Чернівецький апеляційний суд

Постанови Великої Палати Верховного Суду у кримінальних справах класифіковані за категоріями за 2018 рік.

Кримінальне провадження з обвинувальним актом (у розрізі статей Кримінального кодексу України:)

1) злочини проти власності;

2) злочини проти волі, честі та гідності;

3) злочини проти життя та здоров'я;

73532589 - 18.04.18 р. - злочин проти власності ч. 3 ст. 187 КК України, а саме, вчинення розбою з проникненням у приміщення.

Позов подав захисник ОСОБА_4, який ставиться питання про скасування вироку Апеляційного суду та призначення нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції з підстав невірної кваліфікації дій винного за ч. 3 ст. 187 КК України, посилається на помилковість висновку апеляційного суду про те, що ОСОБА_4 опинився в приміщенні ювелірної крамниці з умислом на проникнення. Навпаки, при дослідженні фактичних обставин судом встановлено, що засуджений шляхом вільного доступу, як покупець, увійшов до крамниці, попросив ОСОБА_5 надати йому ланцюжки для огляду. Жодної дії для проникнення у місця, доступ до яких у магазині обмежено, зокрема за прилавок, сейф, тощо, засудженим не здійснювалося.

У постанові зазначено, що проникнення як кваліфікуюча ознака розбою передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення розбою. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має.

77870716 -14.11.18р.- злочин за ч. 2 ст. 187 КК України, розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм.

Заяву подав ОСОБА 3, про направлення справи в суд першої інстанції на новий розгляд у цій частині та поновлення строку на подання вказаної заяви. В іншій частині заявник просив залишити судові рішення без змін.

74158440 - 16.05.18 р. - злочини проти волі, честі та гідності.

Позов захисника ОСОБА_4, який просив переглянути справу з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 445 КПК України, (процесуальної норми, що була чинною на момент подачі заяви), у зв'язку з установленням ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом, скасувати вирок Апеляційного суду Житомирської області від 11 липня 2002 року й ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 9 вересня 2010 року та направити справу для нового судового розгляду до суду першої інстанції.

На думку Великої Палати Верховного Суду, покарання у виді позбавлення волі на певний строк не забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та не слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України. Суд вважає, що остаточне покарання обвинуваченому повинно бути призначено за сукупністю злочинів відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України.

На підставі ч. 2 ст. 70 КК України необхідно визначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Є окрема думка по справі - 74158372.

76947335 - 12.09.2018 р. – злочин проти життя та здоров’я.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_4, його захисник ДжулайД.О. і засуджений ОСОБА_3, кожний у своїй, просять скасувати вирок та ухвалу і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.

Поставлені у касаційних скаргах питання, що належать до предмета перевірки касаційного суду згідно з частиною 1 статті 438 КПК і спрямовані на покращення правового становища особи, яка піддається кримінальному переслідуванню, мають вирішуватися судом касаційної інстанції по суті незалежно від того, на якій стадії процесу вони вперше порушуються. Відхилення касаційним судом відповідних доводів лише на тій підставі, що вони не заявлялися у судах попередніх інстанцій, призведе до не передбаченого законом обмеження права особи на судовий захист у суді вищого рівня і суперечитиме засаді верховенства права.

За результатами перегляду вироку та ухвали щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у касаційному порядку Велика Палата дійшла висновку про законність і обгрунтованість судових рішень і підстав для їх зміни або скасування не вбачає.

Провадження в порядку надання міжнародної правової допомоги:

1) порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом

72349249 - 20.02.18 року.

У своїй заяві з доповненнями ОСОБА_3 послався на висновки, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «ОСОБА_3 проти України» від 10 липня 2014 року, а також зазначив, що органи досудового розслідування чинили на нього тиск, застосовували недозволені методи слідства, його право на захист було порушено, оскільки до нього не було допущено захисника до першого допиту, окремих свідків захисту не було допитано, суд першої інстанції видалив його із залу судових засідань на весь час судового розгляду, а суд касаційної інстанції обмежив його право на виступ, а також, на думку ОСОБА_3, деякі докази були сфальсифіковані.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду констатує, що рішення ЄСПЛ не містить висновків про те, що встановлені стосовно заявника порушення Конвенції свідчать про те, що рішення національних судів у кримінальній справі щодо ОСОБА_3 суперечать Конвенції, або в основі визнаних ЄСПЛ порушень лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні, або що ці порушення були спричинені ухваленими на національному рівні рішеннями, які й надалі зумовлюють негативні наслідки для заявника та не можуть бути усунуті в інший спосіб, ніж повторний розгляд справи.

