинна профспілкова організація та роботодавець, а спір виник у зв`язку з невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю щодо забезпечення діяльності професійної спілки з питань, віднесених до її повноважень, відтак цей спір є трудовим та віднесений до цивільного судочинства).
82998244 – 03.07.19 – про стягнення заборгованості, юрисдикція ЦПК (З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, ВПВС зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору).
84788659 – 02.10.19 – про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії, юрисдикція ГПК (З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційний суд обґрунтовано розглянув у порядку цивільного судочинства справу у частині позовних вимог ПАТ «Фідобанк» до ТОВ «Нафтогазпром», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, оскільки порука є похідною від основного зобов`язання, позовні вимоги взаємопов`язані між собою і не можуть розглядатися за правилами різних видів судочинства. Велика Палата Верховного Суду вважає, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, заявлені до 15 грудня 2017 року, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог).
84911267 – 09.10.19 – про стягнення заборгованості за кредитним договором, юрисдикція ГПК (Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про належність спору до господарської юрисдикції).
84941699 – 04.09.19 – про стягнення заборгованості за кредитним договором, юрисдикція ГПК (Оскільки спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою-підприємцем умов господарського договору, зобов`язання за яким у відповідачки з втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинилися, суди першої й апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про належність спору до юрисдикції господарського суду).
84941739 – 07.08.19 – про стягнення заборгованості, юрисдикція ЦПК (З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими висновки апеляційного суду, зроблені в ухвалі від 26 квітня 2018 року, про закриття провадження у справі в частині вимоги до поручителя, який є юридичною особою. Позовні вимоги у цій справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд вплине, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.
Отже, Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги про те, що цей спір слід в цілому розглядати за правилами цивільного судочинства. А тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі в частині вимог до юридичної особи-поручителя є необґрунтованим).
86275923 – 27.11.19 – про визнання факту відсутності здійснення банком господарської операції про надання кредиту в іноземній валюті, юрисдикція ЦПК (Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Кредитний договір було укладено між банком та фізичною особою і за своєю суттю є споживчим, а не господарським, що виключає можливість розгляду спору між цими сторонами в порядку господарського судочинства).
86435696 – 04.12.19 – про припинення правовідносин за кредитним договором у зв`язку з його припиненням, припинення іпотеки у зв`язку з припиненням основного зобов`язання належним його виконанням, юрисдикція ЦПК (З огляду на викладене висновки апеляційного суду про те, що спір між іпотекодавцем - фізичною особою і банком щодо оспорювання правовідносин іпотеки на підставі повного виконання зобов`язань за кредитним договором підлягав розгляду в порядку господарського судочинства, є помилковим. Відтак Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір, ініційований у суді на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
зміна процентної ставки
реструктизація заборгованості
валюта виконання зобов’язання
наявність невиконаного рішення про стягнення боргу
82885796 – 29.05.19 – про стягнення боргу, розірвання договору і зобов`язання вчинити дії, юрисдикція ГПК (З огляду на це ВПВС звертає увагу, що пункт 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України у редакції, чинній на час звернення до суду з первісним позовом, а також пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи ВПВС, передбачають, що стороною корпоративного спору може бути, зокрема, учасник, який вибув з товариства. А тому спори, пов`язані з реалізацією корпоративних прав учасником, який вийшов (вибув) з товариства, належать до корпоративних, і їх слід розглядати за правилами господарського судочинства).
наявність вироку та договірні відносини
Визнання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості таким, що не підлягає виконанню
80854768 – 27.03.19 - про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, юрисдикція ЦПК (Спори між боржниками та стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам ЦПК України вирішуються судом за позовами до стягувачів у порядку цивільного судочинства. З огляду на це ВП ВС вважає, що у цій справі спір є пов'язаним з невиконанням зобов'язання за кредитним договором фізичною особою ОСОБА_3 та вчиненням у зв'язку із цим виконавчого напису нотаріуса. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
81139267 – 27.03.19 - про державну реєстрацію права власності, юрисдикція КАС (Вимоги до Приватного нотаріуса мають розглядатись у порядку цивільного судочинства, оскільки вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав пов'язані і залежать від наслідків розгляду спору щодо такого майна, як передбачено у частині першій статті 19 ЦПК України. Отже, зі змісту позовної заяви вбачається, що позов спрямований на захист майнового права позивачки і зазначена категорія справ відноситься до спорів щодо права на предмет іпотеки, тобто право цивільне, що свідчить про приватноправовий характер спірних відносин і спростовує доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про належність спору до юрисдикції адміністративного суду).
81877652 – 24.04.19 – про скасування державної реєстрації, юрисдикція ЦПК (справі, що розглядається, спір виник з приводу порушення права власності позивачки на квартиру внаслідок дій приватного нотаріуса Суперфіна Б. М. щодо реєстрації такого права за ТОВ «Кей-Колект». Враховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності позивачки та з належністю виконання договору іпотеки, ВПВС вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства).
82997490 – 26.06.19 – скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язання вчинити дії, юрисдикція КАС (ВПВС погоджується з висновками колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, що між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, який і за суб`єктним складом і за характером спірних правовідносин має розглядатися у порядку адміністративного судочинства. У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду з позовом з метою реалізації передбачених вказаними нормами матеріального права повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням податкового законодавства. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин. З огляду на вказане ВПВС вважає, що між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а саме з приводу сплати акцизного збору, який підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства).
Порука
79776455 - 06.02.19, 79472746 - 23.01.19 - юрисдикція спору за позовом кредитора-юридичної особи до боржника-юридичної особи та поручителів-фізичних осіб про стягнення заборгованості: до 15.12.18 – ЦПК, після - за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання
припинення поруки
79988760 - 06.02.19 закриття провадження у справі в частині позовних вимог до поручителя, який у договірних правовідносинах виступав як ЮО, позовна давність (ВПВС вважає, що спір, ініційований у суді та розглянутий судом першої інстанції на підставі процесуальних норм, які діяли до 15.12.17 року, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, тому помилковим є висновок суду про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до поручителя, який є юридичною особою. ВПВС вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували особливості правовідносин, які виникли між сторонами, неправильно визначилися з юрисдикцією вказаного спору та застосували норми процесуального права, оскільки підстав для закриття провадження у справі в частині вимог до поручителя - юридичної особи не вбачається. ВПВС погоджується, що Умови, які знаходяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, у заяві позичальника відсутнє посилання на збільшення строку давності, а тому відсутні підстави вважати, що сторони збільшили позовну давність за вимогами про стягнення кредитної заборгованості до п'яти років. Договору про збільшення позовної давності сторони не укладали. Суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок, що ПАТ КБ «ПриватБанк» пропустило передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк давності звернення до суду з позовом до ОСОБА_3, про застосування якого просив відповідач у справі. Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову банку до ОСОБА_3)
84274316 – 04.09.19 – про визнання договору поруки припиненим, юрисдикція ЦПК (ВПВС вважає, що апеляційний суд необґрунтовано закрив провадження у справі у частині позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості, оскільки порука є похідною від основного зобов`язання, позовні вимоги взаємопов`язані між собою і не можуть розглядатися за правилами різних видів судочинства. ВПВС вважає, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, заявлені до 15 грудня 2017 року, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог).
80854631 – 20.03.19 - про стягнення заборгованості за кредитним договором, строк дії поруки та позовна давність, юрисдикція ЦПК, (договорами поруки від 27 лютого 2009 року не встановлено строку, після якого порука припиняється, при цьому строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Тому ПАТ «Дельта Банк» омилково ототожнено визначений у договорах строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права чи законного інтересу зі строком дії поруки, який не є строком захисту порушеного права, та його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Цей спір, розглянутий судом на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, тому помилковим є висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до боржника, який є юридичною особою).
припинення поруки за окремими платежами
Недійсність та нікчемність договору іпотеки
81031788 – 13.03.19 - про визнання договору поворотної фінансової допомоги та іпотечного договору недійсними, юрисдикція ЦПК (Позивач просив визнати недійсними договір поворотної фінансової допомоги, укладений 21 червня 2017 року між СГ ТОВ «Агропродторг та фізичною особою, та іпотечний договір, укладений між цими ж суб'єктами на забезпечення виконання зобов'язань за договором поворотної фінансової допомоги, згідно з яким СГ ТОВ «Агропродторг» - іпотекодавець, а фізична особа ОСОБА_4 - іпотекодержатель.
ВПВС враховує і те, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 903/837/17 за позовом ОСОБА_3 до СГ ТОВ «Агропродторг», фізичної особи - підприємця про визнання недійсними договору поворотної фінансової допомоги та договору іпотеки встановлено непідвідомчість цієї справи господарським судам і провадження в порядку господарського судочинства було закрито. Вказана справа має бути розглянута в порядку цивільного судочинства. У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. theUnitedKingdom). У рішенні у справі ЄСПЛ «Безимянная проти Росії» констатував порушення «самої суті права заявника на доступ до суду», а отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України, вказавши, що «заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони». З урахуванням зазначених обставин, ВПВС дійшла висновку про те, що спір належить вирішити в порядку цивільного судочинства).
81287762 – 27.03.19 - про визнання неукладеним договору позики, визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання нотаріуса зняти обтяження, юрисдикція ЦПК (Суд першої інстанції, з'ясувавши, що справа за зустрічним позовом ПП «Рондо» підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, його зустрічна позовна заява відповідала вимогам статей 119 і 120 123 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, оскільки стосуються права сторін щодо одного і того ж нерухомого майна, а саме: автозаправної станції «Янісоль», розташованої на АДРЕСА_1 і будівлі тарного ларька, розташованого на АДРЕСА_2, обґрунтовано об'єднав її в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3, з огляду на єдність підстав позовів, оскільки сторони як первісного, так і зустрічного позовів стверджують про належність кожному із них прав щодо одного і того самого об'єкта спірних правовідносин. Отже, зустрічний позов правильно прийнятий, бо сторонами є ті самі учасники: ПП «Рондо»- третя особа із заявленими самостійними вимогами на предмет спору за первісним позовом, а відповідачами за зустрічним позовом є ОСОБА_3 та С(Ф)Г «Прометей» - сторони первісного позову).
80857584 – 23.01.19 – про визнання договору позики припиненим, визнання договору купівлі-продажу удаваним правочином, визнання застави припиненою, визнання права власності, визнання неправомірними дій з передачі майна, юрисдикція ГПК (У частині вимог про визнання неправомірними дій ОСОБА_7 та ТОВ з передачі об'єкта нерухомого майна у власність ПП суд першої інстанції зробив правильний висновок, що такий спосіб захисту цивільних прав, як визнання неправомірними дій фіз. та юр. Ос. з передання об'єкта нерухомого майна у власність, не передбачений чинним законодавством, але відмовив у позові в цій частині. АС у цій частині скасував рішення та закрив провадження, оскільки правильність обраного позивачем способу захисту має оцінити суд, до юрисдикції якого належить розгляд спору. Підстав для висновків про те, що апеляційний суд, закриваючи провадження у справі у відповідній частині, порушив правила предметної чи суб'єктної юрисдикції, ВПВС не вбачає).
81573932 – 20.03.19 – про визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору та визнання його таким, що припинив дію у зв'язку з повним виконанням (Позивачка звернулася до суду у цій справі з вимогами про визнання оскаржених пунктів кредитного договору щодо комісії та третейського застереження недійсними, а самого кредитного договору - припиненим у зв'язку з повним виконанням зобов'язань позивачкою. ВПВС вважає, що за змістом правовідносин цей спір є приватноправовим, оскільки виник з приводу виконання кредитного договору, укладеного позивачкою з банком і ПрАТ «Ренесанс життя». У позовній заяві позивачка чітко визначала одним з відповідачів саме уповноважену особу Фонду, а не банк, і суд першої інстанції 8 грудня 2017 року відкрив провадження у справі за позовом саме до уповноваженої особи Фонду як відповідача. Позивачка вважала, що відповідачем має бути уповноважена особа Фонду, позови, заявлені до якої, вважаються позовами, поданими проти Фонду, а не проти банку.Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, дійшов помилкового висновку про те, що уповноважена особа Фонду є належним відповідачем у справі. І позивачка цей висновок суду в апеляційному порядку не оскаржила. Про те, що належним відповідачем є банк, не стверджувала).
82065661 – 10.04.19 – визнання договору нікчемним, юрисдикція ЦПК, конкретизуються висновки (ВПВС вважає за необхідне цей висновок конкретизувати: суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору, ВПВС вважає, що апеляційний суд правильно вказав, що наведений висновок Верховного Суду України не суперечить його висновкам у справах № 6-17цс12 і № 6-118цс14, які Верховний Суд України у справі № 6-352цс16 врахував, формуючи підхід до застосування норм матеріального права у правовідносинах, що виникли у вкладника з банком внаслідок викрадення/привласнення працівниками останнього коштів під час виконання ними їх службових обов`язків).
81691843 – 13.03.19 – про звернення стягнення на предмет іпотеки, юрисдикція ЦПК (Спір за первісним позовом виник з приводу реалізації ТзОВ «Кей-Колект» як іпотекодержателем прав на квартиру та реєстрації за ним права власності на неї. Отже, спірні правовідносини пов`язані з виконанням договору іпотеки. А тому ВПВС вважає, що спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства. З огляду на вказане ВПВС вважає необґрунтованими доводи майнового поручителя щодо відсутності юрисдикції суду стосовно розгляду вимоги ТзОВ «Кей-Колект» про зобов`язання Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції внести запис про реєстрацію права власності ТзОВ «Кей-Колект» на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, А тому суд не може задовольняти позовну вимогу про зобов`язання третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, вчинити певні дії, зокрема і про зобов`язання Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції внести запис про реєстрацію права власності ТзОВ «Кей-Колект» на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).
81796753 – 27.03.19 – про визнання незаконним права власності, юрисдикція ЦПК (Спір між сторонами виник з приводу порушення права власності позивачки на квартиру внаслідок дій з реєстрації такого права за ТзОВ «Кей-Колект». ВПВС вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності на квартиру має розглядатися як спір, який пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на квартиру іншою особою, за якою зареєстроване відповідне право. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений відповідний запис у Держреєстр. Тому для захисту права власності на квартиру позивачка правильно звернулася з позовом до ТзОВ «Кей-Колект» як особи, за якою таке право зареєстроване, а приватний нотаріус, на необхідність дослідження законності дій якого звертає увагу ТзОВ «Кей-Колект», не є учасником справи та не може бути належним відповідачем за заявленими позовними вимогами. Враховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності позивача та з належністю виконання договору іпотеки, цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства (аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладені, зокрема, у постановах ВПВС, необґрунтованими є доводи касаційної скарги про наявність юрисдикції адміністративного суду щодо вимоги про скасування державної реєстрації права власності на квартиру).
81842021 – 15.05.19 – про звернення стягнення на предмет на іпотеки, юрисдикція ГПК (ВПВС вважає, що рішення Придніпровського районного м. Черкаси від 30 червня 2016 року та постанова Апеляційного суду Черкаської області від 4 жовтня 2018 року підлягають скасуванню з прийняттям постанови про закриття провадження у справі з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Повідомити ТОВ «Кредитні ініціативи» про те, що спір належить до юрисдикції господарського суду, що розглядає справу про банкрутство ФОП ОСОБА_10).
82703516 – 29.05.19 – про звернення стягнення на предмет іпотеки, нова позиція (На відміну від такого різновиду позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки як звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (що може передбачати способи задоволення вимог іпотекодержателя, визначені у частині третій статті 36 Закону), судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 39 Закону передбачає, що суд у резолютивній частині відповідного рішення обов`язково визначає спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 вказаного Закону (див. висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16). ВПВС вважає, що частина друга статті 36 Закону, яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотеко держателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателяу спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса (близькі за змістом висновки сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/17423/17). З огляду на наведені висновки є обґрунтованими доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позову. На думку ВПВС, позивач обрав неналежний спосіб захисту його прав іпотекодержателя. А суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та безпідставно задовольнили вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу позивачем від власного імені цього предмета будь-якій особі-покупцеві на підставі статті 38 Закону, встановивши, що сторони передбачили у договорі іпотеки застереження, згідно з яким позивач має можливість самостійно звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу третій особі. Вирішуючи спір із подібними до справи № 310/11024/15-ц обставинами, Верховний Суд України у постанові від 5 квітня 2017 року у справі № 6-3034цс16 вказав, що обрання певного способу правового захисту, зокрема досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Вказаний висновок Верховного Суду України знайшов застосування і у практиці Верховного Суду (зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 травня 2018 року у справі № 922/2416/17). ВПВС зауважує, що задля гарантування правової визначеності вона має відступати від попередніх висновків Верховного Суду України лише за наявності для цього належної підстави. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (див. окремі думки суддів ВПВС щодо постанови від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16). У пункті 49 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень вказано, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні. Висновки ВПВС, викладені у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц і від 7 листопада 2018 року у справі № 520/6819/14-ц, які зазначив в ухвалі від 6 лютого 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, не можна застосувати у справі № 310/11024/15-ц, оскільки у тих справах позивач звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем на нього права власності відповідно до статті 37 Закону, що передбачає винятково позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки (див. постанови ВПВС від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц, від 29 травня 2018 року у справі № 369/238-15-ц, пункти 6.1-6.2 постанови від 23 травня 2018 року у справі № 916/5073/15, пункт 51 постанови від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц). Натомість у справі № 310/11024/15-ц позов стосується звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем від власного імені будь-якій особі-покупцеві на підставі статті 38 Закону).
82998045 – 29.05.19 – звернення стягнення на предмет іпотеки, юрисдикція ЦПК (З огляду на викладене доводи касаційної скарги про те, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства є помилковими. Відтак ВПВС вважає, що цей спір, ініційований у суді на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
82997488 – 19.06.19 – про звернення стягнення на предмет іпотеки, юрисдикція ЦПК (ВПВС вважає, що відсутні правові підстави для відступу від висновків, викладених упостановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (провадження № 6?1193цс15) та від 05 жовтня 2016 року (провадження 6-1582цс16), а також з метою формування єдиної правозастовної практики у подібних правовідносинах зазначає таке. За викладених обставин Велика Палата Верховного Суду підтримує правові висновки, викладені у постановах ВерховногоСуду України від 16 вересня 2015 року (провадження № 6?1193цс15) та від 05 жовтня 2016 року (провадження 6-1582цс16), у яких зазначено, що неможливо звернути стягнення на квартиру як на частину об`єкта нерухомого майна (частину предмета іпотеки) в разі визначення предметом іпотеки за договором іпотеки будинку у цілому, а не окремих квартир. З огляду на вказане ВПВС вважає, що суд апеляційної інстанцій, вказуючи про можливість задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем з укладенням договору купівлі-продажу будь-яким способом із наданням йому всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, неправильно застосовував норми права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки сторонами у договорі іпотеки визначено, що судовий спосіб звернення стягнення застосовується у випадку, коли позасудове врегулювання не привело до задоволення вимог іпотекодержателя в повному обсязі. Відповідних доказів, які б підтверджували виникнення перешкод для іпотекодержателя у реалізації позасудового способу звернення стягнення на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки, позивачем суду не подано. Отже, позивачем не обґрунтовано порушення, невизнання або оспорення права, за захистом якого він звернувся до суду. Аналогічний правовий висновок зроблено ВПВС у постановах від 12 травня 2019 року (провадження № 14-112цс19) та від 12 червня 2019 року (провадження № 14-48цс19).
83000741 – 03.07.19 – про звернення стягнення на предмет іпотеки, юрисдикція ЦПК (З огляду на викладене розгляд спору між іпотекодавцем - фізичною особою та банком щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з невиконанням боржником зобов`язань за кредитним договором підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а наведені в касаційній скарзі доводи про необхідність розгляду таких вимог у порядку господарського судочинства є помилковими. Відтак ВПВС вважає, що цей спір, ініційований у суді на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
84344179 – 11.09.19 – про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, скасування арешту та заборони відчуження, юрисдикція КПК (Посилаючись на те, що арешт та заборона відчуження на земельну ділянку і будинок накладено в кримінальному провадженні, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що справа у цій частині підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства).
85541604 – 12.06.19 – звернення стягнення на предмет іпотеки, юрисдикція ЦПК (Велика Палата Верховного Суду вважає висновки апеляційного суду помилковими. Задовольняючи позов у частині звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки сторони у договорі іпотеки визначили відповідний спосіб задоволення вимог іпотекодержателя як позасудовий. Наявність істотних перешкод для іпотекодержателя у реалізації позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження позивач у судах першої й апеляційної інстанцій не обґрунтовував. Відтак, Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводом касаційної скарги про те, що позивач просить захистити його право, яке ніхто не оспорює).
Ціна предмету іпотеки
79472866 - 23.01.19 оцінка предмета іпотеки під час державної реєстрації нотаріусом речових прав на нерухоме майно (Суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали, що спірний предмет іпотеки повністю добудовано та він має 100 % готовності. Оцінка предмета іпотеки на момент набуття права власності за іпотекодержателем та визначення його ринкової вартості у розмірі 2 563 480,20 грн є значно нижчою, ніж на момент укладення договорів іпотеки та наступної іпотеки, коли готовність житлового будинку становила 95,9 %. Оцінка предмета іпотеки здійснена суб'єктом оціночної діяльності шляхом застосування порівняльного методичного підходу, без виходу на місце і без огляду самого об'єкта будівництва, а тому вона не відповідає дійсній ринковій вартості спірного нерухомого майна).
Способи звернення стягнення на предмет іпотеки:
80555826 - 13.03.19 скасування рішення про державну реєстрацію права власності та обтяжень, юрисдикція ЦПК (спірні правовідносини пов'язані із захистом права власності позивачки та виконанням умов Договору іпотеки, ВПВС вважає, що цей спір не є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Апеляційний суд дійшов передчасного висновку про можливість розгляду позовних вимог ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання за нею права власності на майно окремо від позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та обтяжень).
80854784 – 13.03.19 - визнати протиправним і скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності, юрисдикція ЦПК (Спірні правовідносини існують з приводу стверджуваного порушення права власності позивача на квартиру внаслідок дій ТзОВ зі звернення на неї стягнення як на предмет іпотеки шляхом реєстрації такого права за ТзОВ. Враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із захистом права позивача та з належністю виконання договору іпотеки, ВПВС вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства).
80854761 – 20.03.19 - про скасування реєстрації речового права, права власності на іпотечне майно, юрисдикція ЦПК (Спір виник з приводу порушення права власності позивача на нерухоме майно внаслідок дій ПАТ АБ «Укргазбанк» і приватного нотаріуса з реєстрації такого права за банком на підставі договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ АБ «Укргазбанк». Вказане свідчить про існування між сторонами спору про право, що виник з договірних відносин. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов спрямований на захист майнового права позивача і зазначена категорія справ відноситься до спорів щодо права на предмет іпотеки, тобто про право цивільне, має приватноправовий характер і, як наслідок, підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства. Оскільки спірні правовідносини пов'язані із захистом права власності позивача та з належним виконанням умов цивільного договору (договору іпотеки), ВПВС вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства).
80854773 – 27.03.19 - про визнання недійсними рішень, юрисдикція ЦПК (Спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а стосується захисту його приватного інтересу, оскільки спір щодо реєстраційних дій, вчинених на підставі укладеного договору, стосується спору про право цивільне, в межах якого можуть бути вирішені й питання, пов'язані з реєстрацією прав власності на будинок і земельну ділянку.
Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, ВПВС дійшла висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки суду апеляційної інстанції про належність розгляду справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими, оскільки спір стосується набутого права власності на об'єкт нерухомого майна, що потребує встановлення судом обставин правомірності його набуття та виходить за межі компетенції адміністративних судів, а тому підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
81013420 – 13.03.19 - про звернення стягнення на предмет застави, юрисдикція ЦПК (Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав доказів повідомлення ОСОБА_3 про намір звернути стягнення на заставне майно та надіслання боржнику вимоги щодо погашення кредитної заборгованості, внесення даних про реєстрацію в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, даних про письмове повідомлення всіх обтяжувачів та боржника про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання з викладенням про це повної інформації, Апеляційний суд вважав, що висновок суду першої інстанції не в повному обсязі відповідає вимогам закону та обставинам справи, та, враховуючи принцип диспозитивності, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави у зв'язку з їх необґрунтованістю. Вирішення за правилами ГС такого спору в частині позовних вимог до поручителя, який є юридичною особою, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до боржника, який є фізичною особою, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, оскільки дослідження того ж самого предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності. ВПВС вважає необґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність закриття провадження у справі у частині позовних вимог до поручителя, який є юридичною особою, а також вважає за необхідне відступити від правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 17 та 24 лютого 2016 року у справах № 6-1965цс15 та № 6-1009цс15, від 02 березня 2016 року у справі № 6-2307цс15, від 06 й 27 квітня 2016 року у справах № 6-77цс16 та № 6-2974цс15, від 18 травня 2016 року у справі № 6-2578цс15, від 06 липня 2016 року у справі № 6-1047цс16. Позовні вимоги у цій справі до боржника і поручителя є однорідними та нерозривно пов'язаними з обов'язком належного виконання основного зобов'язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. ВПВС вважає, що цей спір, ініційований у суді та розглянутий судом першої інстанції на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, тому помилковим є висновок судів про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до поручителя, який є юридичною особою. ВПВС погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині вирішення спору по суті позовних вимог до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, Суди правомірно зазначили, що позовна заява банку взагалі не містить конкретних обставин, які б указували на настання конкретної, передбаченої кредитно-заставним договором події дефолту, яка була б підставою для звернення стягнення на предмет застави. Крім того, з наданого банком розрахунку заборгованості та з виписки з рахунку вбачається, що ОСОБА_3 фактично щомісячно сплачував платежі на погашення заборгованості. Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_3, вірно керувались тим, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. ПАТ КБ «Приватбанк» не надано належних доказів повідомлення ОСОБА_3 про намір звернути стягнення на заставне майно та вимогу щодо погашення кредитної заборгованості. ВПВС вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» у частині вимог до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави).
