Усьому винен карантин : так обвинувачений у шахрайстві пояснив, чому кошти за замовлення взяв, а товар не віддав

Чернівчанка запланувала придбати додому маркізи. Для цього вона звернулася за оголошенням, розміщеним на одному із популярних інтернет-сайтів, про надання послуг з їх виготовлення та встановлення. Домовившись із чоловіком, який у розмові повідомив, що він є неофіційним представником товариства, що спеціалізується на маркізних системах, вони зустрілися у неї вдома для здійснення замірів.

Після узгодження усіх умов, у тому числі, вартості замовлення та строку виконання, сторони одразу й оформили за місцем її проживання договір купівлі-продажу. Жінка погодилася з пропозицію обвинуваченого здійснити розрахунок, не ідучи до офісу, та передала йому 21 200 грн. А в якості підтвердження оплати він дав розрахункову квитанцію.

Однак своє замовлення вона не отримала і після спливу терміну його виконання. Обвинувачений неодноразово повідомляв, що маркізи ніби то вже виготовлені, але їх доставка затримується – то через карантинні обмеження, то з інших причин, але вже скоро будуть доставлені. Зателефонувавши до фірми, від імені якої він укладав з нею договір, жінка дізналася, що з вказаною особою фірма не співпрацює та жодних замовлень від нього не отримувала.  

Це змусило її звернутися до поліції.

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці чоловік був визнаний винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України і за його вчинення йому було призначено покарання у виді 1 року обмеження волі з 1-річним іспитовим строком. Також був задоволений цивільний позов потерпілої.

Адвокат, діючи в інтересах обвинуваченого, подав апеляційну скаргу, в якій стверджував, що підзахисний не мав ані прямого умислу на вчинення шахрайських дій, ані наміру привласнювати кошти потерпілої.

Натомість, колегія суддів відхилила доводи апелянта та залишила вирок суду І інстанції без змін.

Суд вірно встановив, що обвинувачений не мав юридичних повноважень представляти інтереси товариства, а частину грошей у сумі 3000 грн. він повернув лише після звернення потерпілої до правоохоронних органів. Повідомляючи у телефонних розмовах та смс про те, що виготовлене замовлення буде доставлене, він навмисне вводив її в оману.

Отже, колегія суддів погодилася з висновком районного суду, що обвинувачений діяв умисно, з метою незаконного збагачення майном потерпілої шляхом обману та зловживання її довірою, що, власне, й свідчить про шахрайство.  

В суді обвинувачений підтвердив, що кошти від потерпілої він дійсно отримав, а ось замовлення виконане так і не було.

Пресслужба Чернівецького апеляційного суду