Онуфрій Колотило: Вигадують правила, за якими грати неможливо

Джерело : Газета "Погляд"

Дата : 13.06.2020 року

Автор : Анатолій ІСАК

Постійні реформи суддівської системи призводять до її послаблення

Судова гілка влади України за останні майже 30 років незалежності зазнала чи не найбільше змін: «Мала», «Велика», «Нова», «Чергова» – усе це назви різних реформ упродовж розвитку та становлення нашої країни як незалежної та суверенної держави. Досі йдуть тривалі дискусії з приводу закріплення фундаментальних принципів під час реформування суду і доцільності таких змін. Постає питання, чи є серед цих реформ хоч одна вдала, яка б враховувала інтереси як суддівського корпусу, так і громадян? Слід зазначити, що знову лунають вислови вже з Офісу Президента України щодо невдалої попередньої судової реформи і що варто розробляти нову. Чи підуть на користь суспільству, суддям, державі чергові реформи у суддівській гілці влади та до чого вони приведуть? Про це поцікавився кореспондент газети «Погляд» у судді Чернівецького апеляційного суду, секретаря судової палати із розгляду кримінальних справ та адміністративних правопорушень Онуфрія КОЛОТИЛА.

Ефективність втрачається з кожним роком

- Чи не кожен в Україні зауважує, що кожна нова влада намагається реформувати судову систему для власної вигоди, нагнути суддів. Кому потрібні ці експерименти й тривала нестабільність законодавства?  

Не може неефективна, некомпетентна Верховна Рада приймати ефективні закони

- На моє переконання, усі ці постійні спроби реформувати галузь правосуддя та його нормативну базу лише руйнують судову систему держави та послаблюють її незалежність, оскільки судова влада в Україні останнім часом перебуває у стані невизначеності і нестабільності. Я працюю в судовій системі майже 28 років і можу порівнювати, якою вона була на початку незалежності й зараз. Зміни відбулися не в кращий бік. Якщо оцінювати її за п’ятибальною шкалою, то виставив би чотири з мінусом. Спробую аргументувати. Не секрет, що у нашої держави є чимало недругів у світі. Найбільший – північна сусідка, яка веде відкриту війну проти України. Нахабно відшматувала Крим, а тепер «підкидає дров» у задавнений збройний конфлікт на сході країни. Зазирніть на їхні телеканали. Практично на кожному з них йдеться про те, що ми, українці, працьовита нація, можемо гнути спину, тобто наймитувати на поляків, чехів, німців, росіян, а ось створити ефективну судову систему не здатні. Ці меседжі відтак озвучують представники промосковських партій і на вітчизняних телеканалах. «Судова система неефективна», – наголошують вони. Й люди починають вірити їм, бо ж про це говорять авторитетні політики. Між тим, я маю наукове дослідження однієї авторитетної американської асоціації, що займається судами. Її фахівці проводили наукове дослідження у трьох областях нашої країни щодо ефективності правосуддя. Вивчали ситуацію у Чернівецькій, Полтавській та Харківській області. Опитували людей, які стикалися із судом. Цікавилися комфортом проведення судових засідань, ставленням суддів до учасників судових засідань, повнотою і ясністю інформації, дотриманням термінів розгляду справ, доступністю суду тощо. Судочинству нашої області вони виставили високу оцінку – між четвіркою і п’ятіркою. На жаль, про це ніде не говорили. Мабуть, для власників телеканалів це не рейтингова інформація.

- І все-таки реформа судової системи у всіх на слуху. Кожен склад Верховної Ради намагається внести свою лепту в «реформу». Чи завжди доцільно?

- Справді, кожна нова влада, що приходить на зміну попередній, заявляє про реформу судової системи, поліції, податкової, митниці, прокуратури… Не казатиму про інші служби, але кожна реформа дедалі більше знищує судову систему. Кожна нова влада зі своїми реформами робить судову гілку влади дедалі слабшою і вразливішою, менш ефективною. Наприклад, візьмемо інститут народних засідателів, який замінили на присяжних…

- Але ж практично у кожній країні є інститут присяжних…

- Не все варто приміряти до України. У нас своя специфіка, менталітет. Чимало років ми працювали із народними засідателями. Але ввели інститут присяжних. Мовляв, це для більшої об’єктивності судових рішень та ліквідації корупційної складової. Створили дуже складну систему обрання присяжних. Приміром, викликають для участі у судовому засідання п’ятеро чи семеро присяжних. Перед засіданням їх попереджають: «Оскільки ви є присяжними, то мусите подавати декларацію в податкову службу». Люди як тільки чують це, відразу під різними приводами відмовляються від участі у судовому засідання. Бо більшість з них ніколи не подавала цю декларацію. Це дуже марудна справа. Якщо ж присяжний не подав декларації, то за це накладають штраф. Після цього чимало присяжних взагалі відмовляються брати участь у судових засіданнях. Через це справи, у тому числі й по Майдану та подіях в Одесі, розглядають по 4-5 років і не можуть завершити. По-друге, присяжних обирають на два роки? Хай би на п’ять-сім років. Бо, скажімо, розглядають складну справу, яка тягнеться до року і більше. А у присяжного вже закінчується термін. Тоді доводиться викликати нового присяжного, потім наново розглядати справу. Отже, інститут присяжних псує імідж судової системи, негативно впливає на розгляд судових справ, не поліпшує правосуддя і набагато гірший за інститут народних засідателів, який досі був.