81139264 – 27.03.19 - про стягнення штрафу, визнання припиненими кредитних зобов'язань, іпотек, порук, застав, виключення записів про обтяження нерухомого та рухомого майна, юрисдикція ГПК, (Апеляційний суд вважав, що справа в частині вимог зустрічного позову ПАТ «Одеський коровай» до ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський КХ», ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» про визнання припиненими кредитних зобов'язань, іпотек, порук, застав, виключення записів про обтяження нерухомого та рухомого майна,підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому закрив провадження у справі в цій частині. Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Вказаний спір в цій частині вимог юридичних осіб про розірвання додаткових угод про переведення боргу до договорів про відкриття кредитної лінії, укладених з іншими юридичними особами - за своїм суб'єктним складом також має розглядатися за правилами господарського процесуального кодексу, оскільки за змістом є господарським. Таким чином, з огляду на суб'єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин ВПВС вважає, що первісний позов про розірвання додаткових угод підлягає розгляду відповідним господарським судом. Суди першої та апеляційної інстанцій помилково розглянули його в порядку цивільного судочинства. Звертаючись до суду із первісним та зустрічним позовами, відповідно, крім іншого зазначали, що всупереч умовам договору доручення від 27 лютого 2014 року, ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» не підписані угоди про припинення забезпечувальних заходів, які укладені ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський КХ» та ПАТ «ДБ Сбербанку Росії», договори про припинення правовідносин між ПАТ «Одеський коровай» і ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» та жодна із угод про переведення боргу, у зв'язку чим вважали, що повірений не виконав взятих на себе зобов'язань, тому повинен сплатити штраф кожному з довірителів у максимальному розмірі - 9 000,00 грн. Суд першої інстанції, установивши всі обставини справи та давши їм належну оцінку, а саме, що довірителями ПАТ «Кримхліб» і ПАТ «Сімферопольський КХ» не видавалися довіреності на ім'я повіреного, що унеможливило вчинення ОСОБА_3 обумовлених договором юридичних дій, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з нього штрафу).
85467886 – 16.10.19 – про визнання кредитного договору таким, що припинив дію, а зобов`язання за кредитним договором – припиненим, юрисдикція ГПК (третя особа та відповідач є юридичними особами. Тому з огляду на наведені вище висновки позов третьої особи до відповідача, ініційований у суді на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, мав розглядатися за правилами господарського судочинства).
внаслідок спливу строку
Способи звернення стягнення на предмет застави
82769736 – 16.01.19 – визнання прилюдних торгів недійсним, юрисдикція ЦПК (Судами перевірялись доводи позивача про те, чи повідомлявся він в установленому порядку про день та час проведення прилюдних торгів та встановлено, що проведенню торгів передувало належне повідомлення позивача про проведення торгів 21 травня 2014 року та розміщення відповідної інформації-оголошення про проведення торгів. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів порушення його прав при проведенні торгів).
79472866 - 23.01.19 державна реєстрація нотаріусом права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект» проведена всупереч норм чинного законодавства (стягувач не надіслав боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, а оцінка предмета іпотеки здійснена суб'єктом оціночної діяльності шляхом застосування порівняльного методичного підходу, без виходу на місце і без огляду самого об'єкта будівництва, а тому вона не відповідає дійсній ринковій вартості спірного нерухомого майна).
81552781 – 22.04.19 - про скасування запису про державну реєстрацію, визнання права власності та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном (Позовна вимога про скасування запису про державну реєстрацію є похідною від спору про право власності та усунення перешкод у користуванні майном, тому з урахуванням вимог частини першої статті 19 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Таким чином, ВПВС вважає, що за своїм предметом та характером спірних правовідносин справа за всіма позовними вимогами підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
79834955 - 30.01.19, 79472866 - 23.01.19, 79413134 - 23.01.19, 79543762 - 16.01.19 оскарження дій та рішення приватного нотаріуса з державної реєстрації права власності іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки – цивільна юрисдикція (ВПВС відступає від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 25 квітня 2017 року у справі № 21-3197а16 (68428047) та Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 619/2019/17 (72909615) про те, що у справах про оскарження рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими проведено державну реєстрацію права приватної власності на майно на підставі договорів іпотеки спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень, тому спір є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки зазначена категорія справ відноситься до спорів щодо права на предмет іпотеки, тобто права цивільного, отже має розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору. У даному випадку спір пов'язаний з реалізацією іпотекодержателем своїх прав на предмет іпотеки, процедура якої передбачає їх здійснення лише за участі нотаріуса (державного чи приватного) або державного реєстратора, дії якого оскаржуються опосередковано через неправомірність дій іпотекодержателя.
Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково зазначили, що вказаний спір виник із учасником публічно-правових відносин)
80115444 - 13.02.19 про визнання незаконним та скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; визнання незаконними внесення нотаріусом записів про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і зобов'язання нотаріуса вилучити їх з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постановах ВПВС від 14 березня 2018 року (справа № 619/2019/17), від 11 та 17 квітня 2018 року (справи № 826/366/16 та № 815/6956/15 відповідно), від 22 серпня 2018 року (справа № 820/4673/16), від 17 жовтня 2018 року (справа № 826/17908/14) та інші.).
80854674 – 13.03.19 – визнання недійсним і скасувати рішення нотаріуса, цивільна юрисдикція (Ухвалюючи рішення про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції не врахував того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» щодо права власності на будинок. З огляду на суб'єктний склад сторін цього спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. ВПВС звертає увагу на те, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржених реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис).
80854784 – 13.03.19 - Визнати протиправним і скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності, (спірні правовідносини існують з приводу стверджуваного порушення права власності позивача на квартиру внаслідок дій ТзОВ «Кей-Колект» зі звернення на неї стягнення як на предмет іпотеки шляхом реєстрації такого права за ТзОВ «Кей-Колект». Враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із захистом права позивача та з належністю виконання договору іпотеки, ВПВС вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства. З огляду на це ВПВС вважає необґрунтованими висновки апеляційного суду щодо наявності юрисдикції адміністративного суду в частині позовних вимог до приватного нотаріуса як державного реєстратора. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови ВПВС від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення збитків, позивач вказав на те, що зазнав цих збитків внаслідок порушення його права власності на квартиру. Отже, прийняття рішення за вимогою про стягнення з ТзОВ «Кей-Колект» збитків залежить від законності підстав набуття цим відповідачем у власність квартири. А тому позовні вимоги є взаємопов'язаними. Натомість, апеляційний суд розглянув вимогу про стягнення коштів, не перевіривши правомірність дій ТзОВ «Кей-Колект» зі звернення стягнення на квартиру. ВПВС звертає увагу на те, що апеляційний суд не вирішив клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, про що позивач просив в апеляційній скарзі і про що згадав Апеляційний суд міста Києва в ухвалі від 20 лютого 2017 року, вказавши, що це клопотання буде вирішене на судовому засіданні. Проте інформація про результат розгляду вказаного клопотання у матеріалах справи відсутня. Оскільки рішення суду першої інстанції не було предметом апеляційного розгляду в частині вимоги про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності через безпідставне закриття провадження у справі в цій частині, внаслідок чого апеляційний суд не дослідив наявні у матеріалах справи докази та не встановив фактичні обставини, що впливають на визначення характеру спірних правовідносин і застосування відповідних їм норм матеріального права, ВПВС вважає, що касаційна скарга є обґрунтованою. Тому ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року слід скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Під час нового розгляду справи Київський апеляційний суд має, зокрема, встановити належність відповідачів у справі, перевірити правомірність дій ТзОВ «Кей-Колект» зі звернення стягнення на квартиру позивача як на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на неї за цим відповідачем, прийняти рішення за клопотанням позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, дослідити умови кредитного договору (пункт 1.4), встановивши мету, з якою позивачу був наданий кредит, і вирішивши питання щодо застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ).
81691824 – 24.04.19 – про визнання протиправними дій і скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, юрисдикція ЦПК (Оскільки ухвалу про відкриття провадження у справі не можна оскаржити в апеляційному порядку з підстав порушення судом правил предметної юрисдикції окремо від судового рішення щодо суті спору, таку ухвалу суду першої інстанції відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України не можна окремо оскаржити і у касаційному порядку. З огляду на вказане ВПВС вважає, що вимоги про визнання протиправними дій з прийняття рішень державного реєстратора чи нотаріуса про державну реєстрацію речових прав і обтяжень на нерухоме майно та про скасування цих рішень має розглядати суд, до компетенції якого належить розгляд позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, щодо якого державний реєстратор чи нотаріус прийняли вказані рішення).
82095825 – 15.05.19 – про визнання прилюдних торгів такими, що відбулися з порушенням закону, визнання незаконним протоколу прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, оскарження незаконних дій державної виконавчої служби, юрисдикція КАС (Апеляційний суд, встановивши, що вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 , щодо порушень, допущених під час оцінки майна та повернення виконавчого документа, стосуються рішень, дій та бездіяльності державного виконавця, при цьому вчинені останнім під час виконання не судового рішення, а виконавчого напису нотаріуса, у зв`язку із чим їхній розгляд віднесено до юрисдикції адміністративного суду, дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення в порядку цивільного судочинства вимог про визнання незаконними дій державної виконавчої служби щодо оцінки майна та про скасування постанови Деражнянського РВДВС про повернення виконавчого документа, обґрунтованозакривши провадження у справі в цій частині. Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 745/4038 (далі - Тимчасове положення). Як зазначено ВПВС, порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом № 606-XIV, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статтями 55, 85), та згідно зі статтею 181 КАС України у цій частині спір розглядається в порядку адміністративного судочинства).
84153029 – 21.08.19 – про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, юрисдикція ЦПК (Отже, спірні правовідносини мають приватноправовий характер і виникли між сторонами щодо права власності на спірний жилий будинок. Спір про визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на жилий будинок має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється. Ураховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності сторін у справі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір за предметним і суб`єктним критеріями має вирішуватися за правилами цивільного судочинства).
79475705 - 16.01.19 стягнення заборгованості за депозитним договором (позивач просив стягнути проценти, нараховані з 16.06.14 року до 19.12.14 року. Суд апеляційної інстанції, розглянувши ці вимоги за правилами цивільного судочинства, відмовив у їх задоволенні. ВПВС вважає правильним по суті, оскільки вимога про стягнення процентів, нарахованих за період з 16.06.14 року до 19.12.14 року не може бути задоволена через те, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду (початку процедури ліквідації банку) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку (пункт 4 частини другої статті 46 Закону у редакції, чинній на час початку процедури ліквідації банку). 16.06.14 року з початком процедури ліквідації банку відповідно до чинної на той час редакції пункту 4 частини другої статті 46 Закону було припинено нарахування відсотків за депозитним договором. Відтак, рішення суду апеляційної інстанції у частині вимоги про стягнення процентів, нарахованих за період з 16.06.14 року до 19.12.14 року, слід змінити з урахуванням мотивів, зазначених вище).
79365478 - 16.01.19 невиконанням банком зобов'язань за договором депозиту щодо повернення суми вкладу, Фонд, ЦПК (Предметом спору у цій справі є зобов'язання уповноваженої особи Фонду включити позивачку в реєстр кредиторів ПАТ «КБ «Надра» на виплату вкладу, сума якого перевищує встановлений законом граничний розмір гарантованого державою відшкодування за вкладом. Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які перевищують встановлений законом граничний розмір гарантованого державою відшкодування за вкладом і задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних внаслідок продажу майна банку.
Вимоги вкладників-фізичних осіб у частині, що перевищує гарантовану суму відшкодування за вкладом, сплачену вкладнику Фондом, задовольняються у четвертій черзі (пункт 4 частина перша статті 52 Закону № 4452-VI). Заявлені у цій справі позовні вимоги не пов'язані з виплатою гарантованої державою суми відшкодування (позивачка таке відшкодування вже отримала), а зумовлені невиконанням банком зобов'язань за договором депозиту щодо повернення суми вкладу, яка перевищує встановлений законом граничний розмір гарантованого державою відшкодування за вкладом.
З огляду на вказане спір є приватноправовим, а висновки суду апеляційної інстанції щодо юрисдикції спору необґрунтованими).
79472740 - 23.01.19 визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом (Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України та частина третя статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «Банк Михайлівський» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Така позиція відображена у постановах ВПВС від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16, від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16 та від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16. Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу).
79413245 - 23.01.19 рішення та дії Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, КАС (ВПВС дійшла висновку про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами).
79472800 - 23.01.19 захист прав споживача шляхом стягнення коштів за договором банківського вкладу, КАС (Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, в постановах ВПВС від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 та від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16. Отже, викладений в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції висновок про поширення юрисдикції адміністративного суду на спір між фізичною особою - вкладником банку та Фондом з приводу відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду є обґрунтованим).
79475700 - 23.01.19 банківський вклад, Фонд, КАС (ВПВС зробила висновок, що Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Тобто, такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, в постановах ВПВС від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 та від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16).
79700895 - 30.01.19 визнання права на отримання відшкодування коштів за вкладом і зобов'язання вчинити дії (Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (пункт 40 постанови ВПВС від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пункт 31.10 постанови ВПВС від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). З огляду на те, що позивач пред'явив позов до неналежного відповідача, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є помилковими).
79834938 - 06.02.19 Фонд гарантування вкладів, КАС (ВПВС дійшла висновку про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах ВПВС від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 4 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, від 3 жовтня 2018 року у справі № 367/2089/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17 та інших. З огляду на викладене, закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_3, суди дійшли правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства).
79958153 - 23.01.19 стягнення з Фонду на користь ФО інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, трьох проц. річних і пені, юрисдикція - ЦПК (ВПВС зауважує, що розгляд вимог, якими позивач хотів доповнити позов, подавши вказану заяву від 29.11.17 року, про стягнення з Фонду інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, трьох процентів річних і пені у розмірі трьох процентів вартості послуги за кожен день прострочення повернення вкладу, справді, не належить до юрисдикції адміністративного суду (див. також пункти 47-49 постанови ВПВС від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15-ц). Враховуючи запровадження Фондом з 23 травня 2016 року тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» і початок процедури його виведення з ринку, питання щодо стягнення на користь фізичної особи інфляційних втрат, трьох процентів річних і пені має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Проте, закриваючи провадження, суд першої інстанції юрисдикцію щодо вказаних вимог не оцінював, оскільки не вирішив питання про прийняття чи повернення заяви позивача від 29 листопада 2017 року. Апеляційний суд не звернув на це увагу та вважав, що суд першої інстанції правильно закрив провадження стосовно вимог, поставлених у заяві позивача від 22 січня 2018 року, тоді як питання про прийняття до розгляду останніх суд першої інстанції теж не вирішив. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, через які провадження у справі було закрите).
79957712 - 23.01.19 повернення об’єктів інвестування, відступлення від ПВ, юрисдикція ЦПК, Фонд, солідарна відповідальність, стягнення інфляційних витрат (за загальним правилом як на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, так і на момент розгляду справи ВПВС критеріями належності справи до господарського судочинства є суб'єктний склад учасників спору та зміст спірних правовідносин. Мотивуючи наявність юрисдикції господарського суду щодо розгляду цієї справи, ПАТ «АКБ «Київ» вказує, що Верховний Суд України у постанові від 16 лютого 2016 року у справі № 826/2043/15 підтвердив юрисдикцію господарських судів щодо спорів про кредиторські вимоги до банків. ВПВС звертає увагу, що вона відступила від цього висновку в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, вказавши, що при розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин. Предметом спору у цій справі є розірвання договорів та стягнення солідарно з ПАТ «АКБ «Київ» і ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь позивача-фізичної особи загальної вартості закріплених вимірних одиниць об'єктів інвестування, інфляційних втрат, трьох процентів річних, а також відшкодування заподіяної моральної шкоди. З огляду на вказаний зміст спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін учасників ВПВС вважає, що суди правильно розглянули цю справу за правилами цивільного судочинства).
80364140 - 27.02.19 визнання права на отримання відшкодування коштів за вкладом, юрисдикція КАС (ВПВС дійшла висновку про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами. Аналогічну правову позицію висловлено в постановах ВПВС від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 4 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, від 3 жовтня 2018 року у справі № 367/2089/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17 та інших).
80364167 - 27.02.19 відшкодування коштів за рахунок Фонду за вкладами, (за змістом наведених правових норм Фонд є державною спеціалізованою установою, юридичною особою публічного права, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. ВПВС, не відступаючи від правових висновків, викладених нею у наведених постановах, з метою забезпечити позивачу право на судовий захист та справедливий судовий розгляд вважає за можливе розглянути цю справу за правилами цивільного судочинства).
80364171 - 27.02.19 відшкодування коштів за рахунок Фонду за вкладами юрисдикція КАС (ВПВС дійшла висновку про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами. Аналогічну правову позицію викладено в постановах ВПВС від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 4 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, від 3 жовтня 2018 року у справі № 367/2089/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17 та інших).
80522363 - 27.02.19 відшкодування Фондом коштів за вкладом, юрисдикція КАС (ВПВС вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо публічно-правового характеру відносин Фонду з позивачем з приводу відшкодування гарантованої суми банківського вкладу. А тому відхиляє як неприйнятні з огляду на усталену судову практику доводи позивача про те, що ця справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства, та про застосовність у ній висновків Верховного Суду України, сформульованих у постанові від 9 листопада 2016 року у справі № 6-2309 цс 16).
80555828 - 13.03.19 визнання права на отримання відшкодування за вкладом, юрисдикція КАС (Фонд є державною спеціалізованою установою, юридичною особою публічного права, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічні висновки викладені у постановах ВПВС від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6, 13 та 20 червня 2018 року у справах № 813/6392/15, № 820/12122/15 та № 813/5250/15 відповідно. Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства).
80783388 – 13.03.19 захист прав споживачів, стягнення коштів з Фонду, юрисдикція КАС (Спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону № 4452-VI ВПВС в ВПВС від 18.04.18 року у справі № 813/921/16, від 23.05.18 року у справі № 820/3770/16 та від 23.01.19 року у справі № 285/489/18-ц зробила висновок, що Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб. Спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому спір між фізичною особою - вкладником банку та Фондом з приводу відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.)
80854739 – 20.03.19 - про визнання відмови у включенні до загального реєстру вкладників протиправною та зобов'язання включити до реєстру, юрисдикція КАС, (ВПВС дійшла висновку про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, в тому числі й щодо невключення вкладника банку до переліку з підстав віднесення його до категорії пов'язаних з банком осіб, та відповідно подальше затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами).
80854622 – 20.03.19 - про захист прав споживачів, визнання кредитором та внесення до реєстру кредиторів, юрисдикція ЦПК, (Заявлені у цій справі позовні вимоги не пов'язані з виплатою гарантованої державою суми відшкодування (позивачка таке відшкодування вже отримала), а зумовлені невиконанням банком зобов'язань за договором депозиту щодо повернення суми вкладу, яка перевищує встановлений законом граничний розмір гарантованого державою відшкодування за вкладом. З огляду на вказане спір є приватноправовим).
81139241 – 13.03.19 - про захист прав споживача, стягнення коштів за договорами банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди, юрисдикція КАС, (Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. огляду на викладене ВПВС погоджується з висновками апеляційного суду про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заявленого розміру грошових коштів з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції адміністративного суду).
81287855 – 10.04.19 - про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, юрисдикція КАС (У цій справі позивачка просила стягнути з Фонду кошти у межах установленого законом граничного розміру відшкодування за вкладом. Вимоги ж позивачки про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення грошового зобов'язання за період з травня 2015 року по лютий 2018 року (тобто за період після виплати Фондом 22 квітня 2015 року відшкодування за вкладами) звернені позивачкою до Фонду та стосуються безпосередньо правомірності дій останнього пов'язаних із виплатою ОСОБА_3 відшкодування за вкладами, відповідно також підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. З огляду на викладене ВПВС погоджується з висновком суду першої інстанції та доводами Фонду й уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» про те, що ця справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та скасував ухвалу суду першої інстанції з порушенням норм процесуального закону. З огляду на викладене ВПВС вважає за необхідне постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження в справі залишити в силі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
80427395 – 27.02.19 – про захист прав споживача, визнання права та зобов'язання подати інформацію, юрисдикція КАС (Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами).
81573955 – 20.03.19 – про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, юрисдикція ЦПК, неналежний відповідач (ВПВС вважає, що постановлення 27.12.2016 року Волинським окружним адміністративним судом ухвали про відмову у відкритті провадження у справі № 803/1889/16, поставили під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. З огляду на існування юрисдикційного конфлікту та імперативний припис частини п'ятої статті 170 КАС України ВПВС вважає, що цей спір слід вирішити за правилами цивільного судочинства. Оскільки уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, така особа у цивільному процесі за позовом до банку може виступати представником банку та не має самостійної процесуальної дієздатності (див. також висновки ВПВС, викладені у пунктах 84-93 постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15-цта у пунктах 16-29 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 383/2/17). ВПВС вважає, що до уповноваженої особи Фонду вимоги позивача звернені бути не можуть. У цивільному процесі уповноважена особа Фондує неналежним відповідачем.).
81573982 – 10.04.19 – відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, КАС (спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб. Спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано закрив провадження у справі з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, правильно зазначивши, що спір між фізичною особою - вкладником банку та Фондом з приводу відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
81691838 – 24.04.19 – про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним, юрисдикція КАС (ВПВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням встановленого частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами. Аналогічну правову позицію висловлено в постановах ВПВС від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 4 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, від 23 січня 2019 року у справі № 761/2512/18 та інших. Оскільки спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, то він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
81877474 – 24.04.19 – про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним, юрисдикція КАС (ВПВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням встановленого частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами. Аналогічну правову позицію висловлено в постановах ВПВС від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, від 23 січня 2019 року у справі № 761/2512/18 та інших).
81877496 – 24.04.19 – про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним, юрисдикція КАС (ВПВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням встановленого частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами. Аналогічну правову позицію висловлено в постановах ВПВС від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, від 23 січня 2019 року у справі № 761/2512/18 та інших, ВПВС вважає за необхідне вказати, що провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішення уповноваженої особи Фонду, зазначене у наказі від 01 червня 2016 року № 42/2, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційний розрахунковий центр» з перерахування коштів на рахунок ОСОБА_12 на загальну суму 76 500,00 грн, підлягає закриттю).
81935338 – 15.05.15 – про захист прав споживача, юрисдикція ЦПК (Спір у справі, що розглядається, є спором про наявність чи відсутність цивільного права визнаватися вкладником банку і отримати відшкодування за вкладом. Однак відповідачем у спорі зазначено ПАТ «Дельта Банк», який є юридичною особою приватного права і не наділений владними повноваженнями, а тому спір має приватноправовий характер і підлягає судовому розгляду в межах цивільної юрисдикції).
82095835 – 15.05.19 – про визнання права та зобов'язання подати інформацію про включення до переліку вкладників, юрисдикція ЦПК (Спір у справі, що розглядається, є спором про наявність чи відсутність цивільного права визнаватися вкладником банку і отримати відшкодування за вкладом. Однак відповідачем у спорі зазначено ПАТ «Банк Михайлівський», який є юридичною особою приватного права і не наділений владними повноваженнями, а тому спір має приватноправовий характер і підлягає судовому розгляду в межах цивільної юрисдикції).
82095843 – 15.05.19 – про захист прав споживача, визнання права та зобов`язання вчинити дії, юрисдикція ЦПК (Отже, функції Фонду при тимчасовій адміністрації полягають у здійсненні повноважень з управління банком як органів управління цього банку та власних функцій як ліквідатора банку і гаранта за цивільно-правовими зобов`язаннями банку відповідно до статті 26 Закону № 4452-VI. Спір у справі, що розглядається, є спором про наявність чи відсутність цивільного права визнаватися вкладником банку і отримати відшкодування за вкладом. Однак відповідачем у спорі зазначено ПАТ «Банк Михайлівський», який є юридичною особою приватного права і не наділений владними повноваженнями, а тому спір має приватноправовий характер і підлягає судовому розгляду в межах цивільної юрисдикції).
82095846 – 15.05.19 – про захист прав споживача - визнання права та зобов'язання подати інформацію про включення до переліку вкладників, юрисдикція ЦПК (Спір у справі, що розглядається, є спором про наявність чи відсутність цивільного права визнаватися вкладником банку й отримати відшкодування за вкладом. Однак відповідачем у спорі зазначено ПАТ «Банк Михайлівський», який є юридичною особою приватного права і не наділений владними повноваженнями, а тому спір має приватноправовий характер і підлягає судовому розгляду в межах цивільної юрисдикції Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такий правовий висновок викладено у постановах ВПВС від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог. Такий правовий висновок викладено у постановах ВПВС від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц.).
82095848 – 15.05.19 – про визнання вкладником банку, юрисдикція ЦПК (Спір у справі, що розглядається, є спором про наявність чи відсутність права визнаватися вкладником банку й отримати відшкодування за вкладом. За таких обставин апеляційний суд помилково закрив провадження у справі, зазначивши про належність спору до господарської юрисдикції. Разом з тим ВПВС звертає увагу на склад сторін у цій справі. Позивачка зазначила, що відповідачем у справі є уповноважена особа Фонду. Суд першої інстанції задовольнив позов ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такий правовий висновок викладено в постановах ВПВС від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц).
82188556 – 29.05.19 – про захист прав споживачів, юрисдикція ЦПК (Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови ВПВС від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). З огляду на те, що позивачка пред`явила позов до неналежного відповідача, висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є помилковим).
82308659 – 05.06.19 – про визнання права та включення до переліку вкладників, юрисдикція КАС (ВПВС погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів).
82420737 – 29.05.19 – про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, юрисдикція ЦПК (Позовні вимоги не пов`язані з виплатою гарантованої державою суми відшкодування, а зумовлені невиконанням банком зобов`язань за договором депозиту щодо повернення суми вкладу, яка перевищує встановлений Законом № 4452-VI граничний розмір гарантованого державою відшкодування, та вимоги щодо включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку за вкладом, сума якого перевищує встановлений Законом № 4452-VI граничний розмір гарантованого державою відшкодування, є приватноправовими та підлягають розгляду за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу спору. Належним відповідачем за такими вимогами є банк в особі уповноваженої особи Фонду на його ліквідацію, оскільки в таких правовідносинах уповноважена особа Фонду діє на виконання повноважень органів управління банку).
