Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Кримінальне провадження з обвинувальним актом (у розрізі статей Кримінального кодексу України)
1) злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення;
79298340 – 16.01.19 р.
У касаційній скарзі (з урахуванням доповнень) засуджений ОСОБА_10 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції у зв'язку істотним порушенням судами вимог кримінального процесуального закону. Вважає висновки судів про допустимість доказів безпідставними, в матеріалах провадження відсутні та під час судового розгляду не досліджувались ухвали слідчих суддів, на підставі яких проводились негласні слідчі дії і незаконно відмовлено в їх витребуванні, стверджує, що в порушення вимог ст. 290 КПК України, сторонам не відкрито матеріалів кримінального провадження у повному обсязі, що є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими доказами, місцевим судом безпідставно не зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК, а також що при призначенні покарання незаконно враховано обставину, яка обтяжує покарання «вчинення злочину організованою групою» незважаючи на те, що ця обставина є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК.
ОСОБА_10 вважає, що апеляційний суд при перегляді вироку всупереч вимогам ст. 419 КПК усіх апеляційних доводів сторони захисту в ухвалі не виклав, їх не перевірив та не навів підстав, з яких визнав їх необґрунтованими, а лише формально перерахував докази на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність його винуватості.
Засуджена ОСОБА_8 у касаційній скарзі також просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції з тих же підстав. Засуджена наводить доводи про те, що при посиланні на результати проведених негласних слідчих дій, як на належні та допустимі докази, суд першої інстанції не врахував очевидну їх недопустимість, оскільки вони згідно з положеннями ст. 290 КПК не відкривались стороні захисту на стадії досудового розслідування і під час судового розгляду. Також вважає, що порушено її право на захист, оскільки апеляційний суд, отримавши заяву свідка, в якій зазначено про провокацію злочину стосовно неї, відмовив у додатковому допиті цього свідка. Крім того, зазначає, що в ухвалі апеляційного суду не наведено обґрунтувань з посиланням на докази, які підтверджують висновки місцевого суду та спростовують апеляційні доводи сторони захисту.
85174578 – 16.10.2019 р. – ставиться питання про скасування вироку Київського районного суду міста Харкова від 28.03.2017 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 03.05.2018 року, у зв’язку з порушення судом принципу безпосередності, матеріали за результатами проведення НСРД не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, недотримання вимог ст.ст. 105, 106 КПК України.
Велика Палата Верховного Суду з цього приводу зазначила, що процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.
Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, розсекречені під час судового розгляду, і сторона захисту у змагальному процесі могла довести перед судом свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, в сукупності з оцінкою правової підстави для їх проведення, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.
У випадку розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД після передачі кримінального провадження до суду, суд зобов’язаний забезпечити стороні захисту достатній час та реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД в комплексі із процесуальною підставою для проведення НСРД з метою реалізації принципу змагальності.
2) злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту;
82703512 – 19.06.19 р. -вирішується питання про задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика (МТСБУ), якщо потерпілий не звертався до страховика (МТСБУ) із заявою про страхове відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Оскільки процесуальні відносини щодо підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд в порядку цивільного судочинства не врегульовані нормами КПК України, то в цій справі застосуванню підлягають також положення ЦПК України, а саме статті 411 ЦПК України.
Відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
З матеріалів справи видно, що розмір сум, які були заявлені позивачем у цивільному позові, та які підлягали відшкодуванню як певні види витрат, а також те, що заявлені витрати є обґрунтованими, не були досліджені судами.
Виходячи із викладеного, вирок Франківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2017 року та ухвала Апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року підлягають скасуванню в частині задоволення цивільного позову, а справа у скасованій частині – направленню на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
84153042 – 21.08.19 р. – у касаційній скарзі захисник Васильєв В.М. просить змінити вирок апеляційного суду, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість у зв’язку з незастосуванням положень ст. 75 КК.
Прокурор у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та м’якість призначеного засудженому покарання, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду і призначення нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. На його думку, стан алкогольного сп’яніння не є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, натомість зазначений стан прямо передбачено п. 13 ч. 1 ст. 67 КК виключно як обставина, що обтяжує покарання.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, хоча і становить порушення вимог підп. «а» п. 2.9 ПДР, однак само по собі не може виступати прямою безпосередньою причиною настання ДТП та її наслідків у вигляді заподіяння потерпілому (потерпілим) тілесних ушкоджень або смерті. Стан сп’яніння не охоплюється об’єктивною стороною (не є кваліфікуючою ознакою) злочину, передбаченого ст. 286 КК, і при призначенні покарання особі може враховуватись як обставина, що обтяжує покарання згідно з п.13 ч. 2 ст. 67 КК.