З огляду на це Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстави для застосування такого заходу індивідуального характеру як повторний розгляд справи засудженого ОСОБА_3, включаючи відновлення провадження у справі, відсутні.

72489783 - 27.02.18 року.

Захисник вказує на порушення ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції, встановлені в рішенні «ОСОБА_4 проти України» від 25.07.2017 року, просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 липня 2015 року та ухвалу ВССУ від 03 серпня 2015 року, постановлені національними судами щодо його підзахисного, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК України, є підставою для перегляду Верховним Судом судових рішень, що набрали законної сили за виключними обставинами.

Тому, оскільки ОСОБА_4 не зміг реалізувати своє право на перегляд у апеляційному порядку вироку Оболонського районного суду міста Києва від 07 травня 2015 року, то варто констатувати, що він і далі зазнає негативних наслідків рішень, ухвалених на національному рівні. Такими рішеннями, які перешкодили ОСОБА_4 в реалізації права на апеляційний перегляд винесеного щодо нього вироку, є ухвала Апеляційного суду міста Києва від 01 липня 2015 року та ухвала ВССУ від 03 серпня 2015 року.

Отже, додатковим заходом індивідуального характеру, який потрібно застосувати у цьому провадженні для відновлення права на апеляційне оскарження є повторний розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4 Апеляційним судом міста Києва.

73304976 – 10.04.18 р.

Заяву подав ОСОБА 4 про перегляд ухвали Апеляційного суду міста Києва від 24 грудня 2004 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення ЄСПЛ не містить жодних вказівок на те, що встановлені щодо ОСОБА_4 порушення Конвенції спонукають до висновку, що рішення національного суду в його справі суперечать Конвенції або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні, або що ці порушення були спричинені рішеннями, ухваленими в межах кримінального провадження, які й надалі зумовлюють шкідливі наслідки і не можуть бути усунуті (виправлені) іншим способом, аніж під час повторного розгляду справи.

74505960 - 30.05.18р.

Заяву подав адвокат Перестюк Н. М. в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5 про перегляд ухвали Апеляційного суду міста Києва від 24 грудня 2004 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

З урахуванням наведеного та з огляду на зазначені норми міжнародного і національного законодавства встановлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов'язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.

Стосовно ОСОБА_4 таке повне відновлення, а тим більше шляхом скасування ухвали апеляційного суду, неможливе, оскільки ЄСПЛ констатував порушення Конвенції щодо заявника на стадії досудового розслідування кримінальної справи та не встановив жодних порушень судами України вимог закону та Конвенції, у зв'язку із чим відсутні підстави для визнання ухвали суду апеляційної інстанції незаконною та її скасування.

Окрема думка - 74777501.

74440129 - 30.05.18р.

Вироком Апеляційного суду м. Києва від 19 травня 2006 року ОСОБА_3 засуджено за сукупністю вказаних вище злочинів і на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком 15 років.

16 листопада 2017 року ОСОБА_3, не погодившись із постановленими щодо нього судовими рішеннями, звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд судових рішень щодо нього у зв'язку із встановленням рішенням ЄСПЛвід 02 березня 2017 року у справі «Мороз проти України» порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Обставиною, на яку заявник послався як на підставу для перегляду судових рішень щодо нього, є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, а саме рішення ЄСПЛ у справі «Мороз проти України». Встановлені ЄСПЛ порушення прав заявника не свідчать про те, що рішення національних судів у кримінальній справі щодо ОСОБА_3 суперечать Конвенції, як і про те, що ці порушення були спричинені рішеннями, ухваленими судами в межах кримінальної справи.

74630438 - 30.05.18р.

78715724 - 12.12.18 р.

ОСОБА_3, звернулася до Верховного Суду із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом, просить скасувати постанови слідчих органів від 14 червня 2006 року, 18 та 20 листопада 2009 року (про порушення стосовно неї кримінальних справ за частинами 2, 3, 4 ст. 190 КК) та закрити кримінальне провадження № 12012150050000124 від 28 листопада 2012 року.

Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора, та інших осіб

78529879 - 05.12.18 р. – затримання особи без ухвали слідчого судді, суду.