82637240 – 12.06.19 – про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання повернути грошові кошти, визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, юрисдикція КАС (Таким чином, за змістом наведених правових норм Фонд є державною спеціалізованою установою, юридичною особою публічного права, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
82637236 – 12.06.19 – про захист прав споживача та стягнення коштів за договором банківського вкладу, юрисдикція КАС, (ВПВС вважає, що правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер. У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду. Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 тис. грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону № 4452-VI не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства).
82885639 – 26.06.19 – про захист прав споживача, визнання права та зобов`язання вчинити дії, юрисдикція ЦПК (ВПВС погоджується з доводами позивача про те, що цей спір є приватноправовим, справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства, а висновки судів першої й апеляційної інстанції щодо юрисдикції суду є необґрунтованими).
82997485 – 19.06.19 – про порушення прав вкладника та стягнення коштів, юрисдикція КАС (ВПВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням встановленого частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами).
82998255 – 03.07.19 – про захист прав споживача, юрисдикція ЦПК (Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, закрив провадження у справі з підстав того, що ОСОБА_1 набув статус суб`єкта підприємницької діяльності і здійснюючи саме господарську діяльність передав в оренду приміщення, в якому відповідачем надаються послуги водопостачання та водовідведення, відтак спір виник між господарюючими суб`єктами. Велика Палата Верховного Суду вважає цей висновок необґрунтованим, оскільки суд не вказав жодного доказу на підтвердження цього, а виходив із посилань ТОВ «Інфокс», викладених у відзиві на позов (т. 1 а.с. 171-175), щодо здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності та нарахування йому у зв`язку з цим вартості послуг як підприємцю. Отже, висновок судів про приналежність спору між сторонами до господарської юрисдикції є необґрунтованим. Враховуючи викладене, ВПВС дійшла висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасування ухвали Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 листопада 2018 року і постанови Миколаївського апеляційного суду від 24 січня 2019 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду).
84275080 – 11.09.19 – про зобов`язання провести відшкодування коштів, юрисдикція КАС (Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що вказаний спір, наявність якого обґрунтовано у вказаному позові ОСОБА_1 , за своєю правовою природою стосується саме формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та затвердження такого реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, а отже є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» граничного розміру відшкодування за вкладами).
84274461 – 07.09.19 – про визнання права та про включення до переліку вкладників, юрисдикція КАС (Отже, спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду у цій справі відступає від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині віднесення до юрисдикції загальних судів, а не адміністративних, справ за позовами фізичних осіб до ПАТ «Банк Михайлівський», від імені якого діє Уповноважена особа Фонду, про визнання за позивачами права на отримання відповідно до закону відшкодування за вкладом за рахунок Фонду та зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати додаткову інформацію про включення позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, висловлених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 15 травня 2019 року у справах № 554/9144/17, 554/10058/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок).
84344059 – 11.09.19 – про визнання права на отримання відшкодування за вкладом та зобов`язання вчинити дії, юрисдикція КАС (У цій справі позивач претендує на відшкодування коштів за вкладом у сумі 19 529,51 грн, тобто у межах установленого законом граничного розміру відшкодування, тому Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими доводи ПАТ «Банк Михайлівський» про те, що спір стосується публічно-правових відносин стосовно такого відшкодування. Суди першої й апеляційної інстанцій помилково розглянули спір у частині вимог до Фонду в порядку цивільного судочинства, тому судові рішення в цій частині підлягають скасуванню, а провадження у справі – закриттю).
84788664 – 02.10.19 – про зобов`язання вчинити дії, юрисдикція КАСУ (Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами).
84788662 – 02.10.19 – про зобов`язання вчинити дії, юрисдикція КАСУ (Апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови), для закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Підстав для висновків, що апеляційний суд порушив правила предметної чи суб`єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду не вбачає).
84941701 – 04.09.19 – про стягнення суми банківського вкладу, юрисдикція КАСУ (Отже, спір стосовно права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим. А тому такий спір треба розглядати за правилами адміністративного судочинства.).
84941740 – 04.09.19 – про визнання рішення та бездіяльності протиправними і зобов`язання вчинити дії, юрисдикція КАСУ (Отже, спір стосовно права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим. А тому такий спір треба розглядати за правилами адміністративного судочинства).
85075660 – 04.09.19 – про визнання права вкладника за договором банківського вкладу, визнання права на відшкодування заборгованості за договором банківського вкладу та зобов`язання до вчинення дій, юрисдикція КАС (Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду констатує, що вказаний спір, наявність якого обґрунтовано у вказаному позові ОСОБА_1 , за своєю правовою природою стосується саме формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та затвердження такого реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, а отже є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів).
85416992 – 18.09.19 – про визнання правочину щодо переказу коштів дійсним, позасудовий спосіб захисту (З огляду на викладене, у справі, що розглядається, вимога позивача до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» та Фонду про визнання правочину позивача з третьою особою дійсним є фактично вимогою про встановлення юридичного факту у спорі з відповідачами щодо права на отримання гарантованого відшкодування, а тому не підлягає розгляду в порядку позовного провадження в судах (цивільному, господарському чи адміністративному). Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували цього та помилково вказали, що позовні вимоги позивача до відповідачів у спірних правовідносинах, викладені у позові, підлягають розгляду за правилами КАС України. Велика Палата Верховного Суду вважає, що провадження у справі № 638/17850/17 підлягає закриттю з огляду на те, що вимога про визнання правочину щодо переказу коштів дійсним не може бути розглянута в судах).
85443572 – 16.10.19 – про зобов`язання вчинити дії, юрисдикція КАСУ (Велика Палата Верховного Суду нагадує, що спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону № 4452-VIне прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір треба розглядати за правилами адміністративного судочинства).
85743707 – 08.11.19 – про зобов`язання вчинити певні дії, юрисдикція КАСУ (Велика Палата Верховного Суду констатує, що вказаний спір, наявність якого обґрунтовано у вказаному позові ОСОБА_1 , за своєю правовою природою стосується саме формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та затвердження такого реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, а отже є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів).
86105191 – 20.11.19 – про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, юрисдикція КАСУ (Велика Палата Верховного Суду констатує, що вказаний спір, наявність якого обґрунтовано позивачем у вказаному позові, за своєю правовою природою стосується саме формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та затвердження такого реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, а отже є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів).
Повернення вкладу
Банківський рахунок
про відшкодування моральної шкоди
79161930 -10.01.19 – ВС КЦС відшкодування моральної шкоди за незаконне порушення в адміністративному провадженні (Касаційним цивільним судом встановлено, що відшкодування особі моральної шкоди, яка завдана провадженням у справі про адміністративне правопорушення та полягає у приниженні часті, гідності, моральних переживаннях, фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків відповідає стягненню грошових коштів з держави відповідно до статті 1174 ЦК України).
80783544 – 13.03.19 - про відшкодування моральної шкоди, цивільна юрисдикція (З огляду на наведені положення норм ЦПК України та ГПК України спір, що виник між сторонами, де позивачем є фізична особа, а відповідачами – юридичні особи, за суб’єктним складом є цивільно-правовим, а юрисдикція щодо його розгляду належить суду загальної юрисдикції. Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди фізичній особі – засновнику чи власнику підприємства не віднесені законом до юрисдикції господарського суду. З огляду на суб’єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин ВПВС вважає, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
81203066 – 03.04.19 – про стягнення грошової компенсації, упущеної (втраченої) вигоди та відшкодування моральної шкоди, юрисдикція ЦПК (апеляційний суд, закриваючи провадження у справі, неправомірно зазначив, що за суб'єктним складом даний спір підпадає під дію статті 1 ГПК України і належить до компетенції господарських судів, оскільки спори за позовом фізичної особи до юридичних осіб про відшкодування збитків та моральної шкоди розглядаються в порядку цивільного судочинства. Таким чином, з огляду на суб'єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин ВПВС вважає, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
81203012 – 03.04.19 – про визнання недостовірною поширеної інформації та зобов'язання її спростувати, юрисдикція ГПК (З урахуванням положень ст. 15 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій та ст. 1, 12 ГПК, з огляду на те, що характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства. суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок, що за цим позовом належним відповідачем є саме ПАТ «Чернігівобленерго», вимог до відповідача ОСОБА_3 як фізичної особи, чи журналіста ОСОБА_4, який визначений самим позивачем як третя особа без самостійний вимог щодо предмета спору, ТОВ «БК «Акваріум» не заявлено, тому справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції господарського суду).
81552759 – 22.04.19 - про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди, юрисдикція ЦПК (Натомість обов'язок узяти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури не пов'язаний з наявністю у фізичної особи - замовника будівництва статусу підприємця та на суть цих правовідносин не впливає. Суди встановили, що як у декларації про початок будівництва приміщень для ремонту автомобілів на АДРЕСА_1, так і в декларації про готовність цього об'єкта до експлуатації замовником будівництва є фізична особа ОСОБА_3, а не ФОП, і саме на фізичну особу як забудовника законом покладено обов'язок узяти участь устворенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Ураховуючи викладене, ВПВС погоджується з висновком апеляційного суду про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
82095851 – 15.05.19 – відшкодування шкоди завданої злочином, юрисдикція ЦПК, посилання на ЄСПЛ (Мотивами закриття провадження у справі № 570/5802/14-ц зазначено те, що оскільки предметом позову є відшкодування майнової шкоди, завданої невиконанням договорів підряду капітальних ремонтів покрівель, укладених ПП «Модена» із Золочівською міськрадою в особі міського голови ОСОБА_4, то на підставі статей 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) цей спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами про то й самий предмет і з тих самих підстав. На цю норму (пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України) посилався апеляційний суд в оскаржуваній постанові, однак закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З огляду на те, що набрала законної сили ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2016 року у справі № 570/5802/14-ц про закриття провадження у справі, постановлена з приводу спору між тими самими сторонами (позивачем ПП «Модена» та відповідачами Золочівською міськрадою, УДКСУ у Золочівському районі Львівській області), про той самий предмет і з тих самих підстав, то ці обставини є підставою для закриття провадження у цій справі згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України).
81935356 – 10.04.19 - про відшкодування майнової шкоди, юрисдикція КАС (Оскільки відповідач у цій справі є суб`єктом владних повноважень, а спірні правовідносини між позивачкою і відповідачем виникли щодо його неправомірних дій з перерахунку її пенсії, то цей спір є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. ВПВС погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності юрисдикції в адміністративного суду для розгляду цього спору).
82420751 – 05.06.19 – про відшкодування моральної шкоди, юрисдикція ГПК (До суду звернулося з позовом ФГ «Бурка В. В.» до ГПУ, держави України в особі ДКСУ. Відповідно до вимог частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи. Повноваження прокурора визначаються статтею 121 Конституції України та Законом України «Про прокуратуру». Майнові відносини (у розумінні статті 4 ГК України) суб`єктів господарювання з юридичними особами, у тому числі тими, що не є суб`єктами господарювання (органами державної влади), регулюються ГК та ГПК України. Спори щодо відшкодування шкоди, що виникають між юридичними особами та органами прокуратури при реалізації ними своїх повноважень, за своїм суб`єктним складом підвідомчі господарським судам.).
82424024 – 05.06.19 – про відшкодування збитків, завданих прийняттям неконституційного акта, юрисдикція КАС (Спори, пов`язані з проходженням публічної служби, розглядаються за правилами адміністративного судочинства. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах зробила ВПВС у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц (провадження № 14-360цс18). Указане залишилося поза увагою судів, які, не дослідивши питання юрисдикційності спору, помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, чим порушили норми процесуального права).
82424027 – 05.06.19 – про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, юрисдикція ЦПК (ВПВС вважає, з огляду на суб`єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин, що спір в цій частині правильно розглянуто за правилами цивільного судочинства. Позивачем заявлено позов саме як фізичною особою, власником пошкодженого рухомого майна, до відповідача як суб`єкта деліктних зобов`язань, а не суб`єктом господарювання та перевізником до іншого суб`єкта господарювання).
82997465 – 19.06.19 – про відшкодування моральної шкоди, стягнення пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних, юрисдикція ЦПК (Спір у справі, що розглядається, не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки за вказаних обставин цей спір має приватноправовий характер і підлягає судовому розгляду в межах цивільної юрисдикції. Підстав для висновків, що суди порушили правила предметної чи суб`єктної юрисдикції, ВПВС не вбачає. Стосовно висновків судів по суті вирішеного спору ВПВС керується такими міркуваннями).
82998166 – 03.07.2019 – про відшкодування моральної шкоди, юрисдикція ГПК (ФГ «Бурка В.В.» заявило вимогу до Генеральної прокуратури України та держави України в особі Державної казначейської служби України лише про відшкодування моральної шкоди, заподіяної діями суб`єкта владних повноважень, така вимога не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадає під дію ст. 4 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду. ВПВС погоджується з висновком апеляційного суду про закриття провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до компетенції господарських судів України).
83617116 – 03.07.19 – про відшкодування збитків, юрисдикція ЦПК (ВПВС звертає увагу на те, що 21 березня 2016 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області постановив ухвалу про закриття провадження у справі № 676/7544/15-а за позовом ОСОБА_1 про відшкодування фінансових втрат, завданих внаслідок несвоєчасного виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду у від 10 липня 2013 року у справі № 2208/2757/12 начальником Управління Пенсійного фонду України у м. Кам`янець-Подільському та Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Кацап Зоєю Володимирівною. Суд вважав, що позивач заявив за правилами адміністративного судочинства вимогу про відшкодування шкоди без вимоги вирішити публічно-правовий спір. А тому адміністративний суд не має юрисдикції щодо розгляду такого спору. ВПВС вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що він має обов`язок виплачувати перераховану пенсію лише з часу, коли суд видав відповідний виконавчий документ, оскільки, на думку відповідача, його дії до дати ухвалення на користь позивача відповідного судового рішення є правомірними. ВПВС у зауважує, що обов`язки нараховувати, перераховувати та виплачувати пенсію відповідач має відповідно до пенсійного законодавства. З рішення суду ці обов`язки не виникають. Визнання судом неправомірними дій відповідача з відмови у проведенні перерахунку позивачу пенсії та зобов`язання відповідача провести такий перерахунок підтверджують факт неналежного виконання зазначених обов`язків у минулому. Отже, немає жодних підстави вважати, що до дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням відповідач діє правомірно та не допускає прострочення виконання зобов`язання).
84154258 – 21.08.19 – стягнення збитків, відшкодування шкоди, юрисдикція ГПК (З урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки між сторонами існує спір щодо відшкодування збитків за втрату крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ, який у власність набув позивач як ФОП, тобто суб`єкт господарювання. Відповідачі у справі - юридичні особи. Викладене свідчить про те, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. ВПВС вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили предметну та суб`єктну юрисдикцію спору, помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства).
84152991 – 27.03.19 – про визнання зобов`язань припиненими, зобов`язання зняти заборону відчуження земельної ділянки, повернути оригінал правовстановлюючого документа та про відшкодування моральної шкоди, юрисдикція ЦПК (позивач у цій справі не є вкладником банку і звернувся до суду з вимогами про визнання зобов`язань припиненими, зобов`язання зняти заборону відчуження земельної ділянки, повернути оригінал правовстановлюючого документа та про відшкодування моральної шкоди. У цих правовідносинах, як і у правовідносинах з включення вимог вкладника до реєстру акцептованих вимог кредиторів і про стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують гарантовану державою граничну суму відшкодування).
84153024 – 27.03.19 – про відшкодування шкоди, юрисдикція ГПК частково (Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано вважав у касаційній скарзі, що з огляду на обставини цієї справи спір позивача з ПрАТ «СК «УНІКА» треба розглядати за правилами господарського судочинства, провадження у справі в частині позовних вимог до ПрАТ «СК «УНІКА» необхідно закрити. Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо встановлення рівнозначної вини учасників ДТП у рішенні Господарського суду м. Києва від 19 листопада 2014 року у справі № 910/20151/14. . З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки стягнута судом першої інстанції сума охоплюється лімітом відповідальності ПрАТ «СК «УНІКА», суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову до ОСОБА_1).
84152986 – 07.08.19 – про визнання бездіяльності протиправною, незаконною та неправомірною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, юрисдикція ЦПК (Оскільки не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства (стаття 20 ЦПК України), Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про неможливість спільного розгляду вимоги про визнання незаконною бездіяльності прокуратури під час досудового розслідування у кримінальному провадженні з вирішенням за правилами цивільного судочинства вимог про відшкодування державою Україною моральної шкоди та закриття провадження у справі в цій частині. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає необхідним скасувати постанову Апеляційного суду Донецької області від 28 листопада 2018 року та залишити в силі ухвалу Краматорського міськрайонного суду Донецької області від 12 жовтня 2018 року. Також не може залишатися в силі й підлягає скасуванню ухвала Краматорського міського суду Донецької області від 09 січня 2019 року з огляду на те, що у цій справі спір стосується правомірності дій прокурора під час розгляду скарги позивача на бездіяльність керівника Краматорської місцевої прокуратури, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному проваджені, у якому позивач є стороною, тому зазначений спір не є адміністративним і має вирішуватися судами за правилами КПК України).
84344063 – 11.09.19 – про визнання протоколів і рішення незаконними та їх скасування, відшкодування майнової та моральної шкоди, юрисдикція ЦПК (Ураховуючи викладене, зазначений спір не є трудовим, проте відповідно до суб`єктного складу його сторін та характеру спірних правовідносин підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. З урахуванням наведеного та меж перегляду справи судом касаційної інстанції оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як така, що прийнята з дотриманням правил предметної та суб`єктної юрисдикції, а касаційна скарга, подана адвокатом Сіржантом Ю. В., як представником ППО ВОСТ ВАТ «Одеський завод «Центролит» та ОСОБА_1 , -залишенню без задоволення).
84375725 – 18.09.19 – про відшкодування майнової та моральної шкоди, юрисдикція ГПК (ФГ «Бурка В. В.» заявило вимогу до Генеральної прокуратури України лише про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної діями суб`єкта владних повноважень, така вимога не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадає під дію статті 4 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду).
84375727 – 18.09.19 – про відшкодування банківського вкладу за деліктним зобов`язанням, юрисдикція КАС (ВПВС погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим, належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
84573763 – 11.09.19 – про відшкодування шкоди, юрисдикція ГПК (Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки Фонд на час ліквідації банку здійснює управління та розпорядження його майном, що за своєю суттю властиво для власника юридичної особи, спір між Фондом і посадовими особами банку про відшкодування заподіяної третій особі шкоди має розглядатися за правилами господарського судочинства. Окрім того, предметом перевірки національними судами у цій справі є акти (рішення) органів управління банку та їх посадових і службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, а також господарські операції банку, що відповідає завданню саме господарського судочинства).
85443571 – 23.10.19 – про відшкодування шкоди, юрисдикція ГПК (ФГ «Бурки Віталія Володимировича» заявило вимогу до держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної діями суб`єкта владних повноважень. Така вимога не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір та за своїм суб`єктним складом підпадає під дію статей 1, 2 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі), тому зазначений спір підвідомчий господарському суду).
85743697 – 08.11.19 – про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, юрисдикція ГПК (Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що ФГ «Бурка В.В.» заявило вимогу до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, такі вимоги не об`єднані з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію ст. 4 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду).
85743706 – 08.11.19 – про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, юрисдикція ГПК (За таких обставин Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до компетенції господарських судів України).
86071597 – 20.11.19 – про відшкодування шкоди, грошових коштів та витрат, юрисдикція ЦПК (Позовні вимоги у цій справі до фізичної особи, винної у настанні страхового випадку, і страховика-юридичної особи є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання їхніх зобов`язань з відшкодування шкоди, завданої потерпілій особі-позивачу. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Таким чином, закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог позивача до страховика - ПрАТ «ЄСС», суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що цей спір повинен бути віднесений до компетенції адміністративних або господарських судів. А отже цей спір повинен бути розглянутий за правилами цивільного судочинства).
86206226 – 13.11.19 – про поновлення порушеного права, стягнення матеріальної та моральної шкоди, юрисдикція ЦПК (вимоги про відшкодування шкоди слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними діями суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). помилковими висновки судів першої й апеляційної інстанцій щодо належності спору до юрисдикції адміністративного суду та погоджується з доводами касаційної скарги про те, що спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства (близьких за змістом висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 5 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц і від 26 червня 2019 року у справі № 263/5125/18).
86310215 – 04.09.19 – про відшкодування шкоди, юрисдикція ЦПК (Задовольнивши позов, суди неправильно застосували відповідні приписи Закону, КЦЗ України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не визначилися із заявленими підставами позову та їх зв`язком із його предметом, не встановили, які обов`язки за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції держава порушила, а також, чи обґрунтованим з огляду на ці порушення є розмір позовних вимог).
86401141 – 20.11.19 – про відшкодування моральної шкоди, юрисдикція ЦПК (ВПВС вважає, що відсутні правові підстави для запропонованого колегією суддів Касаційного цивільного суду відступлення від цього висновку, оскільки останній базується на основоположних нормах цивільного законодавства про те, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, а отже відсутні правові підстави для визнання належним відповідачем у даній справі ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», оскільки право на відшкодування завданої умовами виробництва моральної шкоди, яка спричинила втрату професійної працездатності ОСОБА_1 , виникло у останнього у 2004 році. Таким чином, у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» належить відмовити).
86402010 – 11.12.19 – про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди, юрисдикція ЦПК (за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19). Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. ВПВС зробила висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону № 1961-IV, загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду погоджується з указаними висновками, викладеними в її постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), та не вбачає підстав для відступлення від них).
спори про відшкодування шкоди за невиконання судових рішень
82420748 – 05.06.19 – про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, юрисдикція ЦПК (Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України», заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду її позову за правилами адміністративного судочинства. За таких обставин ухвала Апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2017 року про закриття провадження у справі в частині вирішення позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу потерпілому під час розгляду кримінальної справи у розмірі 14 500,00 грн обґрунтована тим, що спір не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, поставила під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний спосіб юридичного захисту. Тому ВПВС вважає, що непослідовність національного суду створила позивачу перешкоди в реалізації права на судовий захист і з огляду на наведене дійшла висновку, що ця справа має бути розглянута за правилами цивільного судочинства).
79472794 - 23.01.19 визнання недійсним висновку офіцера поліції про скоєння замаху на викрадення майна (порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, встановлюється статтею 303 КПК України, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства).
79699162 - 30.01.19 визнання незаконними дій і бездіяльності органів поліції та прокуратури - КПК, юрисдикція (У цивільному процесі позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі; частина друга статті 48 ЦПК України у редакції, чинній на час закриття провадження у справі). Отже, і в ухвалі Краматорського міського суду Донецької області від 20 лютого 2018 року, і в постанові Апеляційного суду Донецької області від 18 червня 2018 року, які оскаржені у касаційному порядку, суди правильно вказали одним з відповідачів саме ГУНП в Донецькій області як юридичну особу, зазначену відповідачем у позовній заяві, поданій 23 грудня 2016 року. Доводи позивача про ухвалення оскаржених судових рішень до відповідача, який не брав участі у справі, є необґрунтованими. Згадки про Краматорський ВП ГУНП в Донецькій області як відповідача в інших процесуальних документах не можуть бути підставою для скасування правильних по суті і законних рішень, які позивач оскаржив до Верховного Суду (частина друга статті 410 ЦПК України)).
80522374 - 27.02.19 відшкодування майнової шкоди, відповідач ЮО, юрисдикція КАС (сторонами спору є ТзОВ і Прокуратура, ГУНП та ДКС України. Отже, оскільки позивач визначив відповідачами органи державної влади, які є юридичними особами, за суб'єктним критерієм згідно з частиною першою статті 4 ГПК України спір належить до юрисдикції господарського суду (близького за змістом висновку ВПВС дійшла у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц). З огляду на викладене ВПВС вважає необґрунтованими заперечення позивача щодо юрисдикції господарського суду та погоджується з висновком судів першої й апеляційної інстанцій про те, що ця справа має розглядатися за правилами господарського судочинства).
80854817 – 13.03.2019 - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадової особи органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, юрисдикція ЦПК (ВПВС переконана, що використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України).
80854779 – 13.03.19 - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих незаконною бездіяльністю посадової особи органу прокуратури, юрисдикція ЦПК (З огляду на встановлені вище істотні порушення норм процесуального права ВПВС вважає, що касаційна скарга є частково обґрунтованою. Тому ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року слід скасувати, а скаргу ГО «ДНПГО» залишити без розгляду).
80854759 – 20.03.19 - про визнання протиправною та скасування постанови, відшкодування шкоди, юрисдикція ЦПК, (Із аналізу статті 12 Закону № 266/94-ВР убачається, що саме суд, який ухвалив виправдувальний вирок, визначає розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив унаслідок незаконних дій та які підлягають стягненню на його користь, і таке судове рішення може бути оскаржене до суду вищої інстанції відповідно до положень цивільного процесуального законодавства).
80854810 – 20.03.19 - про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, юрисдикція ЦПК, (Суди правильно встановили, що за захистом свого порушеного права ОСОБА_3 звернувся у порядку цивільного судочинства до Луцького міськрайонного суду Волинської області, який ухвалив виправдувальний вирок щодо нього, із позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, та обґрунтовано розглянули спір у порядку цивільного судочинства. За таких обставин доводи касаційної скарги, що цей спір повинен розглядатися в порядку кримінального судочинства, не підтверджені нормами чинного законодавства, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі).
80854809 – 27.02.19 – про визнання дій протиправними, відшкодування матеріальних і моральних збитків, юрисдикція КАС, (відповідачем у справі визначена Держава Україна, від імені якої у спірних правовідносинах, на думку позивача, діє Адміністрація Держприкордонслужби, яка відповідальна, за твердженням позивача, за дії посадових осіб Держприкордонслужби як суб’єктів владних повноважень під час виконання ними публічно-владних управлінських функцій з проведення паспортного контролю. ВПВС погоджується з висновком апеляційного суду про те, що позовна вимога про визнання протиправними дій щодо позивача, за які, на думку позивача, відповідальна Держава Україна, має розглядатися за правилами адміністративного судочинства).
