2021 рік

Рішення Великої Палати Верховного Суду (у кримінальних справах) ухвалені у 2021 році класифіковані по категоріям справ

Кримінальне провадження з обвинувальним актом

(у розрізі статей Кримінального кодексу України)

1) злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг;

2) порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

94264631 – 13.01.2021 року – заступник прокурора Волинської області ставить питання про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1. ОСОБА_1, обіймаючи посаду судді, маючи статус представника судової влади та службової особи, яка займає відповідальне становище, грубо порушуючи вимоги статей 2, 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та присягу судді, впродовж 04-31 травня 2012 року вимагав та одержав хабара і  постановив завідомо неправосудне рішення за обставин, детально викладених у вироку.

У своєму рішенні ВПВС вказала, що рішенням Конституційного Суду України від  11 червня 2020  року  № 7-р/2020 статтю 375 КК визнано неконституційною, оскільки вона суперечить частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 126, частині першій, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, а тому погоджується з рішенням апеляційного суду про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1 на підставі п.  2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року, оскільки висновок про відсутність у його діях складу злочину, з огляду на ретроспективність юридичних наслідків декриміналізації, відповідає засаді законності.

97829121 – 01.06.2021 року - захисник Левицький О. В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 ставить питання про перегляд вироку Апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2007 року та ухвали Верховного Суду України від 21 червня 2011 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Перегляд Великою Палатою судових рішень на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення державою міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом як особливий порядок виключного судового провадження вже сам по собі є формою поновлення провадження і повторного розгляду справи.

Велика Палата виходить з того, що хоча в основі визнаних міжнародною судовою установою порушень конвенційних прав заявника і лежать окремі суттєві процедурні помилки, однак вони не ставлять під сумнів результатів судового провадження щодо визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за винятком убивства ОСОБА_2, не дають підстав вважати його засудження несправедливим, а зміст вироку – таким, що не відповідає вимогам Конвенції в цілому.

98235795 – 29.06.2021 року - ОСОБА_1 подала заяву про перегляд вироку Зарічного районного суду м. Сум від 29.12.2008 року, ухвали Апеляційного суду Сумської області від 10.03.2009 року та ухвали Верховного Суду України від 24.09.2009 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.

Велика палата у рішенні зазначила, що за висновком ЄСПЛ, адміністративне правопорушення «дрібне хуліганство», передбачене ст. 173 КпАП, підпадає під визначення «кримінальної процедури» у розумінні ст. 4 Протоколу № 7 Конвенції. Виходячи з цього, застосування судом до ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення цього правопорушення є покаранням (засудженням) в порядку кримінального провадження, а постанова Зарічного районного суду м. Сум від 21 червня 2007 року - вироком.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили.

Таким чином, заява ОСОБА_1 підлягає лише частковому задоволенню, оскільки Велика Палата не наділена повноваженням виправдовувати і реабілітовувати осіб у кримінальній справі.

98327550 – 06.07.2021 року - ОСОБА_1 та його захисника Цику Н.В. заявили заяву про перегляд вироку Апеляційного суду Чернівецької області від 06.12.2010  року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від  24.04.2012  року щодо ОСОБА_1 на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення державою міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

ВПВС у своєму рішення зазначила, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення лише тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ у справах «Брумареску проти Румунії» від 28 листопада 1999 року, заява № 28342/95, пункти 61–62; «Рябих проти Росії» від 24 липня 2003 року, заява № 52854/99, пункти 51–52; «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 40; «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року, заява № 32053/13, пункт 46).

З огляду на констатований ЄСПЛ зміст порушень, стадію провадження, на якій вони були допущені, їх правову природу і наслідки, необхідним та можливим способом виправлення таких порушень є зміна вироку та ухвали шляхом виключення з них посилання як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів на дані протоколу його явки з повинною.

99648450 – 07.09.2021 року - ОСОБА_1 подала заяву про перегляд вироку Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 жовтня 2010 року, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2010 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2011 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.

Заявник, на підставі констатованого ЄСПЛ у справі «Карташов проти України» порушення національними судами пункту 1 та підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції щодо нього, ставить питання про скасування вироку і ухвал судів апеляційної та касаційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд. На обґрунтування своїх вимог наводить аргументи, аналогічні викладеним у рішенні ЄСПЛ. 

ВПВС у свої постанові зазначила, що у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень, з урахуванням доводів апеляційної скарги має процесуальні можливості виправити недоліки провадження в місцевому суді,  разом із тим, направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, на переконання Великої Палати, не є необхідним та ефективним способом усунення допущених порушень. Адже наслідком такого процесуального рішення було б відновлення судового провадження в повному обсязі спочатку, що передбачало б необхідність повторного виклику й допиту всіх свідків, перевірки всіх документів та інших матеріалів справи. Натомість порушення процедури сприйняття й дослідження судом інших доказів, крім показань зазначених вище двох потерпілих, ЄСПЛ не встановлено і з матеріалів справи не вбачається.

За таких обставин призначення нового розгляду у місцевому суді може завдати шкоди інтересам кримінального судочинства, зокрема в частині дотримання розумних строків, а також реалізації засади безпосередності процесу, оскільки у зв`язку зі спливом тривалого часу після подій можливість забезпечення явки свідків до суду і відтворення ними обставин, що підлягають доказуванню, значно ускладнені.