Прокурор, у своїй скарзі, посилається на безпідставне незастосування судом при юридичній оцінці дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 положень частини першої статті 371 КК, зазначає, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не отримували вказівок уповноваженої особи на затримання ОСОБА_7, на час їх прибуття на місце події не було підстав для висновку про вчинення потерпілим неправомірних дій, ОСОБА_7 опору їм не чинив, втекти не намагався, і жодних інших перешкод для його опитування і складання необхідних документів на місці події не існувало. Виходячи з наведеного, прокурор доводить, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обмежили особисту свободу потерпілого всупереч вимогам як статті 260 КУпАП, так і статей 207, 208 КПК і зазначені дії слід оцінювати як завідомо незаконне затримання.

Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування:

1) відмову у відкритті апеляційного провадження;

2) відмову у відкритті апеляційного провадження;

3) застосування запобіжного заходу тримання під вартою;

74475959 - 23.05.18 р. - рішення слідчого про призначення комплексної позапланової перевірки щодо законності та цільового використання земельної ділянки.

Слідчий суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області ухвалою від 27 липня 2017 року задовольнив клопотання слідчого про призначення комплексної позапланової перевірки щодо законності та цільового використання земельної ділянки посадовими особами ТОВ «НВО «Синтоп» і своєю ухвалою надав дозвіл на проведення такої перевірки.

30 серпня 2017 року суддя-доповідач Апеляційного суду Донецької області ухвалою відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «НВО «Синтоп» на згадану ухвалу слідчого судді.

Представник ТОВ «НВО «Синтоп» подав скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вимагаючи скасування цієї ухвали.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційні суди зобов'язані відкривати апеляційне провадження за скаргами на ухвали слідчих суддів про надання дозволу на проведення позапланових перевірок, що свідчить про те, що суддя Апеляційного суду Донецької області, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за скаргою представника ТОВ «НВО «Синтоп» на ухвалу слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області про надання дозволу на проведення комплексної позапланової перевірки, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону (пункт 1 частини першої статті 438 КПК).

Окрема думка - 74688072.

74475877 - 23.05.18 - про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Слідчий суддя Мар'їнського районного суду Донецької області ухвалою від 13 квітня 2017 року задовольнив клопотання прокурора та призначив у межах позапланову комплексну перевірку на предмет дотримання в діяльності СФГ «Афродіта» вимог законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці, промислової безпеки та трудового законодавства.

Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 20 червня 2017 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами голови СФГ «Афродіта» на вказану вище ухвалу слідчого судді, оскільки, на думку суду, кримінальним процесуальним законом не передбачено оскарження в апеляційному порядку такого судового рішення.

Оскільки слідчий суддя прийняв рішення, яке не передбачено КПК, суду апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження належало виходити з приписів ст. 9 КПК, яка розкриває принцип законності кримінального провадження та в ч. 6 установлює, що коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. Однією з таких засад є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (п. 17 ч. 1 ст. 7 КПК), а її зміст розкрито у ст. 24 КПК, згідно з ч. 1 якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, зокрема, суду, слідчого судді в порядку, передбаченому КПК.

Виходячи з викладеного, Велика палата дійшла висновку, що апеляційний суд, відмовивши у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, а тому ухвала цього суду підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

77720935 - 07.11.18 р. – застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У заяві про перегляд постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2011 року (попередній розгляд кримінальної справи) та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 07 травня 2014 року у зв'язку з встановленням рішенням ЄСПЛ у справі «Красюков та інші проти України» порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні його справи судом, ОСОБА_3 порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції з закриттям провадження та скасування постанови попереднього розгляду кримінальної справи в частині обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Визнані порушення прав заявника мали місце у минулому, а на час розгляду заяви ОСОБА_3 Великою Палатою Верховного Суду він не зазнає негативних наслідків порушень тих його прав, яких було визнано ЄСПЛ (не знаходиться під вартою).

Враховуючи, що з рішення ЄСПЛ не вбачається підстав для перегляду судових рішень щодо ОСОБА_3, його заяву має бути залишено без задоволення.

Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях

1). про зарахування у строк покарання строку попереднього ув'язнення;

76207318 - 29.08.18 р.

Скаргу подав захисник ОСОБИ 3, адвокат Кушнеренко Т.В., який оскаржує вирок Апеляційного суду Херсонської області від 12 січня 2018 року,посилаючись на те, що зарахування ОСОБІ_3 у строк покарання строку попереднього ув'язнення в період з 03 березня по 21 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК України є необґрунтованими. При цьому посилається на ч. 2 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

У постанові ВПВС зазначено, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.