81047497 – 27.03.19 – про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, юрисдикція ЦПК (Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов спрямований на захист майнового права позивача і зазначена категорія справ відноситься до спорів щодо права на предмет застави, тобто про право цивільне, що свідчить про приватноправовий характер спірних відносин і спростовує доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про належність спору до юрисдикції адміністративного суду. ВПВС вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. У матеріалах справи знаходяться копії постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2017 року, з яких убачається, що ТОВ «Порше Мобіліті» зверталося у порядку адміністративного судочинства із такими самими, що й у справі, що розглядається, вимогами (про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії) до приватного нотаріуса, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5. Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 25 травня 2017 року скасував постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року і закрив провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а повинен вирішуватися у порядку цивільного судочинства. Отже, розглянувши у порядку цивільного судочинства позов ТОВ «Порше Мобіліті» по суті заявлених вимог, суди першої й апеляційної інстанцій не порушили правил предметної та суб'єктної юрисдикції).
81139265 – 27.03.19 - про відшкодування майнової шкоди (позов поданий до судді), (На спірні правовідносини в частині позовних вимог до судді Придніпровського районного суду м. Черкас ОСОБА_4. не поширюється юрисдикція судів з розгляду заявлених позивачем вимог, оскільки ні суддя як посадова особа, що здійснює правосуддя, ні суд як орган, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою стороною, котра бере участь у цивільній справі, за винятком випадків, коли суддя виступає як представник цієї установи, а не орган, що здійснює правосуддя. Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Аналогічну позицію висловлено у пункті 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється насамперед за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до ЄСПЛ. За таких обставин належним відповідачем у цих спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, зробив обґрунтований висновок про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали), оскільки така позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права).
81203025 – 03.04.19 – про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням органу влади, юрисдикція ЦПК (ОСОБА_3 саме як фізична особа, а не арбітражний керуючий звернувся до суду за захистом своїх цивільних прав. При цьому зазначав, що наказ МЮ України, яким припинено дію свідоцтва, на його думку, порушив право на отримання ним заробітної плати від здійснення діяльності арбітражного керуючого, чим йому завдано моральної шкоди. Тобто такі позовні вимоги не підвідомчі господарському суду в силу положень статті 12 ГПК України. Відповідно до частин першої та третьої статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду та розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. З огляду на суб'єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин ВПВС вважає, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
81552802 – 22.04.19- відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, юрисдикція КПК (Тобто кримінальний процесуальний закон визначає спеціальний порядок розгляду скарг, які позивачка заявила за правилами цивільного судочинства. Проте суди на вищевказані вимоги закону не звернули увагу та помилково вирішили позовні вимоги щодо визнання незаконними дій органів досудового розслідування в порядку цивільного судочинства. Вимоги про визнання незаконними дій органів досудового розслідування у кримінальних провадженнях має вирішуватися за правилами КПК України).
81552758 – 22.04.19 - про зобов'язання вчинити дії, юрисдикція КАС (Більше того, звертаючись до суду з позовом про знесення об'єкта самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб'єкт владних повноважень діє з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не для захисту своїх приватних прав та інтересів. Таким чином, ВПВС вважає, що спори, які виникають за участю суб'єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими).
82316155 – 29.05.19 – про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, юрисдикція ЦПК (Суди правильно встановили, що за захистом свого порушеного права ОСОБА_1 звернувся у порядку цивільного судочинства із позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, та обґрунтовано розглянули спір у порядку цивільного судочинства).
82308690 – 05.06.19 – про відшкодування моральної шкоди, юрисдикція ГПК (ФГ «Бурка В. В.» заявило вимогу до Прокуратури Львівської області та держави України в особі Державної казначейської служби України лише про відшкодування моральної шкоди, заподіяної діями суб`єкта владних повноважень, така вимога не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадає під дію статті 4 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду).
82424005 – 05.06.19 – про визнання дій неправомірними, відшкодування майнової та моральної шкоди, юрисдикція ЦПК (апеляційний суд помилково вважав спір про відшкодування шкоди, який виник між сторонами у справі, публічно-правовим і таким, що підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Вирішення зазначеного спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, виходить за межі їхньої компетенції, оскільки підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Указане стосується також позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_13 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, яка не є стороною виконавчого провадження, і може захистити свої права в обраний нею спосіб лише в порядку цивільного судочинства).
82885634 – 29.05.19 – про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням суду, юрисдикція КАС (За правилами цивільного судочинства можуть стягуватися судові витрати, які сторона понесла у зв`язку з розглядом її цивільної справи (пункт 27 постанови ВПВС від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц). 19. Суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, не належить до числа суб`єктів, з бюджетних асигнувань якого сторона цієї справи може за її позовом у цивільній справі стягнути судові витрати, зокрема судовий збір, як відшкодування шкоди навіть у випадку скасування рішення зазначеного суду в адміністративній справі судом вищої інстанції).
80854810 – 20.03.19 – відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, юрисдикція ЦПК (Суди правильно встановили, що за захистом свого порушеного права ОСОБА_3 звернувся у порядку цивільного судочинства до Луцького міськрайонного суду Волинської області, який ухвалив виправдувальний вирок щодо нього, із позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, та обґрунтовано розглянули спір у порядку цивільного судочинства).
85467867 – 21.08.19 – про відшкодування шкоди, завданої внаслідок бездіяльності суду, не розглядається в суді (Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можна усунути лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя. Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги про те, що цей спір не можна розглядати за правилами адміністративного та кримінального судочинства, і звертає увагу на те, що приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати, передбачає аналогічний припис), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 205 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України у редакції, чинній з вказаної дати) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17).
завданої майну фізичних або юридичних осіб
79956667 – 13.02.19 відшкодування військовослужбовцем матеріальної шкоди Державі в особі військової частини, юрисдикція КАС (спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби. Аналогічні висновки зроблені ВПВС у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 11-892апп18 та від 12 грудня 2018 року в справі № 14-481цс18 і підстав для відступу від вказаної правової позиції не вбачається. Із урахуванням викладеного, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно закрив провадження у справі та роз'яснив позивачу його право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства).
80783496 – 13.03.19 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі (Суди першої й апеляційної інстанцій зробили висновок, що спір виник у результаті невиконання відповідачем цивільно-правової угоди, внаслідок чого у нього виникло зобов'язання відшкодувати вартість навчання, тому вирішення цього спору належить до компетенції цивільного суду. З таким висновком ВПВС не погоджується, оскільки спори, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат, відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства).
81573962 – 10.04.19 – відшкодування шкоди,пов’язаної із навчанням, КАСУ (22 січня 2016 року наказом начальника Національної академії (по особовому складу) № 9-КС розірвано контракт про проходження військової служби старшим солдатом ОСОБА_4, відраховано старшого солдата ОСОБА_4 з числа курсантів та звільнено з військової служби (тобто публічної служби) ЗСУ в запас. Оскільки спори щодо проходження публічної служби від моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства).
82095809 – 15.05.19 – стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, юрисдикція ГПК (З урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Хмельницькою міською радою та ОСОБА_1 саме як суб`єктом господарювання і цей спір пов`язаний зі здійсненням останньою підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці. ВПВС вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили предметну юрисдикцію спору, помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За таких обставин ВПВС вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України).
82316151 – 29.05.19 – про відшкодування майнової шкоди, юрисдикція ЦПК (Із змісту позовних вимог убачається, що позов Університету стосується відшкодування завданої ОСОБА_1 майнової шкоди у вигляді вартості навчання за рахунок державного бюджету, не є адміністративним, оскільки Університет не має встановлених нормами КАС України ознак суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, а підтвердження, що зарахування відповідачки та проходження нею аспірантури за спеціальністю «Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)» пов`язані з реалізацією позивачкою повноважень, пов`язаних з прийняттям, проходженням чи звільненням з публічної служби, матеріали справи не містять. Отже, вимоги позивача пов`язані із захистом суб`єктивного майнового права та мають характер приватноправових відносин, які виникли між сторонами у справі як рівноправними учасниками у зобов`язанні. Крім того, цей спір не може бути вирішено в порядку адміністративного судочинства, оскільки адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) факт дотримання/порушення сторонами умов договору, а також застосовувати передбачені цим договором або законом наслідки в разі встановлення, зокрема й обставин порушення зобов`язання, якщо ці питання не пов`язані із дослідженням та встановленням правомірності дій, рішень чи бездіяльності органу владних повноважень чи службовця або посадовця як сторони спору. ВПВС зазначає, що в даному випадку висновки щодо юрисдикції суду, який вирішує питання про стягнення вартості витрат на навчання не є аналогічними, зробленим у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), від 13 березня 2019 року у справі № 723/18/17 (провадження № 14-563цс18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 705/1664/17 (провадження № 14-31цс19), оскільки відсутній спір з приводу прийняття на публічну службу, її проходження і звільнення з публічної служби та спеціальний суб`єкт проходження публічної служби (курсант військового навчального закладу, службовець органів внутрішніх справ, тощо). Таким чином, вимоги про відшкодування вартості навчання за підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення за своїм змістом, а також суб`єктним складом є цивільними, стосуються приватноправових відносин і згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
84274447 – 04.09.19 – про відшкодування витрат за навчання, юрисдикція КАС (Суд апеляційної інстанції, закривши провадження у справі, правильно вважав, що на курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України поширюються права та обов’язки, гарантії правового і соціального захисту, а також відповідальність працівників міліції, а тому служба відповідача є публічною, у зв’язку із чим справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини виникли за участю суб’єкта владних повноважень, а отже, спори між учасниками цих правовідносин є публічно-правовими та їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів. ВПВС погоджується, оскільки спори, що пов’язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов’язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства).
79834958 - 06.02.19 визнання права власності в порядку спадкування за законом, відносини до 01.01.2004 р., юрисдикція ЦПК (Позивач обґрунтовував вимогу про скасування рішення ОМС наявністю в нього існуючого речового права на житловий будинок. Оскільки ОМС прийняв рішення про видачу третій особі свідоцтва про право власності на будинок, співвласником якого вважає себе позивач, то у цьому випадку обраний ОСОБА_4 спосіб захисту спрямований на відновлення його порушеного приватного (речового) права. І саме від встановлення обставин, з якими позивач пов'язує виникнення в нього речового права на спірний будинок, залежить правильне вирішення спору. Виходячи з наведених норм, можна зробити висновок, що здійснення захисту такого цивільного права, як і встановлення його існування, не віднесено до компетенції адміністративного суду. З огляду на зазначене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшли обґрунтованого висновку про те, що право власності ОСОБА_4 на частку у спадковому майні підлягає захисту шляхом задоволення його позовних вимог щодо прийнятої ним у порядку спадкування за законом 1/6 частини будинку. Щодо позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачкою, слід зазначити таке. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року). Оскільки позивач обґрунтовував позов тим, що про порушення свого права йому стало відомо у 2015 році із заяви про виселення, доказів іншого початку перебігу позовної давності відповідач не надав і суд не встановив, то висновок суду про те, що ОСОБА_4 не пропустив позовної давності, є обґрунтованим.
80522364 - 27.02.19 спір не є корпоративним, спадкоємці не набули статусу учасників ТОВ, юрисдикція ЦПК (спір не є спором між учасниками (засновниками) ТОВ «Таурус 8» або між цим товариством та його учасником (засновником) щодо створення, діяльності, управління або припинення діяльності цієї юридичної особи. За таких обставин апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у силу факту прийняття ними спадщини вважаються учасниками товариства, а тому цей спір є корпоративним і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
ВПВС дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції передчасно закрив провадження в цій справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
80854709 – 27.03.19 – про стягнення успадкованої суми неотриманих спадкодавцем пенсійних виплат, юрисдикція ЦПК, (У цій справі предметом позову є майнова вимога позивачки визнати за нею в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
86105173 – 20.11.19 – про визнання права довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку, юрисдикція ЦПК (Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України N 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею. дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним. Велика Палата Верховного Суду вважає, що вищевказані позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами взаємопов`язані між собою, а тому спільний розгляд вказаних вимог в межах однієї справи одним судом необхідний для забезпечення всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доводів сторін, а також гарантує ефективний захист прав та інтересів скаржника із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин).
79250505 - 16.01.19 стягнення невиплаченої пенсії, КАС (Статтею 267 КАСУ (у редакції, яка була чинною на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Отже, зазначеною нормою врегульовано вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, у тому числі щодо стягнення коштів. У зв'язку з наведеним суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин статтю 1166 ЦК України, повторно стягнувши з відповідача суму нарахованої, але не виплаченої пенсії).
79957363 - 13.02.19 соціальний захист потерпілих від Чорнобильської катастрофи, відступлення від ПВ (спір про цив.право, хоча в спорі й бере участь суб'єкт публ.вл. повнов.), юрисдикція КАС (ВПВС вважає, що спір стосовно виплати компенсації та допомоги, передбаченої статтею 48 Закону № 796-XII, яку виплачують органи державної влади у встановленому Законом порядку, є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин, за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. ВПВС вважає за необхідне відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного, зокрема у постановах від 05, 10, 12 липня, 16 серпня 2017 року у справах № 6-1094цс17, № 6-1113цс17, № 6-1096цс17, № 6-782цс17 відповідно, про те, що з огляду на положення статей 1 та 15 ЦПК України, статті 2 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом права не публічного, а цивільного, зокрема права на відшкодування завданої шкоди. У такому випадку це спір про цивільне право, хоч в спорі й бере участь суб'єкт публічного права. ВПВС вважає, що спір про відшкодування шкоди, передбаченої статтею 48 Закону № 796-XII, є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин, за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, предметом якого є соціальні виплати, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства з огляду на вказані вище мотиви. Такий висновок підтверджують висновки судів попередніх інстанцій щодо юрисдикційності вказаного спору).
80555836 - 13.03.19 довідка щодо грошового забезпечення посадової особи публічної служби, необхідної для отримання пенсії, юрисдикція КАС (ОСОБА_3 фактично звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача як суб'єкта владних повноважень видати йому довідку стосовно грошового забезпечення його як посадової особи публічної служби, яка йому необхідна для отримання пенсії. Отже, в позові йдеться про спір, що виник з публічно-правових відносин, і його вирішення відноситься до компетенції адміністративних судів).
80783487 – 13.03.19 – зобов’язати Департамент визнати за наявними документами факт настання інвалідності по зору з дитинства та змінити йому причину інвалідності на «особу з інвалідністю з дитинства» з метою отримання соціальної допомоги, юрисдикція КАС (З огляду на вказане спір про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених Полтавським ОЦ МСЕК, є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що предметом спору по суті є оскарження рішення органу МСЕК, на чому наполягає сам позивач, з дотриманням вимог процесуального закону зробив правильний висновок про неможливість розгляду спору в порядку цивільного судочинства).
81877470 – 03.04.19 – про стягнення боргу, юрисдикція КАС (Предметом спору у цій справі є недоотримана позивачкою сума пенсії, яка нараховується й виплачується у встановленому законом порядку. Відповідачем у справі є орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, УПФУ, який здійснює нарахування і виплату пенсії позивачці. Тобто між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу утримання з пенсії, тобто спір щодо розміру виплачуваної пенсії. ВПВС вважає, що спір стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин, за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства).
82218112 – 10.04.19 – про стягнення боргу, юрисдикція ЦПК (ВПВС доходить висновку, що такі вимоги мали розглядатися спільно за правилами цивільного судочинства. Тому доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а висновки судів першої й апеляційної інстанцій щодо юрисдикції суду - правильними (аналогічні висновки висловлені ВПВС, зокрема, в її постановах від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 545/1014/15-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 534/1898/14-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11, від 5 грудня 2018 року у справі № 524/4996/13-ц). ВПВС вважає, що оскільки суди першої й апеляційної інстанцій не дослідили умови кредитного договору щодо порядку реалізації позивачем права на дострокове повернення кредиту, а також вимогу від 10 липня 2013 року № 122-11/50847 на предмет її вручення поручителеві, це унеможливило повне, всебічне й об`єктивне встановлення обставин справи. Позичальник у касаційній скарзі також вказує на те, що суди не дослідили зроблений позивачем розрахунок заборгованості. ВПВС з цим погоджується. Суди першої й апеляційної інстанцій задовольнили вимогу позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 140 894,21 грн. Але не звернули увагу на те, що позивач додав до заяви про зміну предмета позову від 20 березня 2015 року (т. 1, а. с. 141-143) розрахунок, в якому зазначив станом на час звернення до суду іншу суму заборгованості за кредитним договором. Тому необґрунтованим є стягнення судом 140 894,21 грн заборгованості без дослідження зазначеного розрахунку).
82997473 – 26.06.19 – про стягнення невиплачених коштів, юрисдикція ЦПК (Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позов подано з метою захисту спадкових прав позивача, оскільки предметом заявлених позовних вимог є стягнення нарахованого, але не отриманого спадкодавицею позивача за життя підвищення до пенсії і додаткової пенсії, а також щорічної грошової допомоги, тобто виплат, які є спадковою масою і не стосуються порядку нарахування соціальних виплат. Тобто вимоги є майновими (стягнення грошових коштів), а правовідносини між сторонами - цивільними. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
82885816 – 03.07.19 – про стягнення боргу, ЦПК (Позовні вимоги у цій справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд вплине, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин. Отже, цей спір слід в цілому розглядати за правилами цивільного судочинства. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції помилково закрив провадження у цій справі в частині вимоги до юридичної особи-поручителя, суди першої й апеляційної інстанцій не перевірили розрахунок заборгованості (т. 1, а. с. 49-50) та не надали оцінку доводам позивача щодо права на стягнення в іноземній валюті заборгованості за кредитом і заборгованості за процентами, касаційна скарга є частково обґрунтованою).
82308693 – 05.06.19 – про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, юрисдикція ЦПК (Відповідно до частин першої та третьої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Оскільки за своїм характером спори щодо захисту честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди є цивільно-правовими, ЦПК України не визначає обмежень щодо розгляду таких спорів між фізичною і юридичними особами в порядку цивільного судочинства. Натомість ГПК України обмежує компетенцію судів господарської юрисдикції справами у спорах про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди сторонами яких є юридичні особи та/або фізичні особи - підприємці, самозайняті особи. З огляду на предмет позову, суб`єктний склад спору та характер спірних правовідносин ВПВС вважає, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу, а встановлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження).
до засобів масової інформації
84153041, 84153040, 84153007 – 07.08.19 – про визнання бездіяльності незаконною, визнання інформації недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію, юрисдикція ЦПК (висновку, що справи про захист ділової репутації слід розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком справ між юридичними особами й іншими суб`єктами підприємницької діяльності у зв`язку зі здійсненням ними господарської діяльності, які належать до юрисдикції господарського суду (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 750/2052/16-ц). Участь у таких справах позивачем або відповідачем фізичної особи, яка не є підприємцем, виключає юрисдикцію господарського суду. У позовній заяві позивач визначив відповідачами, зокрема, фізичну особу як автора статті, в якій, на думку позивача, подана недостовірна інформація, та редакцію газети, на вебсторінці якої, за твердженням позивача, ця стаття опублікована. Оскільки, окрім юридичної особи, що, на думку позивача, поширила недостовірну інформацію на належному їй вебсайті, одним із відповідачів є фізична особа як автор публікації, який не є підприємцем, Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги про те, що цю справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
79834929 - 30.01.19 стягнення надміру виплаченої державної субсидії (Спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_3 права власності на бюджетні кошти у вигляді субсидії, наданої йому УПСЗН у розмірі 3 745,52 грн, та стягнення з відповідача згаданої суми як набутої без достатньої правової підстави, то цей спір має приватноправовий, а не публічно-правовий характер.
Аналогічну правову позицію висловлено ВПВС у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 370/108/17 (провадження № 11-196апп18).
82703520 – 12.06.19 – про зобов`язання вчинити дії з продовження субсидій, відшкодування майнової та моральної шкоди, юрисдикція КАС (Отже, предметом спору є зобов`язання відповідача, який діє як суб`єкт владних повноважень, вчинити дії з продовження надання позивачу субсидій, які призначаються у встановленому законом порядку. Відповідачем у справі є орган державної влади- суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства. Тобто між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, тому цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів. За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про закриття провадження у справі, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Підстав для висновків, що суд порушив правила предметної чи суб`єктної юрисдикції, ВПВС не вбачає).
84788658 – 02.10.19 – про визнання недійсним та скасування рішення установчих зборів та запису проведення державної реєстрації об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, юрисдикція ГПК (Ураховуючи те, що позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту його права як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на його думку, створенням юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства).
79834965 - 30.01.19 вселення, виселення, заборона відчуження – ЦПК (ВПВС не вбачає правових підстав для закриття провадження у справі за пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) у частині позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених між господарським товариством та фізичною особою, договорів дарування та купівлі-продажу нерухомого майна, укладених між двома фізичними особами недійсними, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, виселення та вселення до цього майна та зняття заборони на його відчуження, які за своєю природою, предметом і суб'єктним складом є цивільними, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства).
80854763 – 20.03.19 – про відшкодування збитків, в зв’язку із здійснено реконструкцію (перепланування) нежитлових приміщень, юрисдикція ГПК (Позивачка просила суд стягнути з відповідачів завдані збитки у розмірі 24 284,00 грн, зазначаючи себе як фізичну особу, а не фізичну особу - підприємця. Разом з тим характер правовідносин, що виникли, стосуються прав та інтересів позивачки саме як учасника господарських відносин - фізичної особи - підприємця, у якості якого вона є і власником нежитлових приміщень, що мали бути передані в оренду. Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 04 вересня 2017 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до ГУ ДКС України у Харківській області, Департаменту реєстрації Харківської міської ради про стягнення коштів стягнуто з держави на користь ОСОБА_3 завдані збитки у розмірі сплаченого штрафу в сумі 24 284,00 грн (т. 2, а. с. 187?196). Тобто після відкриття провадження у цивільній справі ОСОБА_3 звернулася у спірних правовідносинах з аналогічними вимогами до господарського суду, який і розглянув спір по суті. Оскільки юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, апеляційний суд правильно визначив, що позов ОСОБА_3 в цьому випадку заявлений фізичною особою-підприємцем, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства).
79250496 - 16.01.19 зобов'язання здійснити перерахунок за житлово-комунальні послуги (Суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, помилково вважав, що оскільки в момент нарахування плати за житлово-комунальні послуги тарифи були чинними, незважаючи на те, що в подальшому їх було скасовано, позивач не має права на здійснення перерахунку нарахованих йому платежів. За таких обставин ухвалені у справі судові рішення першої, апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню відповідно до статті 3604 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення із заявою про перегляд судових рішень).
84788870 – 02.10.19 – про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, юрисдикція ГПК (У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 у приміщенні № 25 у будинку АДРЕСА_1 здійснює підприємницьку діяльність. Факт здійснення відповідачем підприємницької діяльності у вказаному приміщенні доведенню позивачем не підлягає, оскільки у запереченнях на позов ОСОБА_1 визнала цей факт. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що з урахуванням встановлених у справі обставин та визнанням відповідачем факту здійснення господарської діяльності у вказаному приміщенні, спір належить розглядати в порядку господарського судочинства).
85412890 – 09.10.19 – про визнання неправомірними та скасування рішень про встановлення об`єму спожитого газу, зобов`язання здійснити перерахунок об`ємів природного газу, встановити квартирний прилад обліку газу та надати доступ до показань будинкового приладу обліку та розрахунків за спожитий газ, юрисдикція ЦПК (ПАТ «Кременчукгаз» не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України. При цьому, спірні правовідносин між сторонами виникли з приводу реалізації договірних відносин щодо отримання та оплати позивачем природного газу, що виключає публічно-правові відносини у цьому випадку. Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Кременчукгаз» не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки за характером правовідносин і з урахуванням суб`єктивного складу сторін цей спір не є публічно-правовим).
84274448 – 04.09.19 – про визнання права на отримання кадастрових номерів та приватизацію земельних ділянок, зобов'язання затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі та передати земельні ділянки у приватну власність, юрисдикція ЦПК (Зі змісту позовної заяви та встановлених судами обставин справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо речового права на земельну ділянку, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
Землі сільськогосподарського призначення
80854814 – 13.03.19 - про визнання незаконними та скасування розпоряджень і наказів, визнання недійсними договорів оренди, юрисдикція ГПК, (ВПВС вважає за необхідне судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, провадження у справі закрити, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має бути розглянутий за правилами господарського судочинства).
Землі житлової та громадської забудови
Землі природно-заповідного фонду та ін. природоохор. призначення
Землі оздоровчого призначення
Землі рекреаційного призначення
Землі історико-культурного призначення
Землі лісогосподарського призначення
79413165 - 23.01.19 визнання протиправної відмови у наданні погодження на вилучення земельної ділянки, ЦПК (у спірних правовідносинах ДП «Черкаське лісове господарство» не є суб'єктом владних повноважень, оскільки ним не здійснюються публічно-владні чи управлінські функції на підставі законодавства, що виключає розгляд даної справи в порядку адміністративного судочинства).
Землі водного фонду
Способи захисту прав на земельні ділянки
79250497 - 16.01.19 усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, орендна плата, ЦПК (Суди установили, що з позовом до суду звернулася юридична особа про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування шкоди з фізичної особи ОСОБА_3 та юридичної особи 1 солідарно, посилаючись на те, що шкоду заподіяно їх взаємопов'язаними сукупними діями. Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти та об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення). Вирішення за правилами різних видів судочинства однорідних вимог до відповідачів не сприятиме зазначеному. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі в частині вимог до юридичної особи 1, дійшов помилкового висновку про те, що спір в цій частині належить до компетенції господарських судів.