Окрема думка - 84153057
3) Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення (у розрізі статей Кримінального кодексу України)
82885531 – 26.06.19 р. - у касаційній скарзі прокурор, просить скасувати рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції зазначаючи, що розгляд в суді першої інстанції відбувся за відсутності прокурора, участь якого у силу ст. 36 КПК України є обов'язковою. Заперечує правильність рішення суду про недопуск прокурора до участі у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення щодо ОСОБА 1, оскільки обвинувальний акт прокурором направлявся в суд і, позбавивши прокурора можливості брати участь в судовому засіданні, суд порушив принцип змагальності сторін, чим обмежив права потерпілої, адже вона мала би доводити фактичні обставини кримінального провадження за відсутності доказів на підтвердження обвинувачення.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутність прокурора під час судового розгляду кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, свідчить: 1) про відсутність сторони обвинувачення (адже, потерпілий згідно з главою 36 КПК України не уповноважений підтримувати обвинувачення, а враховуючи його правовий статус, він і фактично неспроможний ефективно здійснювати збирання доказів та підтримувати обвинувачення самостійно); 2) про порушення засад рівності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 3) про відсутність балансу приватних та публічних інтересів у таких кримінальних провадженнях.
Тому, відмова прокурору в участі у судовому засіданні судом першої інстанції, а також судом апеляційної інстанції під час перегляду зазначеного судового рішення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (п. 3 ч. 2 ст.412 КПК України).
82998245 – 03.07.19 р. - захисник Чопівська Л. С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 ставить питання про скасування вироку Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 18 липня 2018 року з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність і призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Якщо потерпілий не подавав заяву про злочин, але до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження за злочином публічного обвинувачення беззастережно висловився про необхідність застосування щодо винного кримінально-правових заходів примусу, відповідне волевиявлення, зафіксоване у процесуальних документах, є достатньою підставою для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення після зміни кваліфікації злочину.
У разі перекваліфікації судом діяння на злочин приватного обвинувачення позиція потерпілого про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за злочин публічного обвинувачення не може прирівнюватися до відмови від приватного обвинувачення і не є підставою для закриття кримінального провадження, регламентованою пунктом сьомим частини першої статті 284 КПК.
4) Злочини проти життя та здоров’я особи:
86105184 – 27.11.219 року - ставиться питання про скасування ухвал апеляційного суду Харківської області від 29.03.2018 року у зв’язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Велика Палата Верховного Суду констатує, що у цій справі має місце невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого згідно з частиною першою статті 414, пунктом 3 частини першої статті 438 КПК України, оскільки покарання не відповідає особі обвинуваченого та є явно несправедливим через м’якість, що повинен врахувати під час нового розгляду суд апеляційної інстанції.
Також вказує, що передбачене частиною шостою статті 393, частиною шостою статті 425, пунктами 15, 20 частини другої статті 36 КПК України право на подання апеляційної та касаційної скарг прокурором, який входить до складу групи прокурорів, визначеної в порядку статті 37 цього Кодексу, не обмежується його участю в судових засіданнях з розгляду конкретного кримінального провадження у судах попередніх інстанцій.
Якщо прокурор був включений до групи прокурорів, однак не брав участі у судових засіданнях, він має право на подання апеляційної чи касаційної скарг.
Окрема думка - 86070743
5) Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг
86365236 – 11.12.19 року – ставиться питання про скасування ухвали апеляційного суду Полтавської області від 15.01.2018 року відносно Особи 1, якого визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду вказує на неоднакове застосування судами першої, апеляційної та касаційної інстанції норм кримінального процесуального закону щодо визнання суб’єктного складу здійснення повідомлення про підозру судді.
У своєму рішенні Велика Палата Верховного Суду вважає, що за викладених обставин касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду від 15.01. 2018 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 частини першої статті 438 КПК України з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Окрема думка: 86468688; 86468683
Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора, та інших осіб
79298600 - 16.01.19 р. - неправильне застосування ст. 46 КК України, звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Касаційна скарга прокурора мотивована тим, що суд першої інстанції ототожнив примирення та відшкодування шкоди, що не відповідає положенням ст. 46 КК України. Судами при звільненні ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності не встановлено та не наведено достатніх доводів, які б давали підстави для висновку про можливість такого звільнення. Вказується також на те, що ухвала апеляційного суду прийнята з істотним порушенням вимог частини 1 статті 412 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), не відповідає положенням частини 1 статті 370, статті 419 КПК України, є невмотивованою та необґрунтованою.
Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях:
1) про застосування амністії
79445662 – 23.01.19 р. - ставиться питання про скасування ухвал суду першої та апеляційної інстанцій та застосування ст. 6 Закону України від 08 квітня 2014 року № 1185-VII «Про амністію у 2014 році».
Провадження в порядку надання міжнародної правової допомоги:
1) порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом
79776426 – 06.02.19 р. - порушується питання про перевірку законності та вмотивованості ухвали Верховного Суду України від 12 квітня 2007 року, вироку Апеляційного суду Закарпатської області від 29 серпня 2006 року, де особа посилається на встановлення рішенням ЄСПЛ факту порушення Україною міжнародних зобов'язань, яке полягає у порушенні органом досудового розслідування його права на захист при проведенні відтворення обстановки та обставин події 22 серпня 2004 року без участі захисника.
У своєму рішенні ВПВС вказує, що оскільки касаційний суд всупереч вимогам статті 400-2 КПК України 1960 року, на недопустимість тих доказів, які було отримано з порушенням ОСОБА 3 права на захист, у прийнятому рішенні цих доводів не висвітлив, жодних відповідей на них не дав, не зазначив підстав, через які визнав їх необґрунтованими.
Наведені порушення кримінально-процесуального закону перешкодили судам повно й всебічно розглянути справу і постановити законні та обґрунтовані рішення, а тому вирок апеляційного суду та ухвалу касаційного суду щодо ОСОБА_3 належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
81585698 – 17.04.19 р. – ставиться питання про перегляд вироку Апеляційного суду Донецької області від 06 жовтня 2005 року та ухвали Верховного Суду України від 19 жовтня 2006 року в частині засудження зазначених осіб з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
У заяві про перегляд судових рішень захисник Тарахкало М. О. в інтересах засудженого ОСОБА_4 порушує питання про скасування вироку та ухвали і направлення справи на новий судовий розгляд на підставі констатованого ЄСПЛ у справі «Закшевський проти України» порушення національним судом прав цього засудженого за пунктом 1 та підпунктом «с» пункту 3 статті 6 Конвенції. На обґрунтування своїх вимог захисник посилається на використання при постановленні щодо ОСОБА_4 обвинувального вироку як частини доказової бази його показань, наданих ним із порушенням права на захист.
Засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у своїх заявах ставлять питання про скасування судових рішень і закриття кримінальної справи щодо них на підставі пункту 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Мотивуючи свої вимоги, обидва засуджені вказують на констатовані ЄСПЛ порушення вимог статті 6 Конвенції при вирішенні справи судом. Додатково ОСОБА_3 та ОСОБА_5 посилаються на недоведеність своєї вини у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, однобічність, неповноту досудового та судового слідства, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону й неправильне застосування кримінального закону при кваліфікації їх дій за статтями 69 і 93 КК 1960 року. Стверджують засуджені і про те, що вирок ґрунтується на недопустимих доказах, у тому числі одержаних унаслідок застосування недозволених методів слідства або сфальсифікованих правоохоронними органами. Крім цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вважають застосоване щодо них покарання у виді довічного позбавлення волі таким, що суперечить нормам національного кримінального закону та порушує їх право, гарантоване статтею 3 Конвенції.
У змінах і доповненнях до заяв засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_3 та захисник БойковаІ.А. в інтересах засудженого ОСОБА_3 ставлять питання про скасування вироку та ухвали і направлення справи на новий судовий розгляд з підстав порушення прав цих засуджених за пунктом 1, підпунктами «с», «d» пункту 3 статті 6 Конвенції, констатованих міжнародною судовою установою. Захисник БойковаІ.А., крім цього, наводить доводи про необхідність заміни раніше обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Окрема думка - 81574007
81691831 – 24.09.19 р. – ставиться питання про перегляд вироку Апеляційного суду Вінницької області від 05 листопада 2009 року й ухвали Верховного Суду України від 22 квітня 2010 року з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.