Окрема думка - https://reyestr.court.gov.ua/Review/100179492

101584597 – захисник Тарахкала М.О. в інтересах засудженого ОСОБА_1 подав заяву про перегляд на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК України судових рішень за виключними обставинами. ЄСПЛ у своєму рішенні від 24 червня 2021 року в справі «Галамай проти України» (заява № 44801/13), яке набуло статусу остаточного, установив порушення Україною п. 1 та п. «с» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і присудив заявнику 1800 євро відшкодування моральної шкоди.

У своїй постанові ВП ВС зазначила, що у поданих апеляційних скаргах сторона захисту, посилаючись на істотне порушення норм матеріального та процесуального права, категорично заперечувала обґрунтованість засудження ОСОБА_1, просила скасувати обвинувальний вирок і закрити кримінальну справу, апеляційний суд усупереч вимогам статтей 365, 377 КПК 1960 року ретельно не перевірив й в ухвалі не спростував усіх доводів скаржників. Цей суд формально здійснив провадження, що суперечить приписам ст. 2 вказаного Кодексу (завдання кримінального судочинства). Суд касаційної інстанції не зважив на допущені порушення закону та не усунув їх.

При новому розгляді апеляційній інстанції як суду не лише права, а й факту належить ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей, у тому числі, за необхідності, шляхом проведення судового слідства, перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах, і з урахуванням висновків ЄСПЛ ухвалити справедливе рішення.

Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях

1) про заміну покарання відповідно до ч. 5 ст. 53, ч. 3 ст. 57, ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 62 КК України;

102010758 - ухвалою колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17 червня 2021 року кримінальне провадження передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему, окреслив необхідність вирішення питання про те, чи є погіршенням правого становища зміна судом призначеного обвинуваченому, засудженому покарання у виді обмеження чи позбавлення волі, від якого його було звільнено з випробуванням, на штраф за результатами розгляду апеляційної, касаційної скарги сторони захисту.

У своїй постанові ВПВС зазначила, що беручи до уваги обставини вчинення діяння, його наслідки, всі дані про особу засудженого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, за  місцем проживання характеризується позитивно, має міцні сімейні зв`язки, на спеціальних обліках не перебуває, проходить військову службу за контрактом у ЗСУ, а також обставини, що пом`якшують покарання (визнання вини, щире каяття), Велика Палата вважає за можливе застосувати до засудженого покарання у виді штрафу. Водночас враховуючи обставину, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину у стані сп`яніння, це покарання слід призначити у максимальних межах, визначених санкцією ч. 1 ст. 185 КК в редакції Закону 1449-VI від 04 червня 2009 року, за якою його було засуджено. Таке покарання забезпечить дотримання засад призначення покарання, в тому числі його індивідуалізації, буде справедливим, адекватним матеріальному стану засудженого, необхідним і достатнім для його виправлення.

З огляду на зазначене Велика Палата дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги та зміни вироку Вовчанського районного суду Харківської області від 21 січня 2021 року й ухвали Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК, пом`якшення призначеного ОСОБА_1 покарання з одного року обмеження волі із застосуванням статей 75, 76 КК до  штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Окрема думка - https://reyestr.court.gov.ua/Review/102051080

Адміністративні правопорушення

(у розрізі статей Кодексу України про адміністративні правопорушення)

1) адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління;

97163059 – 18.05.2021 року - перегляд постанов Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.06. 2010 р. та Апеляційного суду Харківської області від 18.06.2010 р. щодо ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні даної справи судом.

У рішенні ВП ВС зазначено, що у формулюванні обставин адміністративного правопорушення в обох судових рішеннях не зазначено які законодавчі норми і який встановлений порядок порушив ОСОБА_1, якими діями перешкоджав проведенню будівельних робіт і створював небезпеку для свого життя та життя інших осіб, не вбачається неодноразовості вимог працівників міліції до ОСОБА_1 залишити територію будівельного майданчика.

Керуючись положеннями ст. 297¹⁰ КУпАП, ВП ВС дійшла висновку, що підлягають: заява захисника – задоволенню; судові рішення щодо ОСОБА_1 - скасуванню; провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.  185 КпАП, - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КпАП за відсутністю у його діях складу цього адміністративного правопорушення.

2) 97451636 – 18.05.2021 року – ВПВС розглянула в судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про перегляд постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 червня 2010 року та постанови Апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2010 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У своєму рішенні ВП ВС встановила необґрунтованість судових рішень, відсутність у них доказів усіх ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, поряд із висновками ЄСПЛ у рішенні «Чернега та інші проти України» про порушення гарантій справедливого судового розгляду, що дають підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад цього правопорушення, а безпідставне накладення на нього адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту на строк дев’ять діб (з урахуванням постанови апеляційного суду) є порушенням конституційного принципу верховенства права, адже рішення судів мають бути не тільки законними і обґрунтованими, а й справедливими.

Тому, керуючись положеннями статті 297¹⁰ КУпАП, дійшла висновку, що підлягають: заява захисника – задоволенню; судові рішення щодо ОСОБА_1 – скасуванню; провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею  185 КУпАП, – закриттю на підставі пункту 1  статті 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Окрема думка - https://reyestr.court.gov.ua/Review/97451664