79834969 - 06.02.19 спір щодо речових прав сторін на земельну ділянку, ЦПК (ВПВС дійшла висновку про те, що між сторонами існує спір щодо речових прав сторін на земельну ділянку, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
79957862 – 13.02.19 позов щодо порушення Міськрадою процедури розгляду клопотання позивача (учасник бойових дій та АТО) про виділення земельної ділянки, юрисдикція КАС (позов заявлено про порушення Міськрадою процедури розгляду клопотання позивача про виділення земельної ділянки в першочерговому порядку як учаснику бойових дій та учаснику АТО, відповідно до пункту 14 статті 12 Закону № 3551-XII. Доказів, що у ОСББ «Інструментальне-10» виникло право користування спірною земельною ділянкою матеріали справи не містять. Відсутні і докази на підтвердження забудови ОСББ «Інструментальне-10» спірної земельної ділянки та що земельна ділянка необхідна для обслуговування та користування житловим будинком. На припущеннях рішення суду ґрунтуватися не може.Тобто між учасниками справи речові, приватноправові відносини не виникли. Із урахуванням викладеного, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд правильно закрив провадження у справі та роз'яснив позивачу його право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства).
80783398 – 13.03.19 спір щодо визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації договорів оренди та суборенди земельних ділянок, ГПК (Прокуратура звернувся до суду в інтересах держави з цивільним позовом до фізичної особи про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації договорів оренди та суборенди земельних ділянок. У справі, яка розглядається, ФГ, якюридична особа зареєстроване в установленому законом порядку (20 березня 2015 року) після отримання відповідачкою прав на земельні ділянки, виділені для ведення фермерського господарства (27 лютого та 05 березня 2015 року), а тому спір підвідомчий господарському суду, оскільки користувачем та володільцем земельних ділянок є ФГ.)
80854756 – 20.03.19 - 6 про визнання протиправними дій, визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжними землекористувачами, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування рішень, юрисдикція ЦПК, (ВП ВС вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно розглянули спір у порядку цивільного судочинства, оскільки зверненняОСОБА_3 пов'язане із захистом права користування земельною ділянкою, яке перейшло до неї з переходом права власності на житловий будинок у порядку спадкування та на отримання у власність земельної ділянки певного розміру з визначеними межами. Обґрунтованим є висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для віднесення цієї справи до справ адміністративної юрисдикції).
80854813 – 27.03.19 - про визнання недійсними наказу та договору оренди земельної ділянки, зобов'язання вчинити дії, юрисдикція ЦПК (Спірна земельна ділянка площею 17,2167 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована на території Пищиківської сільської ради Сквирського району Київської області, надана в оренду ОСОБА_3 як громадянину України на підставі договору оренди землі від 23 жовтня 2015 року, укладеним між ним та ГУ Держгеокадастру. Із заявою про надання цієї земельної ділянки ОСОБА_3 звернувся як фізична особа з метою безкоштовного отримання земельної ділянки, а тому ототожнення фізичної особи та ФГ в цих правовідносинах є неправильним. ФГ на момент пред'явлення позову створене не було. З огляду на викладене й на суб'єктний склад сторін у цих правовідносинах спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження в цій справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
80854671 – 20.03.19 - про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, про повернення земельної ділянки (ВП ВС вважає за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року у справі № 459/2673/16 у подібних правовідносинах, оскільки у ньому міститься помилковий висновок, що наявність потенційного або реального конфлікту інтересів не тягне за собою автоматичної недійсності прийнятих рішень колегіального органу, а лише у визначених законом випадках може вплинути на втрату правомочності органу.
Рішення сільської ради прийняте з порушенням частини другої статті 35, статті 67 Закону № 1700-VII, статті 59-1 Закону № 280/97-ВР, є незаконним, оскільки прийняте в умовах реального конфлікту інтересів одного з депутатів, яка голосувала за прийняття такого рішення та бездіяльності інших депутатів відповідної ради, які як члени постійної комісії з врегулювання конфлікту інтересів не вчинили жодних дій для врегулювання такого конфлікту, що є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про задоволення позову. Корупція становить серйозну загрозу верховенству права, підриває основи демократії, нівелює соціальну справедливість, перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному виконанню державою своїх зобов'язань щодо поваги, захисту, сприяння та виконання прав людини, що знайшло своє відображення у Конвенції ООН проти корупції. У контексті вимог Конвенції ООН проти корупції частину першу статті 67 Закону № 1700-VII не можна розглядати окремо і без співставлення з вимогами статі 35 названого Закону щодо імперативної заборони, у тому числі і депутату місцевої ради, брати участь у прийнятті рішення органом у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Крім того, не лише депутат місцевої ради зобов'язаний запобігати конфлікту інтересів. Такий обов'язок прямо покладено на відповідну постійну комісію місцевої ради та на кожного депутата місцевої ради, який обізнаний з наявністю конфлікту інтересів у іншого депутата місцевої ради (статті 59-1 та 47 Закону № 280/97-ВР). Отже, для встановлення порушення процедури прийняття рішення, визначальним є сам факт участі депутата у голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом. Прийняте в умовах реального конфлікту інтересів у одного з депутатів рішення органу місцевого самоврядування компрометує, спаплюжує таке рішення, та, як наслідок, нівелює довіру суспільства до органів місцевого самоврядування в цілому. Особа, яка зверталася до органу місцевого самоврядування з відповідною заявою про набуття права чи визнання такого права, не позбавлений можливості звернутися до відповідного органу про розгляд такої заяви у встановленому законом порядку, оскільки порушення, допущене радою при прийнятті оскаржуваного рішення не є перешкодою для повторного розгляду вказаного питання із дотриманням вимог чинного законодавства).
79365503 – 16.01.19 - про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки, юрисдикція ГПК (ФГ є юридичними особами, на їхні земельні спори з прокурором, який діє в інтересах держави, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, поширюється юрисдикція господарських судів (близькі за змістом висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постановах ВПВ від 13.03.2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 року у справі № 317/2520/15-ц і від 22.08.2018 року у справі № 606/2032/16-ц). ВПВС вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_3, викладені у відзиві на касаційну скаргу, а висновки судів першої й апеляційної інстанцій - правильними.
82095816 – 15.05.19 – усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, юрисдикція КАС (Із наведених норм процесуальних законів можна зробити висновок, що здійснення захисту прав позивачки в обраний нею спосіб віднесено до компетенції адміністративного суду. Незважаючи на те, що позивачка сформулювала позовну вимогу як зобов`язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні права власності на належну їй земельну ділянку шляхом визнання недійсним указаного рішення Сільради, фактично суть вимоги зводиться до оскарження рішення Сільради - органу місцевого самоврядування, яким затверджено детальний план села. При цьому вказане рішення не є актом індивідуальної дії, який стосується конкретних прав чи обов`язків певної особи. Оспорюване рішення Сільради є нормативно-правовим актом, дія якого поширюється на необмежену кількість суб`єктів та застосовується багаторазово. Отже, суд першої інстанції правильно вважав спір публічно-правовим і таким, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому обґрунтовано закрив провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства).
82308673 – 15.05.19 – про усунення перешкод у користуванні орендованими земельними ділянками та відшкодування збитків, юрисдикція ЦПК (З урахуванням складу учасників справи, з огляду на суб`єктний склад та предмет спору, відсутні правові підстави для віднесення вказаної справи до категорії господарських спорів, оскільки справи за позовами ФОП (юридичних осіб) до фізичних осіб про відшкодування збитків розглядаються в порядку цивільного судочинства. Разом з тим, ні суд апеляційної інстанції, ні суд першої інстанції не встановили, чи є ОСОБА_5 тією особою, яка має відповідати за позовом, так як не перевірено його доводів щодо перебування спірних земельних ділянок в оренді СГК «Бабинський», яке їх обробляє, та тих обставин, що відповідач діяв як посадова особа - директор кооперативу, від імені вказаного кооперативу, а не самостійно як фізична особа, та чи пов`язані вказані дії з виконанням ОСОБА_5 як директором кооперативу, іншої діяльності від імені кооперативу).
84275097 – 11.09.19 – про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у власність держави, юрисдикція ЦПК (Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій були постановлені з порушенням норм процесуального права, без дотримання положень ст. 12, 81 ЦПК України, які регламентують, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень крім випадків, встановлених цим Кодексом, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а також було допущено неправильне застосування норм матеріального права в частині застосування до спірних правовідносин вищенаведених норм ЦК України, які регламентують підстави визнання правочину недійсним. З огляду на положення зазначених норм права, Велика Палата Верховного Суду приходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ця справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства).
84573553 – 26.06.19 – про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди і повернення земельної ділянки, юрисдикція ЦПК (Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах).
86105189 – 20.11.19 – про визнання недійсним рішення та усунення перешкод у користуванні землями загального користування, юрисдикція ЦПК (Аналіз зазначених обставин справи дає підстави Великій Палаті Верховного Суду вважати, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів. Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у цій справі мають вирішуватись в порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, а також захисту приватного інтересу позивача, який намагається захистити у суді своє приватне право мати під`їздну дорогу до житлового будинку).
Перехід права на земельну ділянку, порядок користування
80854662 – 20.03.19 - про припинення права користування земельною ділянкою, визнання права користування земельною ділянкою та визнання незаконною відмови в оформленні права землекористування, юрисдикція ЦПК, (Застосування ст. 377 ЦК, ст. ст. 120, 141 ЗК, визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування набутого нерухомого майна.
Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов'язки цих осіб)
80854677 – 20.03.19 - про визнання недійсним державного акта на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії, ст. 120 ЗК, ст. 377 ЦК, встановлення, погодження, відновлення меж, експертизи, юрисдикція (при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших. Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28 березня 2018 року прийнято постанову у справі № 681/1039/15-ц, у якій суд зазначив, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовлення землевпорядної документації є допоміжною).
82119881 – 24.04.19 – про визнання незаконною бездіяльність та визнання права на розміщення огорожі, юрисдикція КАС (Суди установили, що відповідач не виконує вимоги Галицької РА від 17 січня 2013 року щодо проведення демонтажу тимчасової огорожі у зв`язку з відсутністю відповідного дозволу Галицької РА на її встановлення. Оскільки ТОВ «Кіносвіт» добровільно не виконало вимоги позивача та не усунуло допущених порушень, позивач як суб`єкт владних повноважень на виконання управлінських функцій зі здійснення контролю у сфері містобудування звернувся до суду з позовом про зобов`язання відповідача вчинити дії з демонтування самочинно встановленої огорожі. З огляду на це відносини між сторонами є публічно-правовими, а тому спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства).
79365514 - 16.01.19 визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок (з моменту, коли ОСОБА_3створила фермерське господарство, у правовідносинах користування земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря, й обов'язки землекористувача земельними ділянками перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. Спір стосується земельних ділянок, наданих в оренду фермерському господарству, а не фізичній особі.
Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, на їхні земельні спори з прокурором, який діє в інтересах держави, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, поширюється юрисдикція господарських судів (близькі за змістом висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постановах ВПВС від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц і від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц).
79472889 - 23.01.19 згода на вилучення частини земельної ділянки є реалізацією майнових прав (справи у спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, якщо склад сторін спору відповідає вимогам статті 4 ЦПК України, мають розглядати суди загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства. Зважаючи на предмет і підстави поданого позову та характер спірних правовідносин, помилковими є висновки суду першої інстанції, з якими погодився й апеляційний суд, про відмову у відкритті провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а підвідомчий суду адміністративної юрисдикції, адже спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, а іншою - юридична особа приватного права, розглядаються в порядку цивільного судочинства)
79834940 - 30.01.19 передача земельних ділянок у власність, оспорювання правомірності набуття, ЦПК (Вимоги про витребування земельної ділянки також підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки набуття права користування земельною ділянкою у ТОВ виникло на підставі цивільно-правової угоди, стороною якої є фізична особа. Вказана вимога пов'язана спільним предметом - земельною ділянкою, який є предметом спору і з ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_3, та результат розгляду спору про витребування земельної ділянки прямо залежить від розгляду попередніх вимог.
Розгляд одних і тих же вимог та надання правової оцінки одним і тим же доказам у різних справах різних юрисдикцій протирічить завданню правосуддя щодо вирішення спору, а не спонукання сторони до ініціювання значної кількості судових проваджень для захисту певного права. При прийнятті суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне).
79988759 - 06.02.19 відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями ЮО, юрисдикція - ЦПК (Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Зі змісту позовних вимог убачається, що ОСОБА_3 звернувся за захистом своїх немайнових прав як єдиного власника і засновника ПМП. Зазначив, що рішення Тернопільської міської ради від 12 липня 2013 року № 6/35/72 та рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, прийняте на підставі договору оренди землі від 19 липня 2013 року, порушили права ПМП, чим йому було завдано моральну шкоду. Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. ЦПК України не передбачає обмежень щодо розгляду спору між фізичною і юридичною особами про відшкодування моральної шкоди в порядку цивільного судочинства. У ГПК України визначено право виключно юридичної особи звертатися до суду з подібними вимогами (пункт 14 частини першої статті 20 цього Кодексу). Разом з тим визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу (стаття 13 ЦПК України). Установлення обґрунтованості позову - це обов'язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (статті 89, 263, 264 ЦПК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВПВС від 28 листопада 2018 року у справі № 607/6092/18 (провадження № 14-483цс18). Таким чином, з огляду на суб'єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин ВПВС вважає, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Суди першої та апеляційної інстанцій зробили помилковий висновок про його належність до юрисдикції господарських судів України).
80112376 - 13.02.19 розірвання договору оренди земельної ділянки, спір між органом місцевого самоврядування та фермерським господарством, юрисдикція - ГПК (За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що спір у цій справі виник щодо земельних ділянок, наданих фермерському господарству в оренду. А спори юридичних осіб, зокрема ОДВ та ОМС, із ФГ мають розглядатися за правилами господарського судочинства).
80854811 – 20.03.19 - про визнання незаконними та скасування рішень органу державної влади, органу місцевого самоврядування та договору оренди, юрисдикція ГПК (З урахуванням вимог про визнання протиправним та скасування наказу та договору, укладеного ГУ Держземагентства про надання в оренду земельної ділянки для ведення ФГ, спір між юридичними особами, підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, оскільки орган місцевого самоврядування вирішив питання про майнові права фермерського господарства, при цьому набувачем права тимчасового користування спірною земельною ділянкою, орендарем є інше ФГ, а не фізична особа ОСОБА_7).
80854586 – 20.03.19 - про визнання наказу управління Держземагентства незаконним, договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки, юрисдикція ЦПК (Фермерське господарство не пов'язане зі спірною земельною ділянкою, є самостійною юридичною особою, для створення якого ОСОБА держала земельну ділянку площею ще в 2000 році. З заявою про надання спірної земельної ділянки ФГ не зверталось, йому вона не виділялась та в установленому порядку не передавалась. У цій справі, спірна земельна ділянка надана в оренду ОСОБА як громадянці України, на підставі договору оренди землі від 19 серпня 2015 року, між нею та ГУ Держгеокадастру. З заявою про надання цієї земельної ділянки ОСОБА звернулась як фізична особа з метою безкоштовного отримання земельної ділянки, а тому ототожнення фізичної особи та фермерського господарства в даних правовідносинах є неправильним. Враховуючи суб'єктний склад сторін у даних правовідносинах, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства)
80854806 – 20.03.19 - про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації (відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За таких обставин оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, то укладення між відповідачами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна під час розгляду справи не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17.
Вирішуючи вимогу про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 29 грудня 2015 року між ОСОБА і ФГ , суди обґрунтовано виходили з наявності підстав для її задоволення).
80854757 – 20.03.19 – позов прокурора до ФО, який на час звернення до суду є ФОП, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, юрисдикція ЦПК (ВП ВС погоджується з наведеними у касаційній скарзі доводами прокурора, що ОСОБА набув право користування спірною земельною ділянкою як фізична особа - суб'єкт земельних відносин. ОСОБА зареєструвався як ФОП лише 2015 року, тобто майже через вісім років після укладення договору оренди. Наявність у ОСОБА статусу підприємця на час виникнення спору не може свідчити, що з моменту державної реєстрації його як ФОП він виступає в такій якості в усіх правовідносинах. Відповідно втрата статусу підприємця не позбавляє його набутих раніше цивільних прав і обов'язків фізичної особи, зокрема і права оренди земельної ділянки. Аналогічні висновки висловлені ВП ВС у поставі від 21.11.18 року у справі № 265/2241/17 (провадження № 14-372цс18).
81141151 – 03.04.19 – про визнання незаконним та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації, повернення земельних ділянок, юрисдикція ЦПК (Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не було зареєстрованим, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Спірні земельні ділянки надані в оренду ОСОБА_3 як громадянину України на підставі договорів оренди землі від 1 лютого 2016 року, укладених між ним та ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Таким чином, з огляду на суб'єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про його відвідомчість судам адміністративної юрисдикції. Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові ВПВС від 20 березня 2019 року у справі 619/1680/17-ц).
81691826 – 10.04.19 – визнання поновленим договір оренди, ГПК (З огляду на це Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що у цій справі спір стосується речових прав на земельні ділянки, надані фермерському господарству в оренду на підставі договорів оренди. Тому заявлені позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського судочинства. ВПВС звертає увагу позивача на те, що право, за захистом якого він звернувся до суду, належить ФГ «Агродол». Тому саме ФГ «Агродол» може захистити у господарському суді речове право на земельні ділянки).
81925942 – 24.04.19 – про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування державної реєстрації договору оренди, зобов`язання вчинити певні дії, юрисдикція ЦПК (У даному випадку рішення суб`єкта владних повноважень реалізовано, оскільки відповідачами укладено договір оренди, тобто виникли взаємні майнові права і обов`язки, що притаманне для цивільних правовідносин. ВПВС вважає, що оскільки позовні вимоги у справі однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог, то такі вимоги мають розглядатися в одному провадженні, а саме за правилами цивільного судочинства, тому помилковим є висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі в частині позовних вимог з підстав, що ці вимоги мають розглядатися за правилами КАС України).
81842018 – 15.05.19 – про дострокове розірвання договору оренди землі, юрисдикція ЦПК (Разом з тим ОСОБА_9 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ТОВ «Вишевичі» про дострокове розірвання договору оренди. При цьому жодних позовних вимог майнового характеру, тобто таких вимог, які підлягають вартісній оцінці, до відповідача не заявлялося. В матеріалах справи відсутні будь які відомості та судами не встановлено, що на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яке майно ТОВ «Вишевичі», яке можна було би вважати активом боржника, що в подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника. Таким чином, позовні вимоги до відповідача є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не є пов`язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вишевичі», а отже підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
81842028 – 15.05.19 – про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації, юрисдикція ГПК (Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, та прокурором, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням інтересів держави у сфері розпорядження землями державної та комунальної власності, мають розглядатися за правилами господарського судочинства. Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах ВПВС від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14?ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 628/776/18. За таких обставин ВПВС погоджується з висновками Апеляційного суду Черкаської області, викладеними у постанові від 25 липня 2018 року,про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства).
82095833 – 15.05.19 – про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди недійсними, юрисдикція ЦПК (З огляду на наведені норми процесуальних законів можна зробити висновок, що здійснення захисту такого цивільного права не віднесено до компетенції адміністративного суду, оскільки адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору. Таким чином, ВПВС вважає, що за своїм суб`єктним складом, предметом та характером спірних правовідносин справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
82095852 – 15.05.19 – визнання договорів оренди земельної ділянки недійсними, юрисдикція ЦПК (У вказаній справі земельні ділянки площею 68,7736 га та площею 207,7701 га надані в оренду ОСОБА_1 як громадянину України. Саме із ОСОБА_1 як фізичною особою укладено договори оренди. Тому з огляду на суб'єктний склад сторін, характер спірних правовідносин, спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства. За таких обставин, ВПВС зазначає, що справа законно розглянута загальними судами).
82420791 – 29.05.19 – про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі з попереднім орендарем, зобов`язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди та відшкодування моральної шкоди,юрисдикція ГПК (За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону № 973-IVпісля укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконуєфермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам. уд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, всупереч вищезазначеним вимогам закону, виходив з того, що позовні вимоги СФГ «Лада» про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому поза увагою судів залишилася та обставина, що землекористувачем земельної ділянки, яка є предметом оспорюваного договору оренди, у розумінні вимог Закону № 973-IV з грудня 2014 року є фермерське господарство «Росток 2014», засноване ОСОБА_9 після укладення оскаржуваного договору оренди земельної ділянки, а не фізична особа ОСОБА_9 , отже сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що спір у цій справі в частині вимог про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спори юридичних осіб із фермерськими господарствами мають розглядатися за правилами господарського судочинства).
82637248 – 05.06.19 – визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, юрисдикція ГПК (Правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що відповідачі як власники спірних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на підставі чинних та ніким не скасованих рішень органу виконавчої влади, вправі були розпоряджатися ними на власний розсуд, зокрема й передавати їх в оренду фермерському господарству. Тому рішення апеляційного суду з огляду на положення статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін. Жодних доказів того, що фізичні особи - власники земельних ділянок є правонаступниками Чорнобаївської РДА у правовідносинах оренди земельної ділянки з позивачем матеріали справи не містять, на вказану обставину відсутні посилання з боку позивача. Суд правильно відмовив у позові про скасування державної реєстрації договорів, оскільки на час їх укладення, відповідно до статті 6 Закону № 161-XIV державній реєстрації підлягало право оренди земельної ділянки, а не договір оренди).
82703471 – 12.06.19 – про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди недійсними, юрисдикція ЦПК (У цій справі земельні ділянки площами 18,5268 га, 8,9109 га, 20,9570 га, 17,5377 га, 11,7929 га надані в оренду ОСОБА_1 як громадянці України. Саме із ОСОБА_1 як фізичною особою укладено договори оренди. Тому з огляду на суб'єктний склад сторін, характер спірних правовідносин спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові ВПВС від 15 травня 2019 року у справі № 468/972/17-ц, і підстав для відступу від нього не вбачається. ВПВС дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій, закриваючи провадження у справі з огляду на те, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, порушили норми процесуального права).
82885512 – 05.069.19 – про скасування державної реєстрації речового права за додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки, юрисдикція ЦПК (Спір у цій справі про скасування державної реєстрації іншого речового права, зокрема права оренди земельної ділянки,не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте державним реєстратором оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача. Отже, позов про скасування державної реєстрації іншого речового права належить розглядати в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, тому наведені в касаційній скарзі доводи у цій частині є помилковими).
82885519 – 26.06.19 – про дострокове розірвання договору оренди землі, юрисдикція ЦПК (Разом з тим ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ТОВ «Вишевичі» про дострокове розірвання договору оренди. При цьому жодних позовних вимог майнового характеру, тобто таких вимог, які підлягають вартісній оцінці, до відповідача не заявлялося. З матеріалів справи не вбачається, а судами не встановлено, що на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яке майно ТОВ «Вишевичі», яке можна було б вважати активом боржника, що у подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника. Таким чином, позовні вимоги до відповідача є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не пов`язаний зі здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вишевичі», а отже, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
82997460 – 19.06.19 – про розірвання договору оренди, юрисдикція ЦПК (Тобто позовні вимоги до відповідача є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не пов`язаний зі здійсненням провадження у справі про банкрутство ПП «Бобринець-Агро-К» і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
82998046 – 19.06.19 – про розірвання договору оренди приміщення, юрисдикція ЦПК (ВПВС вважає за необхідне визначити співвідношення понять фізичної особи та ФОП та їх правового статусу. У справі, що переглядається, позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_2 стосувалися невиконання належним чином ТОВ «Укрросвугілля» умов договору оренди нежитлового приміщення, укладеного позивачем (як фізичною особою, якій як фізичній особі належать ці нежитлові приміщення на праві власності) з відповідачем - юридичною особою, у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати оренди. Матеріали справи не містять підтверджень наявності у ОСОБА_2 статусу ФОП).
83482781 – 10.04.19 – про визнання договору недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію прав, юрисдикція ЦПК (Отже, спір не є публічно-правовим і з огляду на суб`єктний склад має розглядатися за правилами цивільного судочинства. А тому ВПВС вважає необґрунтованими наведені у касаційній скарзі доводи щодо наявності юрисдикції адміністративного суду(аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постанові ВПВС від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц).
83482783 – 26.06.19 – про визнання недійсними договорів оренди землі та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди, юрисдикція ЦПК (спірні правовідносини щодо права оренди земельних ділянок існують у позивача з ТзОВ НВА «Перлина Поділля» й орендодавцем. Такі правовідносини не є публічно-правовими, і з огляду на їх суб`єктний склад спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими наведені у касаційній скарзі доводи щодо наявності юрисдикції адміністративного суду(аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постанові ВПВС від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц).
83482784 – 03.07.19 – про розірвання договору оренди земельної ділянки, юрисдикція ЦПК (необґрунтованими є заперечення відповідача щодо юрисдикції суду. Суди першої й апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про те, що справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства (близькі за змістом висновки викладені ВПВС у постановах від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 26 червня 2019 року у справі № 289/2227/17), хоч і застосували для вирішення питання про юрисдикцію приписи щодо судової процедури за Законом України про визнання банкрутом, яка не стосується ситуації відповідача).
84120944 – 04.09.19 – про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, юрисдикція ГПК (З огляду на положення зазначених норм права, ВПВС приходить висновку, що суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що ця справа має розглядатися за правилами господарського судочинства, а тому правильним є висновок суду апеляційної інстанції щодо закриття провадження в цій справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.)
85075717 – 02.10.19 – про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації, юрисдикція ЦПК (Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору).
85174586 – 16.10.19 – про визнання недійсними наказів та договорів оренди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації, зобов`язання повернути земельні ділянки, юрисдикція ЦПК (Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
86105238 – 20.11.19 – про дострокове розірвання договору оренди землі, юрисдикція ЦПК (Тобто позовні вимоги до відповідача є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не є пов`язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вишевичі», відтак підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
Плата за користування землею (в т.ч. без наявності договору)
80081120 - 13.02.19 користування земельною ділянкою без правових підстав, кондикційні зобов’язання, юрисдикція ЦПК (ВП ВС зауважує, що факт, на який звернув увагу суд апеляційної інстанції, про те, що об'єкти нерухомості зареєстровані за відповідачем як за фізичною собою, а не як за фізичною особою-підприємцем, не має значення для визначення юрисдикції суду, оскільки нерухоме майно за фізичною особою-підприємцем зареєстроване бути не може. За відсутності встановлених судами обставин фактичного використання відповідачем як підприємцем земельних ділянок для здійснення господарської діяльності у період, за який позивач просить стягнути з відповідача суму неодержаного доходу від оренди цих ділянок, ВПВС погоджується з аргументами позивача та висновками апеляційного суду про відсутність юрисдикції господарського суду для розгляду цього спору, який має розглядатися за правилами цивільного судочинства).