Оскільки ЄСПЛ не визнав порушення права заявника на справедливий суд під час досудового та судового слідства в суді першої інстанції, то підстави для скасування вироку апеляційного суду, як про це ставиться питання ОСОБА_5 , у Великої Палати Верховного Суду відсутні.
Разом із тим, виходячи із зазначених фактичних та правових підстав, Велика Палата Верховного Суду вважає, що постановлена у кримінальній справі щодо ОСОБА_5 ухвала Верховного Суду України не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Доводи заяви ОСОБА_5 щодо незгоди із доведеністю його винуватості у вчиненні злочинів, його сумніви у висновках досудового слідства та суду, Велика Палата Верховного Суду вважає такими, що не належать до визначеного законом предмета перегляду судових рішень ані згідно з главою 32-1 КПК 1960 року, ані відповідно до чинної на момент перегляду глави 34 КПК України, оскільки такі заяви не були предметом розгляду в ЄСПЛ.
82308655 - 05.06.19 р. - про перегляд вироку Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2004 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 10 березня 2009 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні даної справи судом.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що констатовані ЄСПЛ порушення прав заявника не пов’язані безпосередньо зі змістом судових рішень або з процедурою проведення судового розгляду у справі заявника національними судами. Відтак відсутні мотиви визнання рішень національних судів незаконними та немає підстав застосування до нього такого додаткового заходу індивідуального характеру, як повторний розгляд справи.
ЄСПЛ не встановив, що рішення національних судів у справі заявника суперечать Конвенції або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні, або що ці порушення були спричинені рішеннями, ухваленими в межах кримінального провадження, які й надалі зумовлюють шкідливі наслідки і не можуть бути усунуті (виправлені) іншим способом, ніж під час повторного розгляду справи.
Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення ЄСПЛ не містить жодних вказівок на те, що констатовані щодо Веги Є. В. порушення Конвенції спонукають до висновку про необхідність повторного розгляду справи.
82420731 – 05.06.19 р. - про перегляд вироку Апеляційного суду Луганської області від 20 березня 2012 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2012 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
Встановлені ЄСПЛ порушення прав заявника не свідчать про те, що рішення національних судів у кримінальній справі щодо Криволапова І.О. суперечать Конвенції, як і про те, що ці порушення були спричинені рішеннями, ухваленими судами в межах кримінальної справи, тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що повторний розгляд справи заявника не буде адекватним способом поновлення його прав, порушення яких визнано рішенням ЄСПЛ, оскільки рішення ЄСПЛ не спонукає до висновку, що оскаржені рішення національних судів суперечать Конвенції.
Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду констатує, що рішення ЄСПЛ не містить висновків про те, що встановлені стосовно заявника порушення Конвенції свідчать про те, що рішення національних судів у кримінальній справі щодо Криволапова І.О. суперечать Конвенції, або в основі визнаних ЄСПЛ порушень лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні, або що ці порушення були спричинені ухваленими на національному рівні рішеннями, які й надалі зумовлюють негативні наслідки для заявника та не можуть бути усунуті в інший спосіб, ніж повторний розгляд справи. Крім того, встановлені в рішенні ЄСПЛ порушення прав заявника мають незворотній ефект, який не може бути усунений повторним судовим розглядом кримінального провадження щодо Криволапова І.О.
85869105 – 13.11.2019 року - розгляд заяви ОСОБА 1 про перегляд судових рішень у зв’язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
У своєму рішенні Велика Палата вказує, що оскільки вона здійснює перегляд за виключними обставинами рішень судів, прийнятих на національному рівні, в частині наслідків констатованого ЄСПЛ недотримання Україною Конвенції, то задоволення вимог ОСОБА 1 про скасування винесених щодо нього вироку Апеляційного суду Одеської області від 15 січня 2008 року та ухвали Верховного Суду України від 12 серпня 2008 року в тій частині, в якій не встановлено порушень державою міжнародних зобов’язань, а також скасування цього вироку та вищевказаної ухвали щодо інших засуджених, буде виходом суду за межі правових підстав перегляду та порушенням принципу юридичної визначеності.
Виходячи з наведеного втручання у вирок та ухвалу в частині засудження Алахвердяна С. В. за злочин, передбачений статтею 125 КК, а також у частині засудження ОСОБА 2, ОСОБА 3 та ОСОБА 4 не ґрунтуватиметься на висновках міжнародної судової установи, вимогах національного кримінального процесуального закону і суперечитиме засаді остаточності судових рішень як одному з аспектів справедливості судового розгляду.
_03_03.png)