Громіздка процедура призначень

- Кілька років тому доводилося чути, що у деяких судах області немає жодного перепризначеного судді? Що відбувалося, пане Онуфрію?

- Ось дивіться. За минулої влади внесли до законодавства зміни, які передбачали, що коли обвинувачують високопосадову особу або ж розмір матеріальної шкоди становив понад півмільйона гривень, то в засіданні мають брати участь не троє, а п’ятеро суддів, а у Верховному Суді – аж семеро. Між тим, у Чернівецькому апеляційному суді працюють 10 суддів. Із них – 8 слідчі судді, які дають дозвіл на обшуки, арешт майна, санкціоноване прослуховування, стеження… Вони не мають права брати участі у такому процесі. Часто виходить, коли справа приходить до апеляційного суду, у нас немає достатньо суддів, щоб розглянути її. Законодавці мали б подумати, що своїми змінами до законодавства паралізують судову систему.

Інший приклад. Обвинувачуваний може вимагати, щоб його справу розглядали троє суддів. А у нас був період, коли у Путильському районному суді працював один суддя. Як тут вийти з ситуації? Тупик. У більшості судів області не можна сформувати склад суду, для того щоб розглянути справу. Через це їх розглядають роками. До речі, в інших регіонах ситуація ще гірша. Зважте, ще років десять тому в Чернівецькому апеляційному суді працювали 38 суддів, з них 20 – у кримінальній палаті. За останні п’ять років звільнилося шість суддів, які мали по 45-55 років, а нові не прийшли. В Харківській області, наприклад, із 111 суддів залишилося 17. Це вигідно недругам України. Вони прагнуть показати, що українці не здатні створити державу з трьома ефективними гілками влади.

- Як же ви у такій кількості справляєтеся з навалою судових справ?

- Навіть у цій непростій обстановці переважна частина суддівського корпусу нашого краю викладається на повну, працюючи день і ніч. При цьому ще й зарплати зменшили. В нас в області в середньому за рік розглядають дві тисячі справ. Оскаржують рішення першої інстанції в апеляційному порядку приблизно в 500-600 випадках. Інакше кажучи, 1400-1500 судових справ не оскаржують. Це свідчить про те, що люди довіряють судам. В апеляційному розгляді з тих, скажімо, 500 справ ми в середньому залишаємо без змін 400, у 100 вносимо зміни. З них тільки половину оскаржують у касаційній інстанції.

Пригадую, на початку незалежності траплялося, нам у Верховному Суді скасовували одне рішення на рік. Якщо скасовували два, то це було НП. Ми збиралися, обговорювали, аналізували справу. Але якщо суд скасовував, то там так було виписано, що людині з середнім рівнем освіти було неможливо. Зараз нам із тих 50, що оскаржують, скасовують 30-40, відсилають на повторний розгляд. Це свідчить про те, що сформований за минулої влади склад Верховного Суду в 10 разів гірший за підбір суддів попередніх влад. Це свідчить про неефективний добір кадрів, недосконалу судову систему, законодавство.

- Але ж наша область торік ніби направила до Верховного Суду достойних представників…

- Гадаю, це не зовсім так. Річ у тім, що люди, котрі проводять реформи, зовсім не  компетентні й не розуміються на тому питанні, за яке взялися. Ось, скажімо, якщо нам необхідно зробити ремонт у квартирі, полагодити пральну машину, пилосос, годинник, телевізор, то шукаємо людей не з вулиці, не проводимо конкурс, а йдемо до відповідних спеціалістів. У нас же все побудовано на тому, що беремо з вулиці людей, які ніколи не працювали прокурорами, суддями, слідчими й вимагаємо від них ефективності. Чомусь думають, що вони краще працюватимуть за попередників. Тому й валиться все у нашій багатостраждальній країні.

Наблизити, а не віддаляти правосуддя   

- Законотворці говорять про створення окружних судів. Чи піде це на користь?

- Міжнародна та європейська практика сповідують принцип доступності людини до суду. У нас створюють парадоксальну ситуацію. Це ж треба вигадати такі правили, за якими грати не можливо. Так говорять про створення окружних судів замість районних. Наприклад, у Кельменцях буде окружний суд, який об’єднає Новодністровськ, Сокиряни, самі Кельменці і Хотин. Тут зрозуміло, що доступ до судів буде важчим. Людям треба буде їхати за пів сотні кілометрів до такого суду. А тут ще почали об’єднувати райони. Чи подумав хтось про суди, доступність судочинства до простого громадянина? Сумніваюся.

- Засоби масової інформації часто пишуть, що суди скасовують покарання за порушення карантину?

- Розгляньмо ситуацію. Якщо людина порушила умови карантину, вела прийом відвідувачів, то їй належить заплатити штраф від 17 до 34 тисяч гривень. Хто придумав, що суспільна небезпека цього порушення більша, ніж крадіжка 10-20 тисяч гривень, за що належить 850 гривень штрафу. Що небезпечніше – не одягнув маску чи крадіжка. В цій ситуації судді проявили себе людьми, які зберегли поняття честі, гідності, справедливості й здорового глузду.

Анатолій ІСАК