84900492 – 09.10.19 – про визнання договору недійсним, юрисдикція ЦПК (Позивач зазначав, що він як добросовісний набувач речового права має законний інтерес, спрямований на реалізацію свого права емфітевзису у порядку, встановленому законодавством, і такий інтерес на час звернення до суду з позовом порушується відповідачами у спосіб укладення оспорюваного договору оренди. Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 подав позов у власних інтересах як фізична особа, а не як представник СФГ «Стойков Л . Д. », яке він має право представляти як голова фермерського господарства, без додаткових доказів на підтвердження повноважень. З урахуванням предмета та змісту позовних вимог, суб`єктного складу спору - справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і законно розглянута загальними судами).
Виділення земельної ділянки, земельної частки (паю)
Позовна давність у земельних спорах
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами
80783400 – 13.03.19 про визнання незаконною та скасування ухвали міської ради, юрисдикція ЦПК (позивач обґрунтовував позов про скасування рішення органу місцевого самоврядування наявністю в нього існуючого речового права на спірну земельну ділянку. Тобто позивач вказував, що частина земельної ділянки, дозвіл на виготовлення землевпорядної документації якої надано Міськрадою, не є вільною, перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2, тому вказаним рішенням зачіпаються приватні права позивача на володіння та користування земельною ділянкою. Оскільки орган місцевого самоврядування надав відповідачу дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, співвласником якої вважає себе позивач, то у цьому випадку обраний ОСОБА_3 спосіб захисту приватного права є запобіганням вчиненню дій, що порушують права та створюють небезпеку порушення цивільних прав. І саме від встановлення обставин, з якими позивач пов'язує виникнення в нього речового права на спірну земельну ділянку, залежить правильне вирішення спору. Із наведених норм процесуальних законів можна зробити висновок, що здійснення захисту такого цивільного права, як і встановлення його існування, не віднесено до компетенції адміністративного суду.)
Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, сільських, селищних, міських рад
поділ майна подружжя
81573936 – 03.04.19 – про стягнення пені за прострочення аліментів, обґрунтування позиції (ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. Роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «С. В. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36). З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, ВПВС вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і вважає, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення).
86241647 – 27.11.19 – про скасування розрахунку заборгованості по аліментах, юрисдикція ЦПК (Отже, суди першої й апеляційної інстанцій неправильно встановили наявність юрисдикції адміністративного суду щодо розгляду цієї скарги. ВПВС вважає, що оскільки скаржник звернувся до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, така скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства).
82885744 – 02.07.2019 – про визнання батьківства та зобов`язання вчинити дії, юрисдикція ЦПК (З огляду на зміст Рішення та факти, які встановили суди першої й апеляційної інстанцій про те, що позивач є біологічним батьком дитини, утримує та виховує дитину протягом усього її життя, вчинив дії спрямовані на забезпечення майбутнього дитини, ВПВС вважає, що саме висновки суду першої інстанції відповідають сформульованим у Рішенні висновкам ЄСПЛ щодо застосування статті 8 Конвенції).
82636307 – 29.05.19 – незаконне вивезення дитини, визначення місця її проживання, відібрання дитини та відшкодування моральної шкоди, юрисдикція ЦПК (Хоча, безумовно, вивезення неповнолітньої дитини матір`ю за кордон без згоди батька є порушенням його інтересів, проте суд має врахувати найкращі інтереси дитини виходячи з установлених обставин щодо визначеного в судовому порядку місця проживання дитини, забезпечення тим із батьків, з ким визначено місце проживання дитини, повного і гармонійного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, а також рівня життя, необхідного для такого розвитку; заслухати думку дитини та урахувати обставини, які склалися та існують на час ухвалення судового рішення. Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Натомість суди на порушення вимог закону не з`ясували й не зазначили думку дитини стосовно обставин, що безпосередньо стосуються її життя, адже на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції дитина перебувала у віці, що дозволяє сформулювати власні погляди; не встановили, чи прижилась дитина у новому середовищі з огляду на те, що з моменту її виїзду за кордон до дня ухвалення апеляційним судом рішення про її повернення минуло більше трьох років; не з`ясували, які умови для її життя, здоров`я та розвитку створила мати, з якою на час ухвалення судового рішення визначено місце проживання дитини та з якою дитина проживає).
83000767 – 03.07.19 – про встановлення фактів проживання малолітньої дитини у визначеному місці та проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання незаконними та скасування розпорядження, свідоцтва про право власності, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, стягнення грошової компенсації, юрисдикція ЦПК (Метою пред`явленого позову у справі, що розглядається, є саме захист житлових прав фізичної особи - малолітньої доньки, відносини з приводу приватизації наймачемквартири державногожитлового фонду, внаслідок чого йому як власнику видано свідоцтво про право власності на цю квартиру, є приватноправовими та підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Отже, спірні правовідносини є відносинами з передачі квартири з державної власності у приватну власність, результатом чого є набуття у приватну власність об`єкта нерухомого майна. З огляду на викладене, спір, який виник між сторонами у справі, належить розглядати у порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, тому доводи касаційної скарги ОСОБА_3 у цій частині є помилковими, не відповідають вимогам як статті 15 ЦПК України, так і статтям 2, 17 КАС України з огляду на суб`єктний склад та зміст правовідносин. Підстав для висновків, що суди порушили правила предметної чи суб`єктної юрисдикції, ВПВС Суду не вбачає).
79684982 - 30.01.19 визнання незаконними рішень наглядової ради ПАТ, ГПК юрисдикція (Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено у судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство. При вирішенні спорів, пов'язаних з порядком скликання і роботи наглядової ради товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства. У випадку їх неврегульованості в установчих документах застосовується аналогія закону в частині норм, що регулюють відповідні питання скликання та проведення загальних зборів товариства (обов'язковість повідомлення усіх членів наглядової ради про проведення засідання, надання інформації з питань порядку денного, правомочність, порядок прийняття рішення).
79834935 - 30.01.19 спір щодо майнових вимог підлягає розгляду господарським судом, який розглядає справу про банкрутство (до 19.01.19 – ЦПК) (апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України підстав, оскільки спір щодо майнових вимог ОСОБА_3 підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, що виключає можливість розгляду справи у порядку цивільного судочинства. Проте апеляційний суд помилково залишив без змін рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди. Такі вимоги пов'язані з майновими, та їх задоволення полягає у стягнені з відповідача певної суми, що впливає на формування обсягу кредиторської заборгованості, відтак повинні розглядатися у порядку господарського судочинства, оскільки вони заявлені до підприємства, стосовно якого порушено справу про банкрутство).
79834953 - 30.01.19 спір щодо майнових вимог підлягає розгляду господарським судом, який розглядає справу про банкрутство (до 19.01.19 – ЦПК) (позовом до ПрАТ «Азовзагальмаш», яке є правонаступником ПАТ «Азовзагальмаш», стосовно якого порушено справу про банкрутство після 19 січня 2013 року, то апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про закриття провадження у справі з передбачених пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали апеляційним судом) підстав, тому що спір щодо майнових вимог ОСОБА_3 підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, що виключає можливість розгляду справи у порядку цивільного судочинства. Підстав для висновків, що апеляційний суд порушив правила предметної чи суб'єктної юрисдикції, ВПВС не вбачає).
79834971 - 30.01.19 визнання незаконним та скасування рішення облради, конкурс на заміщення вакантної посади, юрисдикція (ВПВС вважає, що звернення позивача до суду з указаним позовом спрямоване на відновлення його права на працю внаслідок порушення, на думку ОСОБА_3, відповідачем порядку прийому на роботу, на захист якого спрямовані засоби та норми, визначені саме цивільним (трудовим) і цивільним процесуальним законодавством. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, помилково вважав спір між сторонами публічно-правовим, пов'язаним з оскарженням рішення суб'єкта владних повноважень, у зв'язку із чим необґрунтовано відмовив позивачу у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України (у редакції, яка була чинною на час вчинення відповідної процесуальної дії)).
79834971 - 30.01.19 визнання незаконним та скасування рішення облради, конкурс на заміщення вакантної посади, юрисдикція (ВПВС вважає, що звернення позивача до суду з указаним позовом спрямоване на відновлення його права на працю внаслідок порушення, на думку ОСОБА_3, відповідачем порядку прийому на роботу, на захист якого спрямовані засоби та норми, визначені саме цивільним (трудовим) і цивільним процесуальним законодавством.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, помилково вважав спір між сторонами публічно-правовим, пов'язаним з оскарженням рішення суб'єкта владних повноважень, у зв'язку із чим необґрунтовано відмовив позивачу у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України (у редакції, яка була чинною на час вчинення відповідної процесуальної дії).
79957970 - 13.02.19 стягнення зарплати, на час розгляду справи підприємство перебувало у стані ліквідації, предметна юрисдикція – ЦПК, а не ГПК (вирішуючи питання про визначення предметної юрисдикції справи у спорах фізичної особи з майновими вимогами до боржника, в тому числі і за позовом про стягнення заробітної плати з роботодавця, суди повинні враховувати положення пункту 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-ХІІ, вимоги статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України та встановлювати дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника. Юрисдикційність справ у спорах фізичної особи з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, визначено ВПВС, зокрема, у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-370цс18, і зроблено висновок, що якщо справи про банкрутство боржника порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, це не впливає на визначення юрисдикції цих спорів і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства, і підстав для відступу від такої позиції не вбачається.
На час звільнення позивачів ДП «ВО «Київський радіозавод» перебувало у стані ліквідації, позовні вимоги стосуються порушення їх трудових прав, предметна юрисдикція таких спорів визначена статтею 15 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом та розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. З огляду на положення зазначених норм права суди першої та апеляційної інстанцій зробили помилковий висновок, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки він відноситься до цивільної юрисдикції.
81691836 – 10.04.19 – про визнання незаконними рішень щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою, надання земельної ділянки в користування, віднесення земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови та скасування рішення державного реєстратора, ЦПК (оскільки спір пов'язаний із оспорюванням позивачем зареєстрованого речового права Прокуратури Тернопільської області, а вирішення цього спору може вплинути на майнові права Прокуратури Тернопільської області і Тернопільської міської ради, ВПВС вважає, що справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства).
81691869 – 24.04.19 – про визнання недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу, юрисдикція ГПК (Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. З урахуванням наведеного та меж перегляду справи судом касаційної інстанції оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням правил предметної та суб`єктної юрисдикції, а касаційна скарга ОСОБА_10 - залишенню без задоволення).
82095855 – 15.05 .19 – про визнання виборів ректора недійсними та скасування рішення виборчої комісії щодо їх результатів, юрисдикція КАС (Апеляційний суд правильно вважав спір між сторонами публічно-правовим, оскільки позивачем оскаржується рішення виборчої (конкурсної) комісії Університету, якому МОН України як суб`єкт владних повноважень видало 26 січня 2018 року наказ № 26-К відповідно до пункту 4 Методичних рекомендацій та доручило організувати проведення виборів ректора цього закладу згідно з вимогами статті 42 Закону № 1556-VII, а також є спором щодо оскарження рішення виборчої (конкурсної) комісії Університету, рішення якої є обов`язковим для органів державної влади та інших осіб, як передбачено у пункті 9 частини першої статті 19 КАС України. Також ВПВС зазначає про те, що правильним є посилання суду апеляційної інстанції як на підставу для закриття провадження у справі - наявність ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року про відкриття провадження у справі № 826/7275/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до МОН України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація Університету, ОСОБА_2, про визнання дій протиправними та визнання результатів виборів ректора Університету недійсними. Таким чином, судом першої інстанції помилково відкрито провадження у справі в порядку цивільного судочинства).
84788871 – 02.10.19 – про встановлення факту виходу зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «МБР-Трейд», юрисдикція ГПК (Інші доводи касаційної скарги зводяться до розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про встановлення факту його виходу зі складу учасників ТОВ «МБР-Трейд», тому Велика Палата Верховного Суду їх до уваги не приймає).
84941741 – 04.09.19 – про визнання недійсним і скасування рішення, юрисдикція ЦПК (З огляду на викладене необґрунтованими є висновки апеляційного суду щодо відсутності у цій справі спору про цивільне право позивача. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги про те, що справу треба розглядати за правилами цивільного судочинства).
79388252 - 16.01.19 стягнення надмірно сплачених коштів (ВП ВС погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки, незважаючи на те, що після поновлення ОСОБА_3 на роботі підстава для виплати вихідної допомоги відпала (наказ, на підставі якого було здійснено виплату вихідної допомоги, скасований рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2015 року), в силу вимог статті 1215 ЦК України ці кошти поверненню не підлягають. Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову).
80364147 - 06.02.19 набуття статусу посадової особи органу місцевого самоврядування складення присяги, юрисдикція ЦПК (ВП ВС не погоджується з висновком, судів першої та апеляційної інстанцій, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він відноситься до компетенції цивільної юрисдикції. Посадова особа місцевого самоврядування, яка вперше приймається на службу в органи місцевого самоврядування, вважається такою, що вступила на посаду, з моменту складення присяги. Присяга вважається складеною, якщо після її зачитування громадянин України скріплює присягу своїм підписом. Підписаний текст присяги зберігається за місцем служби. Про складення присяги робиться запис у трудовій книжці із зазначенням дати складення присяги. Особа, яка відмовилася від складення присяги (за винятком осіб, обраних на посади, зазначені в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), вважається такою, що не вступила на посаду, а рішення про її призначення, обрання чи затвердження вважається таким, що втратило юридичну силу. Відповідно до абзацу другого статті 28 КЗпП України у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення. Згідно з вимогами статті 11 Закону № 2493-III відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 набув статусу посадової особи органу місцевого самоврядування. Суди попередніх інстанцій помилково вважали проходженням публічної служби його діяльність на займаній посаді.
81013819 – 13.03.19 - про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, працівник суду, юрисдикція ЦПК (Оскільки, станом на час звільнення ОСОБА_3 01 березня 2017 року посада помічника (додаткового помічника) судді відносилася до патронатної служби, не належала до державної служби, а тому на спірні правовідносини не поширювалася дія Закону України «Про державну службу», у той же час поширювалася дія гарантій, передбачених КЗпП України. Тому ВПВС погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства, а доводи наведені у касаційній скарзі щодо розгляду справи в порядку КАС України є необґрунтованими. Звільнення відбулося із порушенням нрм трудового законодавства).
81202991 – 03.04.19 – про стягнення вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, юрисдикція КАС (Суд апеляційної інстанції обґрунтовано визначив, що оскільки після обрання секретарем Малоходачківської сільради ОСОБА_3 склала присягу посадової особи місцевого самоврядування відповідно до вимог статті 11 Закону № 2493-III, є особою, яка займає посаду службовця органу місцевого самоврядування, тому позовні вимоги пов'язані з проходженням позивачкою публічної служби та виплатою при звільненні з публічної служби середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, що відповідно до пункту другого частини другої статті 17 КАС України у редакції, що діяла на час звернення з цим позовом (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року) віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Тобто суд апеляційної інстанції правильно визначився з юрисдикційністю спору).
79516775 – 23.01.19 - про визнання наказу незаконним і поновлення на роботі, юрисдикція КАС (З огляду на висновок про те, що позивач на момент звільнення обіймала посаду державного службовця, ВПВС вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про необхідність розгляду справи за правилами цивільного судочинства та погоджується з доводами відповідача про те, що цей спір пов'язаний зі звільненням позивача з публічної служби, і на нього згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, поширюється юрисдикція адміністративних судів).
82420790 – 10.04.19 – про поновлення на роботі та зобов’язання вчиняти певні дії, юрисдикція ГПК (ВПВС вважає, що касаційна скарга ТОВ «Лагуна-Рені» підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України. На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України ВПВС вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду).
82703523 – 05.06.19 – про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі, юрисдикція ГПК (Оскільки ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі на посаді генерального директора, тобто поновлення на роботі посадової особи ПАТ «Криворізька теплоцентраль», стосовно якого порушено справу про банкрутство після 19 січня 2013 року, то суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про закриття провадження у справі з передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України підстав, бо вказаний спір підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, що унеможливлює розгляд справи у порядку цивільного судочинства).
82998210 – 29.05.19 – про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконними наказів про накладення дисциплінарного стягнення та відсторонення (усунення) від виконання обов`язків директора, юрисдикція ЦПК (ВПВС звертає увагу на те, що у мотивувальній частині рішення від 9 жовтня 2017 року суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконним і для скасування наказу ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 9 вересня 2016 року № 132 «Про дисциплінарну відповідальність», однак висновок щодо відмови у задоволенні цієї вимоги, який підтримав апеляційний суд, був викладений лише у додатковому рішенні суду першої інстанції від 11 грудня 2017 року. суди попередніх інстанцій з порушенням приписів процесуального закону зробили висновки про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку та законність наказу від 9 вересня 2016 року № 132 лише через те, що директор зобов`язаний забезпечувати дотримання трудової дисципліни працівників всього дочірнього підприємства. ВПВС вважає висновок судів попередніх інстанцій про законність наказу ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 13 січня 2017 року № 3 «Про притягнення до відповідальності» таким, що висловлений з порушенням приписів процесуального закону. ВПВС вважає, що звільнення працівника на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, - не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень. ВПВС також погоджується з доводом касаційної скарги про те, що суд першої інстанції у рішенні від 9 жовтня 2017 року не відобразив у резолютивній частині висновок суду щодо суті вимоги про скасування наказу про звільнення, а у додаткових рішеннях від 11 грудня 2017 року та від 26 лютого 2018 року зазначене порушення норм процесуального права не виправив. Не зробив це і суд апеляційної інстанції. ВПВС звертає увагу, що обставини цієї справи є суттєво відмінними від обставин справи № 145/1885/15-ц, в якій ВПВС прийняла постанову 30 січня 2019 року. У тій постанові зроблений висновок про те, що спір про визнання незаконним рішення наглядової ради про усунення (відсторонення) голови правління від виконання повноважень і виключення його з числа осіб, які мають право підпису, має розглядатися за правилами господарського судочинства. У справі № 145/1885/15-ц спірні правовідносини стосувалися лише відсторонення голови правління приватного акціонерного товариства його ж наглядовою радою, а у справі № 452/970/17 спірні правовідносини з приводу відсторонення виникли між директором дочірнього підприємства та виконавчим органом юридичної особи-засновника, яка є роботодавцем позивача згідно з пунктом 2 контракту).
82997491 – 26.06.19 – про визнання незаконним і скасування розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності, юрисдикція ЦПК (Голова Ради на реалізацію визначених законом повноважень видав оспорюване розпорядження, оскільки діяв у межах, передбачених КЗпП України, при цьому не реалізовував владних управлінських повноважень. Спір, який виник між сторонами у справі, є трудовим, оскільки стосується притягнення до дисциплінарної відповідальності найманого працівника, яким є директор Територіального центру. Отже, немає підстав для висновків, що спір виник під час проходження позивачем публічної служби. Апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що спірні правовідносини не пов`язані з питаннями прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з неї, а стосуються підстав та умов накладення дисциплінарного стягнення відповідно до трудового законодавства, тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
82998278 – 16.01.19 – про поновлення на роботі, юрисдикція ЦПК (ВПВС погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зміна істотних умов праці позивача є законною, тому що відбулися зміни в організації виробництва і праці відповідача. Оскільки ОСОБА_1 відмовився продовжувати працювати на нових умовах, що встановлено судом апеляційної інстанції, звільнення його на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України є правомірним).
85415069 – 23.10.19 – про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, юрисдикція ГПК (Оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Азовзагальмаш», стосовно якого порушено справу про банкрутство після 19 січня 2013 року (20 квітня 2016 року), з вимогами, зокрема про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився й апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал), тому що спір стосовно вказаних позовних вимог підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, що виключає можливість розгляду справи у порядку цивільного судочинства).
85679198 – 08.11.19 – про визнання рішень позачергових загальних зборів акціонерного товариства частково недійсними, юрисдикція ЦПК (Питання про оскарження дій (рішень) уповноваженого органу товариства, спрямованих на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності, позивачем не порушуються. З огляду на наведене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про розгляд цієї справи в порядку цивільного судочинства).
85680625 – 08.11.19 – про визнання рішень зборів учасників товариства незаконними та поновлення на роботі, юрисдикція ГПК (Зважаючи на зазначене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання незаконними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Конкорд-Лайт» від 09 грудня 2015 року про відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків виконавчого органу товариства - директора та про призначення директором товариства ОСОБА_3 .
Разом з тим апеляційний суд помилково залишив без змін рішення суду першої інстанції в решті позовних вимог, оскільки спір у справі в цілому виник з корпоративних правовідносин та належить до юрисдикції господарських судів).
85743696 – 08.11.19 – про визнання недійсним рішення загальних зборів, юрисдикція ГПК (Ураховуючи те, що ОСОБА_1 є таким, що вибув зі складу учасників товариства, тому спір про визнання недійсним рішення загальних зборів цього товариства є корпоративним та має вирішуватися у порядку господарського судочинства).
86036698 – 20.11.19 – про поновлення на роботі, юрисдикція КАСУ (Оскільки спір виник з приводу звільнення позивача з публічної служби, вимоги поновити останнього на посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Аналогічні висновки неодноразово викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 14-4зц18, від 11 квітня 2015 року у справі № 14-98цс18, від 22 серпня 2018 року у справах № 14-278цс18 і № 14-294цс18, від 13 березня 2019 року у справі № 14-21цс19, підстав для відступу від них не вбачається. Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір у цій справі пов`язаний із проходженням позивачем публічної служби, і хоч до нього і включаються вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте він повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства).
86206225 – 13.11.19 – про визнання рішень загальних зборів недійсним, юрисдикція ЦПК (З огляду на те, що позивачі оскаржили управлінські рішення загальних зборів, насамперед, через порушення порядку їх підготовки та проведення, ці вимоги пов`язані зі здійсненням позивачами корпоративних прав й оцінкою діяльності органів управління КП «Томашпільська меблева фабрика» на предмет відповідності вимогам цивільного законодавства).
86401192 – 11.12.19 – про поновлення на роботі, юрисдикція КАСУ (До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні).
Спори про притягнення до дисциплінарної відповідальності
82308709 – 05.06.19 – про скасування дисциплінарного стягнення, юрисдикція КАС (Оскільки публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, то правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник у зв`язку з проходженнямОСОБА_1 публічної служби, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
79684881 - 30.01.19 трудовий договір у формі контракту, виплата заробітної плати (Частиною першою статті 116 КЗпП України регламентовано, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Апеляційний суд, дійшов правильних висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості, визначеної в Додатковій угоді, в гривневому еквіваленті на момент ухвалення рішення).
79250508 - 16.01.19 визнання недійсним розпорядження, поновлення на посаді, стягнення заборгованості по загробній платі, юрисдикція ЦПК (суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не набула статусу посадової особи органу місцевого самоврядування, а її діяльність на посаді виконувача обов'язків спеціаліста ІІ категорії (землевпорядника) не можна вважати проходженням публічної служби.
Отже, з огляду на суб'єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин ВПВС вважає, що спір у справі підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
80783494 – 13.03.19 про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (Оскільки ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ, перебував у службовому відрядженні для виконання особовим складом завдань, визначених Законом № 638-IV, та несення служби з охорони громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, отримав посвідчення ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджує проходження позивачем військової служби, суди першої й апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що заявлені позовні вимоги повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки вони пов'язані з проходженням позивачем публічної служби. Тобто за правилами адміністративного судочинства розглядаються спори, пов'язані з проходженням публічної служби, одним з різновидів якої є служба в органах внутрішніх справ. Ці спори можуть стосуватися як порядку проходження такої служби, до якого включається і виплата заробітної плати, так і пов'язані зі звільненням з публічної служби, до яких належать і спори про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні).
80783536 – 13.03.19 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, ЦПК (Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи у спорах фізичної особи з майновими вимогами до боржника, в тому числі і за позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, суди повинні враховувати положення пункту 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII, вимоги статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника. Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення юрисдикції цих спорів, у тому числі і про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які слід розглядати в порядку цивільного судочинства).
80854816 – 13.03.19 - середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, юрисдикція ЦПК (Оскільки саме відповідач у межах повноважень без поважних причинне видав наказ про поновлення позивача на роботі на виконання судового рішення у справі № 711/9747/15-ц,ВПВС погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій, які обґрунтовано вважали Державне агентство резерву України належним відповідачем і, розглянувши справу за правилами цивільного судочинства, поклали на відповідача відповідальність за статтею 236 КЗпП України через невиконання судового рішення про поновлення на роботі (аналогічного висновку щодо застосування статті 236 КЗпП України у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-76цс12). З огляду на вказане ВПВС вважає необґрунтованими аргументи касаційних скарг про неналежність відповідача у справі та необхідність розгляду вимоги позивача за правилами господарського судочинства у спорі з ДП «Златодар»).
82997484 – 19.06.19 – про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, юрисдикція ЦПК (Тобто справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення юрисдикції цих спорів, у тому числі і про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які слід розглядати в порядку цивільного судочинства. Спору щодо розміру розрахунку між сторонами не було. Відповідач не надав доказів про відсутність вини з невиплати розрахункових у день звільнення позивача. Тому підстав для зменшення розміру середнього заробітку не вбачається, його розмір визначено з урахуванням обставин виникнення заборгованості, її сплати після звернення до суду позивача, з урахуванням розумності та справедливості. Підстав для висновків про те, що суди порушили правила предметної чи суб`єктної юрисдикції, ВПВС не вбачає).
82997476 – 26.06.19 – про зобов'язання виконати перерахунок заробітної плати, здійснити оплату праці та видати довідку про заробітну плату, юрисдикція ГПК (За наявності порушеної господарським судом справи про банкрутство відповідача цивільна справа за позовом до такого відповідача не може бути порушена. За таких обставин ВПВС вважає, що суди першої й апеляційної інстанцій розглянули справу у порядку цивільного судочинства помилково і неправильно визначили юрисдикційність спору, який виник між сторонами у справі).
82998247 – 03.07.19 – про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, юрисдикція ЦПК (Враховуючи викладене, слід дійти висновку про те, що застосування ч. 4 ст. 10 Закону № 2343-XII можливе лише у разі постановлення господарським судом ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство. Аналогічна правова позиція вже висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 521/11503/15-ц (провадження № 14-238цс18), постанові від 19 червня 2019 року у справі № 740/5146/17 (провадження № 14-7цс19) і підстав для відступу від неї не вбачається).
84375824 – 18.09.19 – про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, суми індексації заробітної плати у зв`язку з ростом цін та відшкодування моральної шкоди, юрисдикція ЦПК (Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення юрисдикції цих спорів. Аналогічний висновок викладено у постановах ВПВС від 14 лютого 2018 року у справі № 456/20/26-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 372/3584/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17, від 3 квітня 2019 року (провадження № 14-107цс19) та інших, і підстав для відступу від нього не вбачається. З огляду на викладене ВПВС дійшла висновку, що зазначений спір підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства).
84788872 – 02.10.19 – про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, юрисдикція ГПК (Оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Азовзагальмаш», стосовно якого порушено справу про банкрутство після 19 січня 2013 року (20 квітня 2016 року), з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то суди зробили обґрунтований висновок про закриття провадження у справі з передбачених пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал) підстав, тому що спір стосовно вказаних позовних вимог підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, що виключає можливість розгляду справи у порядку цивільного судочинства).
84788656 – 02.10.19 – про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, юрисдикція ЦПК (З огляду на те, що провадження у справі про банкрутство ТОВ «Валок» порушено 06 грудня 2012 року, тобто до 19 січня 2013 року, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
86036696 – 13.11.19 – про стягнення заборгованості із заробітної плати, надбавки до посадового окладу, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та інфляційних втрат, юрисдикція ЦПК (Велика Палата Верховного Суду вважає, що розгляд цього спору має завершитися за правилами цивільного судочинства, а тому суд апеляційної інстанції правомірно вирішив у порядку цивільного судочинства справу, оскільки втрачена можливість розгляду справи в господарському суді, який закрив справу про банкрутство відповідача).
86105175 – 20.11.19 – про стягнення у Бюджет коштів, юрисдикція ГПК (З урахуванням наведених норм матеріального та процесуального права правовідносини, які виникли між вказаними юридичними особами у справі, є господарсько-правовими, а отже, існує спір між відповідачем та позивачем, які у вказаних правовідносинах виступають саме як суб`єкти господарювання, також враховуючи і те, що спір у справі, що розглядається, стосується вимог до відповідача, який не є установою, підконтрольною позивачу).
86105182 – 13.11.19 – про відшкодування матеріальної шкоди та стягнення винагороди за участь в антитерористичній операції, юрисдикція КАСУ (Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Велика Палата Верховного Суду уже висловлювала думку про те, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (див., наприклад, пункт 5.7 постанови від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, пункти 28-30 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16). Отже, спір стосовно стягнення винагороди (грошового забезпечення) за участь в антитерористичній операції та відшкодування матеріальної шкоди, завданої через неналежне речове забезпечення під час проходження військової служби,є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративного суду (близький за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 2-а-3097/2007).
виплата допомоги з тимчасової непрацездатності
виплата одноразової грошової допомоги
79834948 - 06.02.19 стягнення вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням працівника, ГПК (Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що заявлені вимоги щодо стягнення вихідної допомоги при звільненні з боржника, відносно якого порушено процедуру про банкрутство, підвідомчі господарському суду, у проваджені якого перебуває справа про банкрутство, і не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства).
80854626 – 20.03.19 - про відшкодування майнової шкоди, юрисдикція ЦПК, (Оскільки спір про відшкодування шкоди, завданої товариству виник із трудових правовідносин і стороною у справі є фізичні особи - працівники товариства, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
Справи про визнання необґрунтованими активів та їх витребування
84788877 – 02.10.19 – про захист прав споживачів, юрисдикція ГПК (Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач звернувся до суду як суб`єкт підприємницької діяльності на захист інтересів господарської діяльності, яку він здійснює у приміщенні № 67 у будинку АДРЕСА_3 , а відтак, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства).
85415066 – 21.08.19 – про захист прав споживача, визнання права та зобов`язання вчинити дії, юрисдикція КАСУ (Отже, спір стосовно права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000,00 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим. А тому такий спір треба розглядати за правилами адміністративного судочинства).
81552793 – 22.04.19 – про зняття арешту з майна, юрисдикція ЦПК (У даній справі суди правильно розглянули спір у порядку цивільного судочинства, оскільки позивачка звернулася до суду за захистом свого цивільного права, а саме права власності на майно, яке не визнавалося. Суди правильно встановили, що право власності на оспорювану квартиру позивачка набула в законний спосіб, а саме згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 06 травня 1997 року та договором дарування від 08 лютого 2016 року).
81691819 – 24.04.19 – зняття арешту з майна, юрисдикція ЦПК (Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У справі, яка переглядається, суди встановили, що арешт на спірне майно було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі щодо обвинувачення ОСОБА_15 , а з позовом про зняття арешту з майна звернулися ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які не є сторонами кримінального провадження. Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2015 року ОСОБА_15 засуджено за частиною третьою статті 368 КК України (в редакції Закону № 1508-VI від 11 червня 2009 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням правосуддя, строком на 3 роки та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про розгляд зазначеної справи в порядку цивільного судочинства).
82096363 – 15.05.19 – звільнення майна з під арешту, юрисдикція ЦПК
82637238 – 12.06.19 – звільнення майна з під арешту, юрисдикція ЦПК (За таких обставин вирішення зазначеного питання судом у порядку цивільного судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юрисдикції та не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження. Відтак немає підстав для висновку про те, що суд цивільної юрисдикції у справі за позовом ОСОБА_1 не є судом, установленим законом. ВПВС дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій, закриваючи провадження у справі з огляду на те, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, порушили норми процесуального права).
82997462 – 19.065.19 – про скасування арешту, накладеного на майно, юрисдикція КАС (З огляду на те, що у ВДВС Бобринецького РУЮ на виконанні перебувало виконавче провадження по виконанню виконавчого листа від 15 травня 2008 року № 1-38, виданого на виконання вироку в частині конфіскації майна, відтак ОСОБА_1 як учасник виконавчого провадження на підставі положень статті 287 КАС України має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено його права, свободи чи інтереси. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відмову у відкритті провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 про скасування арешту, накладеного на майно в порядку виконання вироку в частині конфіскації майна, однак помилково вказали, що такі вимоги повинні розглядатися за правилами КПК України. ОСОБА_1 має право на звернення з такими вимогами до суду в порядку адміністративного судочинства).
84900502 – 09.10.19 – про звільнення майна з-під арешту юрисдикція ГПК, (У поданій до суду в порядку цивільного судочинства позовній заяві ТОВ «УФК» просило звільнити майно з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 05 квітня 2012 року у виконавчому провадженні № 32033197. Позов пред`явлено до АТ «УкрСиббанк», а третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, зазначено Соборний ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області. Зі змісту позовної заяви вбачається, що іпотекодержатель помер, жодна інша фізична особа не вказана як учасник справи. Вбачається, що позивачем, відповідачем та третьою особою, тобто учасниками справи є юридичні особи. Спір виник між юридичними особами. Відповідно до приписів наведених норм процесуального права за суб`єктним складом спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства).
85467892 – 07.08.19 – про зняття арешту з майна, юрисдикція ГПК (З огляду на наведене, враховуючи те, що арешт на спірне майно як запобіжний захід наклав Господарський суд Запорізької області, рішення цього суду щодо суті спору у справі № 20/506/07 набрало законної сили, однак питання зняття арешту зі спірного майна не було вирішене, його слід вирішити за правилами господарського судочинства. А тому необґрунтованим є довід касаційної скарги про неможливість вирішення зазначеного питання за цими правилами).
85743694 – 08.11.19 – звільнення майна з-під арешту, юрисдикція КПК (Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено ст. 174 КПК України 2012 року, і відповідно таке питання підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства. Проте, вказаний арешт на спірну земельну ділянку було накладено органом досудового слідства під час процесу досудового слідства у вказаній кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про розгляд зазначеної справи в порядку цивільного судочинства).
85743705 – 08.11.19 – про звільнення майна з-під арешту, юрисдикція ЦПК (Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.
80522372 - 27.02.19 стягнення надмірно виплачених сум пенсій, юрисдикція ЦПК (спори за вимогами територіальних органів Пенсійного фонду України про стягнення надмірно виплачених сум пенсій є приватноправовими та мають розглядатися за правилами цивільного судочинства. Позивач бере участь у цій справі не на виконання передбачених законодавством владних повноважень, а з підстав, передбачених, зокрема, ЦК України).
81722462 – 27.03.19 – про стягнення надмірно виплачених коштів, юрисдикція ЦПК (ВПВС вважає, що у частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення надмірно виплачених коштів (субсидії) за 2006 - 2009 роки рішення суду апеляційної інстанції слід змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови; в іншій частині щодо вимоги за вказаний період - залишити без змін; у частині закриття провадження у справі щодо вимоги про стягнення надмірно виплачених коштів (субсидії) за 2010 рік рішення апеляційного суду необхідно скасувати та направити у цій частині справу для продовження ним розгляду).
82998251 – 03.07.19 – про стягнення заборгованості з виплати пенсії, відшкодування майнової та моральної шкоди, юрисдикція КАС+ЦПК(в частині) (ВПВС вважає, що спір стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства, Оскільки позовні вимоги про відшкодування витрат на лікування та подальшу реабілітацію, що пов`язані з порушенням права на належне пенсійне забезпечення, у розмірі 40 тис. 910 грн 32 коп. та моральної шкоди у розмірі 407 тис. 110 грн 05 коп. ґрунтуються на підставі судових рішень, які набрали законної сили, такі вимоги слід розглядати в порядку цивільного судочинства).
84275022 – 04.09.19 – стягнення безпідставно набутих грошових коштів, юрисдикція КАС (Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа. Заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання (частина третя названої статті).
84274314 – 04.09.19 – про зобов’язання виплатити пенсію як спадкоємцю, юрисдикція ЦПК (У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій зазначеної статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини (частина третя статті 52 Закону № 1058-IV). Отже, оскільки Соловяну П. К. за життя була нарахована, але не виплачена сума пенсії в розмірі 6 706,23 грн, і цю суму у встановленому законом порядку успадкував позивач, ВПВС вважає обґрунтованими висновки судів першої й апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог).
81360707 – 13.03.19 - про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, (Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду).
Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи
Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою
Справи про скасування рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою
80555851 - 13.03.19 встановлення факту неправильності в актовому записі цивільного стану, юрисдикція ЦПК (ВПВС не погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін виник публічно-правовий спір стосовно оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження особи, та вважає, що справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства в порядку окремого провадження).
81047510 – 27.03.19 – про встановлення факту, що має юридичне значення, юрисдикція КАС (Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. вирішення спору із суб'єктом владних повноважень щодо права на отримання пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 18 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду із заявою та розгляду справи судом першої інстанції) має розглядатися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, тому апеляційний суд обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі вимог частини першої статті 377, пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
79516806 – 23.01.19 – про встановлення факту, що має юридичне значення (ВПВС вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі. Вимога про встановлення фактів втрати статусу громадянина-резидента та набуття статусу громадянина-нерезидента не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ щодо оподаткування доходів заявника чи порушення ним митних правил, а не в окремому чи позовному провадженні за правилами цивільного судочинства).
81574011 – 27.03.19. – встановлення факту, що має юридичне значення, юрисдикція КАС (Суди встановили, що заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту залучення його до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони у період з 8.06.1986 року до 15.05.1986 року включно для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Суди першої й апеляційної інстанцій зазначили, що вказаний факт не може бути встановлений в порядку окремого провадження у цивільному судочинстві, оскільки не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни тощо. ВПВС вважає по суті правильним висновок суду першої й апеляційної інстанцій з урахуванням таких мотивів).
81574014 – 10.04.19 – встановлення факту, що має юридичне значення, КПК (Отже, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок, що вказане питання щодо права на захист підсудного має розглядатися під час судового розслідування (кримінального провадження) за правилами кримінального процесуального судочинства, тому обґрунтовано закрили провадження у справі на підставі частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки така справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Поряд із цим ВПВС зазначає, що вимога про ОСОБА_3 встановлення факту порушення його права на захист під час розгляду кримінальної справи у суді касаційної інстанції стосується вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій. Таким чином, ВПВС вважає, що суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що вимоги ОСОБА_3 про встановлення передбачених підстав для призначення чи відмови в призначенні захисника під час розгляду кримінальної справи вирішуються в межах цієї справи, однак не зазначили, що такі не можуть розглядатися шляхом встановлення такого факту в іншій справі за правилами будь-якого судочинства, а не лише цивільного. Отже закриття провадження у цій справі є правильним саме з цих мотивів, Виходячи з викладеного, ВПВС вважає, що рішення судів попередніх інстанцій необхідно змінити, доповнивши їх мотивувальні частини вказівкою про неможливість встановлення в іншій (новій) справі фактів вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень, шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді) за правилами будь-якого судочинства. ).
81841942 – 10.04.19 – встановлення факту постійного проживання,
82998173 – 03.07.19 – про встановлення факту, що має юридичне значення, позасудовий порядок вирішення спору (Таким чином, на час звернення ОСОБА_1 до суду із цією заявою чинне законодавство передбачало позасудову процедуру підтвердження особою її участі в бойових діях з метою отримання статусу учасника бойових дій. Визначено орган, який уповноважений приймати таке рішення, встановлено перелік документів, необхідних для підтвердження участі особи в бойових діях. Перекладання на суд функцій такого органу суперечило б вимогам закону, створило б умови для уникнення встановленої законодавством процедури отримання статусу учасника бойових дій та поставило б у нерівні умови осіб, які отримують такий статус з дотриманням цієї процедури. Проте особа, якій рішенням уповноваженого органу (комісії) відмовлено у визнанні учасником бойових дій, не позбавлена права звернутися до суду з метою оскарження такого рішення, і під час дослідження обставин відмови в позовному провадженні можуть досліджуватися, зокрема, докази, надані особою на підтвердження факту участі у бойових діях разом з іншими обставинами, заслуховуватись доводи і заперечення сторін. З урахуванням наведеного зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури. Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про належність розгляду цієї справи за правилами цивільного судочинства, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі).
84274319 – 04.09.19 – про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, юрисдикція КАС (З матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення апеляційного суду не вбачається, що суд порушив правила предметної чи суб’єктної юрисдикції).
84274315 – 04.09.19 – про встановлення факту, що має юридичне значення, юрисдикція КАС (У справі, що розглядається, вирішення спору із суб`єктом владних повноважень щодо права на отримання пенсії має розглядатися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, тому суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі на підставі вимог пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України).
85743695 – 08.11.19 – встановлення факту, що має юридичне значення, юрисдикція КАСУ (Таким чином, суди правильно встановили, що заява щодо встановлення юридичного факту, який просить встановити заявник, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року, провадження у справі було закрито правильно).
86435733 – 11.12.19 – про встановлення факту бездіяльності поліції, фактів утримання майна та документів особи, юрисдикція КПК (Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди виходили із того, що вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки дії та бездіяльність органів досудового розслідування оскаржуються в порядку кримінального судочинства).
79415286 - 23.01.19 встановлення факту втрати системи реєстру власників іменних цінних паперів, ГПК (справи у спорах, які виникають між акціонерним товариством і його акціонерами, та які пов'язані із втратою системи реєстру власників іменних цінних паперів, належать до корпоративних спорів і підлягають вирішенню господарськими судами України).
Справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність
Справи про визнання спадщини відумерлою
Справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку
Справи про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу
Справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб
Спори, що виникають із сімейних правовідносин (усього)
Інші справи
80112250 - 13.02.19 скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, юрисдикція ЦПК (Спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а стосується захисту його приватного інтересу, оскільки спір щодо реєстраційних дій, вчинених на підставі укладеного договору, стосується спору про право цивільне, в межах якого можуть бути вирішені й питання, пов'язані з реєстрацією прав власності на спірну квартиру. Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, ВП ВС дійшла висновку, що вирішення зазначеного спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосується набутого права власності на об'єкт нерухомого майна, що потребує встановлення судом обставин правомірності його набуття та виходить за межі компетенції адміністративних судів, а тому підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
79988757 - 06.02.19 вимоги про скасування протоколу комісії щодо розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією, не підлягають судовому розгляду (Складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПКЕЕ є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов'язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов'язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому ВП ВС зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таку правову позицію висловлено в постановах ВП ВС від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18. З огляду на викладене ВП ВС дійшла висновку, що такі вимоги не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про скасування протоколу щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕ та визнання дій комісії щодо розгляду зазначеного акта неправомірними, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права)
82420796 – 05.06.19 – про зобов’язання вчинити певні дії, юрисдикція КАС (Відповідачами у справі є органи державної влади - суб`єкти владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства. Предметом позову є оскарження рішень органів державної влади, визнання протиправними їхніх дій і бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, тому цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів).
82997480 – 26.06.19 – про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, юрисдикція КАС (З огляду на вказане спір про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених Обласною МСЕК № 4, є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 526/2339/17, підстав відступати від якої не вбачається. Таким чином, оскільки предметом спору по суті є оскарження рішення органу МСЕК, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог процесуального закону зробили правильний висновок про неможливість розгляду спору в порядку цивільного судочинства).
86241672 – 20.11.19 – про вилучення речей та документів, юрисдикція ЦПК (Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про задоволення касаційної скарги Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, скасування ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 вересня 2018 року і постанови Кропивницького апеляційного суду Кіровоградської області від 21 січня 2019 року та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі).
79382745 - 16.01.19 договір позики, нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер (ст. 625 ЦК), при обрахунку має враховується прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України (як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році). ВПВС вважає за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року в справі № 6-79цс14, а також у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 308/3824/16-ц).
Заяви про забезпечення доказів, позову до подання позовної заяви
Заяви про перегляд заочного рішення
79250505 - 16.01.19 стягнення невиплаченої пенсії, КАС (Статтею 267 КАСУ (у редакції, яка була чинною на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Отже, зазначеною нормою врегульовано вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, у тому числі щодо стягнення коштів. У зв'язку з наведеним суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин статтю 1166 ЦК України, повторно стягнувши з відповідача суму нарахованої, але не виплаченої пенсії).
79684920 – 30.01.19 скарга на дії державного виконавця, добросовісне виконання рішення суду, юрисдикція КАС (юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Аналогічний висновок вже висловлювався ВПВС у постанові від 6 червня 2018 року (справа № 127/9870/16-ц). Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження в справі, дійшов правильного висновку про неможливість розгляду скарги ОСОБА_3 в порядку цивільного судочинства, оскільки її розгляд віднесено до юрисдикції адміністративних судів).
79684953 - 23.01.19 скарга на дії ДВС щодо несвоєчасного повідомлення скаржника про винесення постанов, цивільна юрисдикція (суди першої й апеляційної інстанцій дійшли неправильних висновків про розгляд скарги за правилами адміністративного судочинства. Таку скаргу має розглядати суд, який видав виконавчий документ, за правилами цивільного судочинства (близькі за змістом висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 235/4749/13 та у постанові ВПВС від 21 листопада 2018 року у справі № 569/12295/16-ц).
80783405 – 13.03.19 скаргою на рішення і дії старшого державного виконавця, юрисдикція цивільна (На час звернення ОСОБА_3 зі скаргою та її розгляду в суді першої інстанції відповідно до частини четвертої статті 82 Закону № 606-XIV та статей 383, 384 ЦПК України такі скарги мали розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки під час розгляду справи в апеляційному та касаційному порядку перевірка дотримання норм процесуального законодавства судом першої інстанції здійснюється згідно з вимогами законодавства, чинного на час розгляду справи у суді першої інстанції, з урахуванням вимог як частини третьої статті 2 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції), так і частини третьої статті 3 цього Кодексу (у редакції від 03 жовтня 2017 року), відповідно до яких провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Оскільки висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі закріплює правову невизначеність щодо порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, порушує принцип єдності виконавчого провадження, то ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною й обґрунтованою, підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду).
80783490 – 13.03.19 – скаргою на дії та рішення головного державного виконавця щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, визнання неправомірною та скасування цієї постанови, зобов'язання здійснити перерахунок виконавчого збору (Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок, що скарга ОСОБА_3 на дії державного виконавця не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції адміністративного суду.
Підстав для висновків, що суди порушили правила предметної чи суб'єктної юрисдикції, ВПВС не вбачає).
79365462 - 16.01.19 скарга на дії державного виконавця, передача виконавчих проваджень (Закон № 1404-VIII наділяє орган державної виконавчої служби дискреційними повноваженнями щодо передачі виконавчих проваджень, перелік обставин яких не є вичерпним. Доказів на спростування заперечень РВ ДВС ГТУЮ щодо наявності підстав для передачі виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості не надано. Разом із тим суди дослідили заперечення РВ ДВС ГТУЮ та УДВС ГТУЮ щодо відповідності дій зазначених осіб як Закону № 1404-VIII, так і Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802. За таких обставин, відмовляючи у задоволенні скарги, суди зробили обґрунтований висновок, що примусове виконання рішення районного суду державними виконавцями ВПВР УДВС ГТУЮ жодним чином не порушує прав боржника ОСОБА_3. ВПВС погоджується із висновком судів, що оскаржувані дії головного державного виконавця РВ ДВС та начальника УДВС ГТУЮ є правомірними).
79834973 - 06.02.19 скарга на дії державного виконавця у зв'язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення за КУпАП – адміністративна юрисдикція (ОСОБА_3 оскаржує дії державного виконавця у зв'язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, то висновки судів попередніх інстанцій про неможливість її розгляду в порядку цивільного судочинства є правильними. Суд обґрунтовано зробив висновок про наявність правових підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 122 ЦПК України у чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали редакції, для відмови у відкритті провадження у справі з огляду на те, що скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Розгляд такої скарги віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до неправильного розуміння норм законодавства України та не спростовують висновків судів).
79988758 - 06.02.19 скарга на дії ДВС, виконання виконавчого напису нотаріуса, юрисдикція – КАС (Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), тобто не за рішенням, ухваленим судом, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом, що врегульовано як частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII, так і частиною першою статті 181 КАС України (у редакції, що діяла на час звернення до суду зі скаргою та розгляду справи в судах). Летичівський районний суд Хмельницької області та Апеляційний суд Хмельницької області не є судами, встановленими законом, для розгляду зазначеної скарги, яка повинна розглядатися у порядку адміністративного судочинства. На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України ВПВС вважає за необхідне повідомити ПАТ «УкрСиббанк», що розгляд поданої скарги віднесено до юрисдикції адміністративного суду).
79957720 - 13.02.19 визнання бездіяльності ДКСУ неправомірною, зобов'яз. перерах.коштів за виконавчими листами, юрисдикція – КАС (Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів ДКСУ при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, статтею 383 ЦПК України не передбачено. Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Оскільки іншого порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності інших органів, які виконують судові рішення при вчиненні виконавчих дій не передбачено, такі дії підлягають оскарженню у позовному провадженні в порядку адміністративного судочинства. Зазначений порядок є універсальним і відповідає вимогам ефективного захисту сторін виконавчого провадження у разі вчинення виконавчих дій іншими органами та установами, а не державними чи приватними виконавцями. Аналогічна правова позиція висловлена ВПВС у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 204/2221/17 (провадження № 14-416цс18).
80115443 - 13.02.19 скарга на бездіяльність державного виконавця подається до суду, який видав виконавчий лист, юрисдикція ЦПК (ОСОБА_3 є позивачем у цивільній справі та стягувачем у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення, прийнятого в ній, то зазначена скарга підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства. В обґрунтування касаційної скарги Ленінський ВДВС Луганського МУЮ посилався також на те, що на виконанні у нього знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованості за двома виконавчими листами. Разом із тим будь-які докази, які б свідчили що на виконанні перебувають рішення, ухвалені за різними видами судочинства, у матеріалах справи відсутні, а судами такі обставини не встановлені. Ураховуючи викладене, посилання Ленінського ВДВС Луганського МУЮ на те, що розгляд цієї скарги відноситься до компетенції адміністративного суду не відповідають вимогам закону).
80854692 – 27.03.19 - скарга на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції про відкриття виконавчого провадження визнати неправомірними та скасувати, юрисдикція КАС, (Таким чином, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про неможливість розгляду вимог у частині оскарження постанов Державного виконавця про накладення штрафів у порядку цивільного судочинства, оскільки їх розгляд віднесено до юрисдикції адміністративних судів).
81047570 – 27.03.19 – скаргою на постанову головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮ України про стягнення виконавчого збору, юрисдикція ЦПК (Оскільки як у скарзі на дії державного виконавця, так і в касаційній скарзі ОСОБА_3 зазначала, що зверталася з аналогічним позовом до Херсонського окружного адміністративного суду, який 09 червня 2017 року відмовив у відкритті провадження у справі № 821/873/17 з огляду на те, що спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 серпня 2017 року погодився із зазначеним висновком суду першої інстанції. ВПВС вважає, що прийняття 03 липня 2018 року Апеляційним судом оскаржуваної постанови про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що спір необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства, а також постановлення 09 червня 2017 року Херсонським окружним адміністративним судом ухвали про відмову у відкритті провадження у справі № 821/873/17, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, поставили під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права заявника на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. З огляду на існування юрисдикційного конфлікту та імперативний припис частини п'ятої статті 170 КАС України ВПВС вважає, що ця справа має бути розглянута за правилами цивільного судочинства виключно і лише тому, що заявниці має бути забезпечено доступ до правосуддя, що включає і розгляд скарги по суті, навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду у належному, адміністративному, судочинстві виникли у зв'язку з процесуальною діяльністю суду).
81139248 – 03.04.19 – скарга на дії та постанову державного виконавця, юрисдикція КАС (Таким чином, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про неможливість розгляду вимог щодо оскарження постанови Державного виконавця про стягнення виконавчого збору у порядку цивільного судочинства, оскільки їх розгляд віднесено до юрисдикції адміністративних судів).
81139236 – 27.03.19 – скарга на дії державного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії, юрисдикція КАС, (ОСОБА_3 як сторона виконавчого провадження (боржник) оскаржує законність дій державного виконавця, пов'язаних з виконанням судового рішення, ухваленого за правилами КПК України, та у зв'язку з порушенням державним виконавцем, на його думку, порядку прийняття до виконання виконавчого документа, виданого на виконання вироку. що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Оскільки у даному випадку стороною виконавчого провадження - боржником ОСОБА_3 - оскаржуються дії державного виконавця з прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 08 грудня 2016 року № ВП53070678 з виконання вироку суду у частині конфіскації автомобіля і законами України не встановлено іншого порядку оскарження цих дій, то суди зробили правильний висновок, що спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки правило статті 181 КАС України є універсальним).
81287853 – 10.04.19 - скарга на дії державного виконавця, юрисдикція ЦПК (ПАТ «АТ «Укргазбанк» як сторона виконавчого провадження оскаржує постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Галицьким районним судом м. Львова, на виконання судового рішення у цивільній справі. А тому, суди першої та апеляційної інстанцій правильно розглянули вимоги скаржника в порядку цивільного судочинства).
81573979 – 10.04.19 – на дії державного виконавця, КАСУ (З урахуванням викладеного колегія суддів ВПВС вважає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВПВС від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18). Ураховуючи викладене, скарга ОСОБА_3 у частині вимог щодо постанови про накладення штрафу не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства).
81574013 – 10.04.19 – стягнення виконавчого збору, КАС (На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України ВПВС вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_3, що розгляд поданої скарги віднесено до юрисдикції адміністративного суду).
81841932 – 10.04.19 – на дії ВДВС, не залучено всіх учасників, ЦПК (ВПВС також звертає увагу, що метою виконавчого провадження є задоволення вимог стягувачів. Отже, оскарження оцінки майна, яке підлягає продажу в межах зведеного виконавчого провадження оцінки майна, яке підлягає продажу в межах зведеного виконавчого провадження, безпосередньо впливає на права та інтереси стягувачів. Водночас суди не залучили до участі у розгляді скарги зазначених заінтересованих осіб, позбавивши їх можливості брати участь у справі, зокрема надавати докази. За таких умов рішення не може вважатися законним і обґрунтованим).
81877681 – 03.04.19 – скарга на дії та постанову державного виконавця, юрисдикція КАС (До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Підстав для висновків, що суд порушив правила предметної чи суб`єктної юрисдикції, ВПВС не вбачає).
81841998 – 24.04.19 – про стягнення виконавчого збору, юрисдикція КАС (З урахуванням вищенаведеного колегія суддів ВПВС дійшла висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні).
82316154 – 29.05.19 – на дії та бездіяльність державного виконавця, юрисдикція КАС (Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок, що справа в частині оскарження ОСОБА_1 постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і не належить компетенції загального суду).
82328283 – 29.05.19 – про відкриття виконавчого провадження, юрисдикція КАС (До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови), для закриття провадження у справі в частині вимог скаргиОСОБА_1 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 580 000,00 грн, оскільки вони не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. ВПВС погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ненаправлення боржнику копії постанови державного виконавця від 01 грудня 2016 року не впливає на її правомірність, тобто відсутні підстави для її скасування).
82703538 – 12.06.19 – про визнання незаконними дій, визнання незаконними та скасування постанови й акта, юрисдикція ЦПК (З огляду на можливі правові наслідки розгляду та вирішення питання законності дій державного виконавця щодо передачі спірного нерухомого майна відповідачу, яке безпосередньо впливає на правильність наступного оформлення ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права власності на це житлове приміщення та розпорядження ним, а тому позначиться й на правах ОСОБА_3 як набувача майна, одержаного за вказаним вище правочином і теперішнього власника. Спір у справі, що розглядається, виник із цивільних правовідносин щодо захисту права власності, є майновим, приватноправовим, а не публічно-правовим).
82885626 – 12.06.19 – на дії та постанову державного виконавця, юрисдикція ЦПК (Дійшовши висновку про належність спору до юрисдикції адміністративного суду, проте встановивши наявність юрисдикційного конфлікту, який поставив під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права скаржниці на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, ВПВС вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, а саме: скасувати постанову Апеляційного суду Київської області від 5 липня 2018 року, а справу передати для продовження розгляду до відповідного суду апеляційної інстанці)ї.
82885678 – 12.06.19 – скарга на бездіяльність начальника ВДВС, юрисдикція ЦПК (ВПВС звертає увагу на те, з 2013 року до 2016 року ОСОБА_4 неодноразово звертався до судів різної юрисдикції за захистом своїх прав, зокрема і до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, який ухвалою від 21 травня 2014 року, що набрала законної сили, відмовив у відкритті провадження у справі у зв`язку з тим, що цей спір не підсудний цьому суду. Відтак постановлення Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська ухвали від 22 лютого 2017 року про відмову у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_4 через те, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права заявника на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту).
82885764 – 29.05.19 – на дії державного виконавця, юрисдикція КАС (ВПВС звертає увагу на те, що суд першої інстанції обґрунтував ухвалу про відмову у відкритті провадження постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6, що роз`яснює, зокрема, порядок застосування приписів статті 82 Закону № 606-XIV. Приписи частини четвертої цієї ж статті застосував апеляційний суд, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції. Проте суди не врахували, що на час виникнення спірних правовідносин Закон № 606-XIVвтратив чинність (діяв Закон № 1404-VIII).
82998246 – 05.06.19 – скарга на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції визнання протиправною оцінки майна та її скасування, зобов`язання вчинити дії, юрисдикція КАС (Статтею 15 Закону № 1404-VIII визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця, вчинені у межах виконавчого провадження, в якому вона не є стороною. Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. За таких обставин відповідно до наведених вище норм ч. 1 ст. 181 КАС України та ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII (у редакціях, чинних на час подання скарги на дії державного виконавця) цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
82997493 – 26.06.19 – скаргою на дії державного виконавця, юрисдикція КАС (У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 оскаржила рішення державного виконавця щодо виконання рішень інших органів (не суду), а саме виконавчого напису приватного нотаріуса. Оскільки скаржниця подала скаргу на дії відділу державної виконавчої служби з виконання виконавчого документа, виданого іншою посадовою особою, а не судом, ВПВС погоджується з висновками апеляційного суду про розгляд спору в адміністративному суді).
84153013 – 21.08.19 – про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення штрафу, юрисдикція КАСУ (З урахуванням наведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Аналогічний висновок вже висловлювався ВПВС у постановах від 06 червня 2018 року (справа № 127/9870/16-ц), від 30 січня 2019 року (справа № 161/8267/17) від 27 березня 2019 року (справа № 639/6868/17) та інших. Таким чином, правильними є висновки судів про неможливість розгляду заявлених вимог у порядку цивільного судочинства, оскільки їх розгляд віднесено до юрисдикції адміністративних судів).
84788876 – 02.10.19 – на дії державного виконавця, юрисдикція КАСУ (скаржник подала скаргу на дії відділу ДВС з виконання виконавчого документа, виданого іншою посадовою особою, а не судом, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про підвідомчість спору адміністративному суду).
84941697 – 21.08.19 – скарга на дії ВДВС, юрисдикція КАСУ (З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що приписи частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII застосовуються лише до скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, вчинені на виконання постанови про стягнення виконавчого збору (тоді як скарги на такі постанови має розглядати суд, який видав виконавчий документ). Оскільки скаржник звернувся до суду щодо неправомірних, на його думку, дій і рішення державного виконавця стосовно стягнення виконавчого збору, цей спір має розглянути суд адміністративної юрисдикції).
85412847 – 09.10.19 – на дії ВДВС, юрисдикція КАСУ (Враховуючи викладене, постанови державних виконавців про накладення штрафу та про відкриття виконавчого провадження на виконання цієї постанови не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинні розглядатися адміністративним судом. Таким чином апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі).
86002049 – 20.11.19 – на постанову старшого державного виконавця Відділу ПВР, юрисдикція КАСУ (До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні).
86105239 – 20.11.19 – на дії ВДВС, юрисдикція КАСУ (суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні).
86241626 – 27.11.19 – на дії ВДВС, юрисдикція ЦПК (оскільки юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві, Велика Палата Верховного Суду вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно визначено, що скарга ОСОБА_1 має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки з огляду на предмет спору та характер спірних правовідносин цей спір має вирішуватися за правилами цивільного судочинства).
86401304 – 11.12.19 – про закінчення виконавчого провадження, юрисдикція ЦПК (Оскільки порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених на виконання судових рішень, постановлених у порядку цивільного судочинства, чітко передбачений у ЦПК України, то в таких випадках адміністративна юрисдикція виключається. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність розгляду цієї справи у порядку цивільного судочинства).
86566261 – 21.08.19 – про видачу дубліката виконавчого провадження, юрисдикція ЦПК (З огляду на надану оцінку аргументам відповідачки та висновкам судів першої й апеляційної інстанцій щодо задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа, Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою. Тому цю скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 1 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 7 листопада 2018 року - без змін).
Справи про відновлення втраченого судового провадження
Клопотання про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню /що не підлягає примусовому виконанню
Доручення суддів України/іноземних судів
79439752 – 16.01.19 – рішення не може бути переглянута за нововиявленими обставинами постанова ВПВС від 29 серпня 2018 року на підставі заочного рішення, що набрало чинності 26 жовтня 2018 року, також тому, що це рішення ґрунтується, зокрема, на постанові Апеляційного суду Вінницької області від 29 грудня 2017 року. Останню Велика Палата Верховного Суду скасувала у частині висновків, на підставі яких, зокрема, було ухвалене заочне рішення.
83000575 – 05.06.19 – » про стягнення сум депозитних вкладів, процентів та пені, За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції. Відповідно до частини четвертої цієї ж статті у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, та скасування судового рішення, Отже, вказана обставина була предметом дослідження судом апеляційної інстанції при винесенні судового рішення у справі № 760/20599/15-ц, а при постановленні ухвали про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
80555809 - 12.03.19 поняття законності проникнення, рішення ЄСПЛ
79382755 – 16.01.19 - порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом.
82738509 – 11.06.19 – порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом.
83589984 – 06.08.19 – про стягнення недонарахованих щомісячних виплат, одноразової допомоги в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов`язків, компенсації за несвоєчасну виплату щомісячних сум і відшкодування моральної шкоди з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні судом даної справи.
82998163 – 03.07.2019 – про визнання недійсною Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2016 - 2017 роки від 23 серпня 2016 року, юрисдикція ГПК (При вирішенні питання про належність спору до господарської юрисдикції, ВПВС враховує, що за суб`єктною юрисдикцією спір між двома юридичними особами, якщо законом не передбачено іншого порядку, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки саме ГПК України прямо вказав на суб`єктний склад господарського спору - юридичні особи та фізичні особи - підприємці. При цьому у статті 1 ГПК України у редакції, чинній на час звернення до суду, не було надано вичерпного переліку таких юридичних осіб. Тобто стороною господарського спору могла бути будь-яка юридична особа, профспілка, у тому числі, якщо спір виник з іншою юридичною особою чи фізичною особою - підприємцем, незалежно від того, чи стосується цей спір виконання господарського договору чи міг стосуватися виконання профспілкою своїх статутних завдань. Оскільки у справі, що розглядається, і позивачем, і відповідачами є юридичні особи, то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Отже, суд першої інстанції правильно закрив провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, однак зробив помилкові висновки щодо юрисдикції спору, вважаючи його адміністративним. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він підлягає розгляду у порядку господарського судочинства).
80522357 - 27.02.19 на дії прокурора щодо направлення запиту про факт перебування позивача на лікуванні, юрисдикція КАС (ВПВС погоджується з доводами касаційної скарги та висновками суду першої інстанції і вважає, що спір в частині вимоги про визнання неправомірною бездіяльності керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області щодо розгляду звернення позивача про надання копії запиту має розглядатися за правилами адміністративного судочинства (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові ВПВС від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18).
Спори про визнання незаконними дій прокурора щодо збирання конфіденційної інформації про особу, вчинені прокурором з метою представництва інтересів держави в іншій судовій справі, а також спори про визнання незаконною бездіяльності прокурора щодо ненадання інформації у відповідь на звернення, подане згідно із Законом України «Про звернення громадян», мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.)
79684974 – 30.01.19 – визнання недійсним правочину, повернення майна, Щодо неоднакового застосування судами касаційної інстанції частини першої статті 261 та частини п'ятої статті 267 ЦК України у подібних правовідносинах (ВПВС погоджується з висновками касаційного суду у справі № 706/1272/14-ц про те, що він не може переоцінити доводи про поважність причин пропуску позовної давності, оцінку яким надав суд першої інстанції. Отже, обставини у порівнюваних справах не є подібними. ВПВС вважає, що висновки суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у постановах ВСУ від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469 цс 16, від 21 грудня 2016 року у справі № 178/851/14-ц та від 26 жовтня 2016 року у справі № 241/978/15-ц (6-2070 цс 16).
80854762 – 20.03.19 - про визнання неправомірними дій службових осіб та зобов'язання вчинити певні дії, (ВП ВС вважає, що позовна вимога про оскарження дій працівників районного суду , пов'язаних із розглядом позову ОСОБА_3 до ПАТ, не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства. Тому апеляційний суд обґрунтовано змінив ухвалу суду першої інстанції, виключивши з її мотивувальної частини висновок про розгляд цього спору у порядку адміністративного судочинства. При цьому апеляційний суд правильно залишив без змін увалу суду першої інстанції в частині відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду. У зв'язку з цим, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких по суті є оскарження дій суду, пов'язаних із розглядом справи, нормами ЦПК України чи іншими законодавчими актами України не передбачено. Зазначене відповідає вимогам статей 6, 13 Конвенції. Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Зважаючи на викладене, ВПВС зробила висновок про залишення касаційної скарги ОСОБА_3 без задоволення, а ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 13 липня 2017 року в незміненій частині та ухвали Апеляційного суду від 04 вересня 2017 року - без змін).
80854806 – 20.03.19 - оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, то укладення між відповідачами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна під час розгляду справи не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Аналогічний висновок викладено у постанові ВПВС від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17.
81013418 – 30.01.19 – визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення земельних ділянок (Відмовляючи у застосуванні позовної давності у цій справі, суд виходив із того, що позивачем були виявлені порушення вимог земельного законодавства під час проведення перевірки у 2011 році, а тому позов до суду подано у вересні 2012 року у межах установлених законом строків. Ураховуючи викладене, ВПВС погоджується з висновками суду першої інстанції, який відповідає практиці як Верховного Суду України, так і Великої Палати Верховного Суду, щодо застосування положень статей 256, 261, 267 ЦК України та статті 45 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду з відповідним позовом. Аналогічні висновки викладено у постанові ВПВС від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц.).
79684974 – 30.01.19 – визнання недійсним правочину, повернення майна, Щодо неоднакового застосування судами касаційної інстанції частини першої статті 261 та частини п'ятої статті 267 ЦК України у подібних правовідносинах (ВПВС погоджується з висновками касаційного суду у справі № 706/1272/14-ц про те, що він не може переоцінити доводи про поважність причин пропуску позовної давності, оцінку яким надав суд першої інстанції. Отже, обставини у порівнюваних справах не є подібними. ВПВС вважає, що висновки суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у постановах ВСУ від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469 цс 16, від 21 грудня 2016 року у справі № 178/851/14-ц та від 26 жовтня 2016 року у справі № 241/978/15-ц (6-2070 цс 16).
80522389 – 26.02.19 – вимога про звернення стягнення на предмет застави визначена у вартісному еквіваленті, отже вимога позивача має визначену і погоджену сторонами оцінку вартості майна і не може розглядатися як вимога немайнового характеру.
79413134 - 23.01.19 скасування державної реєстрації права власності, ЦПК, оскарження ухвали, яка не підлягає оскарженню в АС окремо від рішення суду (Спір між сторонами виник з приводу порушення права власності позивача на квартири внаслідок дій ТОВ «Кей-колект» і приватного нотаріуса щодо реєстрації такого права за цим товариством. Ураховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із захистом права власності позивача та з виконанням умов договору іпотеки, ВПВС вважає, що цей спір, включаючи вимоги до приватного нотаріуса (державного реєстратора), не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладені у постановах ВПВС від 12 грудня 2018 року у справі № 810/1701/16 (провадження № 11-1130апп18), 05 грудня 2018 року у справі № 815/7008/15 (провадження № 11-1149апп18), 28 листопада 2018 року у справі № 759/6976/16-ц (провадження № 14-523цс18), 15 травня 2018 року у справі № 686/22036/15-ц (провадження № 14-104цс18) 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15-ц (провадження № 14-66цс18). Отже, спори про визнання незаконними та скасування рішень нотаріусів, які діяли на виконання делегованих повноважень державного реєстратора, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно розглядаються за правилами цивільного судочинства, якщо такі спори стосуються захисту цивільного права, зокрема випливають з договірних відносин, і якщо немає підстав для їх розгляду за правилами адміністративного судочинства. Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкових висновків про належність спору до юрисдикції адміністративних судів в частині позовних вимог до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Коротюк О.В. про визнання протиправними та скасування рішень, скасування записів про реєстрацію права власності в Державному реєстрі прав та зняття заборон відчуження нерухомого майна та помилково закрив провадження у справі в цій частині. Крім того, статтею 293 ЦПК України (у редакції до набрання чинності Законом № 2147-VIII) визначено вичерпний перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Ухвали про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі в цьому переліку немає, відповідно така ухвала не підлягала апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Таким чином, апеляційний суд відкрив апеляційне провадження та розглянув апеляційну скаргу на ухвалу, яка не підлягала апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, з порушенням норм процесуального закону).
80854662 – 20.03.19 - про припинення права користування земельною ділянкою, визнання права користування земельною ділянкою та визнання незаконною відмови в оформленні права землекористування (Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов'язки цих осіб)
80854707 – 13.03.19 - про визнання недійсними свідоцтв на знаки для товарів та послуг і зобов'язання до вчинення дій, право на апеляційне оскарження ухвал окремо від рішення суду(право на апеляційне оскарження ухвал суду учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення щодо суті спору й окремо від такого рішення. Аргументи учасників процесу стосовно наявності підстав для закриття провадження у справі мають розглядатися судом, якому такі аргументи заявлені, зокрема і на стадії апеляційного оскарження рішення, ухваленого щодо суті спору. Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 293 ЦПК України у редакції, чинній на час нового розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у частині другій статті 293 ЦПК України у вказаній редакції).
81287835 – 10.04.19 - про визнання дій неправомірними, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно, юрисдикція ЦПК (Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, ВПВС дійшла висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки суду апеляційної інстанції про належність розгляду справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими, оскільки спір стосується набутого права власності на об'єкт нерухомого майна, що потребує встановлення судом обставин правомірності його набуття та виходить за межі компетенції адміністративних судів, а тому підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства).
82568415 – 15.05.19 – визнання договору міни недійсним, ЦПК, нова практика (ЄСПЛ у рішенні від 22 травня 2018 року, що набуло статусу остаточного 22 серпня 2018 року, розглянув заяви Зеленчук С.С. (Особа яка успадкувала від матері земельну частку (пай), а у 2006 році отримала документи про виділення цієї частки (паю) у натурі (на місцевості) як земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,5917 га) та Цицюри В. А. (який успадкував від матері земельну частку (пай), а у 2008 році отримав документи про виділення її у натурі (на місцевості) як земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,41 га). Заявники стверджували, що законодавчі обмеження, накладені на них як на власників земель сільськогосподарського призначення, порушували їхні права, гарантовані статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (частини перша-третя статті 715 ЦК України). ВПВС зауважує, що задля гарантування правової визначеності вона має відступати від попередніх висновків ВСУ лише за наявності для цього належної підстави. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання У пункті 49 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень вказано, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні. ВПВС погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір міни відповідає приписам статей 203 і 715 ЦК України та не суперечить підпункту «б» пункту 15 розділу X «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни. ВПВС відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновку ВСУ щодо застосування підпункту «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, що була чинною до 1 січня 2019 року, стосовно можливості обміну земельних ділянок сільськогосподарського призначення лише «за схемою пай на пай» і відступає від цього висновку з огляду на таке: Підпункт «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, гарантував можливість обміну не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай), а земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону).
Не розглядається в судах
82120695 – 15.05.19 – про визнання права на умовно-дострокове звільнення, практика ЄСПЛ, не розглядається в судах (ВПВС зауважує, що обраний спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту (пункт 36 постанови ВПВС від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц). ВПВС звертає увагу на те, що метою подання позову про визнання права є усунення невизначеності щодо суб`єктивного цивільного права особи, а також створення сприятливих умов для здійснення нею цього права. Вимогу про визнання права можна заявити у випадках, коли цивільне право певної особи не визнається, оспорюється або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують належність їй відповідного права. ВПВС звертає увагу на те, що висловлювання «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовних вимог, які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, так і тих вимог, які взагалі не можуть розглядатися судами (близькі за змістом висновки ВПВС сформулювала, зокрема, у пункті 66 постанови від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, у пункті 59 постанови від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц, у пункті 37 постанови від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц). З огляду на наведене позов з вимогою про визнання за особами, засудженими до довічного позбавлення волі, права на умовно-дострокове звільнення не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства. ВПВС звертає увагу на те, що 12 березня 2019 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Петухов проти України» («Petukhov v. Ukraine», заява № 41216/13), яке поки що не набуло статусу остаточного. У цьому рішенні ЄСПЛ визнав, що довічне позбавлення волі засудженого без гарантування йому права перегляду вироку в частині скорочення строку відбування такого покарання та перспективи можливого звільнення суперечить статті 3 Конвенції. Для вирішення цієї проблеми у разі набуття вказаним рішенням ЄСПЛ статусу остаточного держава повинна буде вжити заходи загального характеру: реформувати систему перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, так, щоби гарантувати у кожному конкретному випадку дослідження того, чи ґрунтується їх тривале ув`язнення на законних пенологічних підставах, а також, щоби дати можливість цим засудженим з певною мірою визначеності передбачати, що вони мають зробити для того, аби питання про їхнє звільнення було розглянуте, та за яких саме умов відповідно до стандартів, вироблених у практиці ЄСПЛ (§ 194).
81877992 – 13.03.19 – про усунення від права на отримання державної грошової допомоги, пов’язаної зі смертю військовослужбовця, та зобов’язання усунути від прав на передбачені законом пільги для члена сім’ї загиблого військовослужбовця, не розглядається судами (ВПВС зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту. Тому не є способом захисту вимога зобов’язати порушити приписи законодавства України для зміни правовідношення на користь позивачки. ВПВС звертає увагу на те, що висловлювання «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 205 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду; пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 109 КАС України у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 157 КАС України у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду), «справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 238 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) стосуються як позовних вимог, які не можуть розглядатися за правилами цивільного чи адміністративного судочинства відповідно, так і тих вимог, які взагалі не можуть розглядатися судами (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у пункті 66 постанови від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц і в пункті 59 постанови від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц). ВПВС вважає, що позовна вимога зобов’язати Запорізький ОВК і МО України усунути Катанова В. М. від прав на передбачені статтею 15 Закону № 3551-XII пільги для члена сім’ї загиблого військовослужбовця не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства. А тому висновки судів першої й апеляційної інстанцій про можливість розгляду цього спору за правилами адміністративного судочинства є помилковими. Не є способом захисту вимога зобов’язати порушити приписи законодавства України для зміни правовідношення на користь позивача. Тому у випадку заявлення такої позовної вимоги суд має відмовити у відкритті провадження за пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України, а у разі якщо провадження у справі вже відкрите – закрити його за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Висловлювання «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 205 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 109 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 157 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), «справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 238 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) стосуються як позовних вимог, які не можуть розглядатися за правилами цивільного чи адміністративного судочинства відповідно, так і тих вимог, які взагалі не можуть розглядатися судами).
82188573 – 29.05.19 – про встановлення факту, що має юридичне значення, не розглядається судами (Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні». Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності. Щодо посилань у заяві ОСОБА_10 на роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 № 12 «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану», відповідно до яких питання щодо встановлення неправильності в актовому записі про народження, зокрема щодо доповнення відомостей про національність та громадянство батьків, суд вирішує на підставі письмових (архівних матеріалів, відомостей, які містяться в паспорті, інших посвідчень тощо) та інших доказів, що з достовірністю підтверджують заявлену вимогу, слід зазначити таке. Вимоги пункту 7 цієї постанови, за якими при розгляді справ про встановлення неправильності в актовому записі про народження суди мають враховувати, що він, зокрема, повинен містити відомості про національність і громадянство батьків, а якщо їх не було внесено - актовий запис має бути доповнено, - відповідали законодавству України станом на час прийняття зазначеної постанови. Проте ці роз`яснення не відповідають чинному законодавству України, яким зазначення національності особи в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС не передбачено. Оскільки зазначена постанова була прийнята понад 20 років тому, тобто до прийняття Конституції України та чинних ЦК України, Сімейного кодексу України, ЦПК та КАС України, то надані в ній роз`яснення не відповідають чинному законодавству України і не можуть братися до уваги).
86002051 – 20.11.19 – про відшкодування шкоди , не підлягає розгляду в судах (Закони України не передбачають можливості розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом. У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
86402015 – 20.11.19 – про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, не підлягає розгляду в судах (ВПВС зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. . З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такі вимоги не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання незаконними дії зі складання протоколу відкритих слухань та зобов`язання провести відкриті слухання, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права).
_03_03.png)
